Тут в Умані дуже багато осідлих циган.
І наркоманія буяє. Всі добре знають то, розганяють ті гадюшники, арештовують, а зараза знову виникає в іншому місці.

Це я до того, що у мене з дитинства до цієї породи людства стійка алергія. Я не расист. І тільки на цих реагую "вулканом", бо порядної людини серед них не зустрічала жодного разу.

Коли ще замолоду частенько чіплялися "дай погадаю", я завжди пропонувала у відповідь - а давай краще я тобі! Тікають, як від "свяченої води"
Зараз просто обходжу їх, при можливості, десятою дорогою.
Але як їх всіх обійдеш, як навіть через хату від нашої їхнє кодло.

Випадково натрапила на статейку

https://moyezdorovya.com.ua/8-porad-dlya-podolannya-smutku-ta-depresiyi/

Здивував пункт сьомий - дивитися догори.

В це минуле літо у мене вже був такий стан, що я просто фізично не могла подивитися вгору - голова йшла обертом з першої ж секунди. Отака вона виявляється буває - депресія.
А боротися з нею потрібно обов'язково. Бо втягує сильно й страшно, якщо незворотньо.
Відганяла фізично, чіплялася за будь-які цікавинки в інтернеті, в'язала для внучки...

Маму поховали 15-го вересня.
До тями не можу ще й досі прийти, але борюся.
Вже трошки полегшало - догори дивлюся запросто!