Оригинал сообщения“Зміни та доповнення”, “цільові програми”, “усунення прогалин в законодавстві, “реформи”, “реформування реформ”. Українське законодавство не змінюється, воно мутує. Броунівський рух новел та правових норм. Законотворчість як погана звичка і нормотворення як хронічна залежність.
У свій час, Світовий Банк дійшов до висновку, що для стабільного розвитку країни потрібні два фактори. Це не демократія. Це не ринкова економіка. Це не досконале законодавство. Це лише дві речі: стабільність правил гри і високий рівень освіти. Щодо останнього маю сумнів, а ось щодо другого повністю згоден. Хоча це і вирок для України. Вирок, що перегляду і оскарженню не підлягає.
Український парламент приймає за одну сесію стільки законів, скільки пристойні законодавчі збори інших країн, не приймають за сторіччя свого існування. В Україні, за добу може народитись п’ятдесят законів. Деякі закони України, мають довжину списку змін і доповнень більшу, ніж сам їхній текст. В Україні, перші зміни у свіженький закон, вносять раніше ніж той закон поступив на підпис до президента.
Україна не має шансів. Україна не має стабільних правил гри. В України є одна проблема: Верховна Рада - це парламент-графоман.
У свій час, найсвітліші уми світу морщили чоло над “парадоксом України”. Чому відставка уряду стимулює ріст промвиробництва? Чому розвал коаліції призводить до зростання курсової вартості гривні? Чому на розпуск парламенту, економіка реагує скаженим нарощуванням ВВП? Чому, якщо мислити більш глобально, в Україні політичні кризи не погіршують, а покращують стан економіки?
А відповідь дуже проста - будь-яка політична криза наносить економіці менше шкоди, ніж наші політики, коли займають буденними “не кризовими” справами. Криза - це клінч, клінч - це неможливість діяти, неможливість діяти - це стабілізація правил гри.
Коли трибуна ВР заблокована - економіка відчуває себе у безпеці. Коли уряд та президент чубляться - економіка почуває себе ще краще. Коли коаліція недієздатна - економіка в оргазмі. Варто було другого вересня Партії Регіонів та Блоку Юлії Тимошенко створити коаліцію - як фондовий ринок обвалився. Це не теорія, це реальність.
Я прихильник розпуску парламенту. Розпуск - це єдиний спосіб зупинити невиліковну його активність. Розпуск - це нічний жах клептократів. “Скільки ще Верховна Рада не зможе діяти?” - стогнуть лобісти. “Чим довше - тим краще” - відповідь для них.
Краще розпущеної ради – рада більше ніколи не зібрана. Краще нового закону – його відсутність. Краще засідання членів уряду, їх (членів уряду) розстріл. Диктатура? Давайте диктатуру. Пряме президентське правління? Я не проти. Третій Гетьманат? Нехай буде Гетьманат. Тільки якщо все це забезпечить стабільність правил гри.
http://none-smilodon.kiev.ua/2008/09/29-152
Я сейчас нахожусь Перед компом :)
LIci WP - WordPress crossposting plugin