Исходное сообщение Debut
А тепер стільки пророцтв відносно її наступних дій в політикумі. Якщо Надія все це видерже, а це теж неабиякі випробування, тоді, безперечно, можна стверджувати, що вона сильна жінка.

Та ото ж, оте "якщо". Як на мене, вона досить категорична людина, в спілкуванні це приносить мало користі. Але я можу і помилятись...

Исходное сообщение Debut
Категорична, до того ж, після всіх своїх випробувань, мабуть, бачить світ у чорно-білому, і правда у нее буде без відтінків.

Час покаже. Можливо, їй потрібна психологічна реабілітація, адже вона не сиділа в СІЗО з таким комфортом, як Тимошенко в Качанівській колонії Харкова.
Якщо відверто, особисто мене оця категоричність і радикалізм насторожують. Вони підтримуються штучно, бо всі добре знають, що Зах. і Східна Україна, таки, відрізняються. Там католицизм, тут православ'я. Там весь час орієнтувалися на Захід, на Лівобережжі цей процес тільки - но розпочався.
Немає політика, який би об'єднав обидві половинки України вздовж Дніпра. Все якісь бізнесмени від політики. То лазаренки, то тимошенки, то "данєцкіє", що прославляли "народдамбаса", а тепер якісь ложкіни-кошкіни...

Исходное сообщение Debut
Взагалі, я народилася в Луганській області. Звідти мій батько. Дід був шахтарем. Селище україномовне з російською школою. Скільки років я їздила до бабусі, не пам,ятаю, щоб там хоч хто був схильний до Росїї. Хто не розмовляв українською, ті були кацапами. Мені здається, що це все протистояння Заходу і Сходу в більшій мірі штучне. Люди, як люди, як і всі інші українці. Не бачила я ніякої різниці.
Хоча це більш торкаєься Сходу і Центру України. Захід завжди стояв окремо.

Мене , теж, цікавило це питання. Я самостійно віднайшов публікації, - коли саме почалось оце протистояння населення Донбасу проти решти України і зокрема , - проти Києва. Це зробили в кінці 90-х, після 2000 го люди Брагіна, а тоді Ахметова, Колєснікова, Єфремова. Таким чином вони ствердили тут свій авторитет на противагу центральній владі. Заради справедливості треба заначити, і Київ зі своїми постійними інтригами дав для цього привід.
От люди і подумали, що вони для Росії "рідніші" ніж для Києва. А насправді ж, - не потрбні ні Києву, ні Москві.
А те, що Донбас український, то відомо ще від часів Сосюри та Стуса.