Класний додаток до цього тексту від Ірени Карпи

http://life.pravda.com.ua/columns/2012/01/30/93825/

"- А чьо ет ти с нєй па-англійскі?.. - відкриває рота Мєчта-любой-дєвушкі 1.

Хоч і не зобов'язана, я відповідаю русо-мачо, з лінгвістичного інтересу, ану ж-бо як зайде йому моя українська.

- В неї тато американець.

Чути, як у хлопця починають крутитися гвинти в голові.

- Папа у нєйо с Амєрікі. - не дає гвинтам шансу Мєчта-любой-дєвушкі 2.

- Ти сматрі. - Цикає перший. - Так ви чьо, двумя язикамі с нєй?

- Та на чотирьох, - знизую плечима я, - ще каталонська й іспанська потроху.

- Русскій нада учіть, русскій! - голосом моєї шкільної вчительки російської літератури віщав апологет дрес-коду кінця девяностих.

- Це ж чого? - поцікавилася я. - Бо ним разгаварівал Лєнін? Мама з України, тато з Каліфорнії, зараз вона в Каталонії. Нащо їй, скажи будь-ласочка, російська мова?..

Обоє русо мачо впалають у ступор. Ні, зовсім не у гнівний, а в такий, щирий шовіністичний ступор когнітивного дисонансу: - ну ніяк не сполучається в голові логічність мого меседжу з постулатом "русскій - нада". Чи справді аж так кожному і конче нада, вони навряд чи до сьогодні задумувалися... "