Це якесь божевільне кіно,
Де продюсер - диявол і кат!
Звістки-ворони б’ються в вікно:
«Вранці вбито двох наших солдат…»

Та крізь сльози і біль бачить Бог
Вбитих хлопців на білім камінні,
І він знає, що вбили не двох,
Вбито силу людей – покоління!

Вбито батька, бабусю і мати -
Адже як їм без хлопця жити?
Вбито сина і доньку солдата,
Яких він ще не встиг народити!

Вбили віру, надію останню,
В саме серце націлили зброю!
Вбили чисте і світле кохання,
Наречену зробили вдовою...

…Чорний стіл у кімнаті як острів.
Сивий попіл навколо каміну.
Не зберуться ніколи тут гості,
Бо Москва вбила цілу родину!!!!

Заростає подвір’я полином…
Ти помстися за все, Україно!

Тетяна Малахова