Я, що прийшла у світ не для корид,
Що не люблю юрби і телекамер,
О як мені упікся і обрид
Щоденний спорт - боротися з биками!
Я одягаю пурпуровий плащ.
Бики вже люттю наливають очі.
Я йду на них!.. Душе моя, не плач...
Ці види спорту вже тепер жіночі.
( Ліна Костенко )
Чи є сьогодні у світі якась робота , яку не змогли виконати жінки !? Настирливі, вольові, завзяті, сильні, цілеспрямовані, розумні, комунікабельні, витривалі … - цими якостями володіє слабка стать. Вони беруть активну участь у культурно - освітній сфері , у суспільно-політичному житті … Немає сьогодні такого виду діяльності, якого б не «зачепила» жінка. ЇЇ «білі ручки» дісталися в усі шпаринки і розбили поріг, який дозволяв чоловікам стояти вище. «Слабкої статі» більше не існує. «Свобо́да, рі́вність, брате́рство» !
Що ж у цьому позитивного та негативного ?
Сьогодні все частіше можна почути про досягнення жінкою незалежності в так званому патріархальному суспільстві. Широкого розповсюдження набули фрази типу «Цей світ створений чоловіками для чоловіків», «Чоловіча половина людства сприймає жінку як корисний додаток до їх життя, який має забезпечувати легке й комфортне існування» .
Рівність прав та можливостей жінок і чоловіків, суворе дотримання інтересів та прав дитини у суспільстві – важливий компонент розвитку найдорожчого, що має кожна країна, – її людських ресурсів. Згідно статистики, майже половина населення України стикається з домашнім насильством. 75% жертв домашнього насильства становлять жінки. Жінки зазнають дискримінації на робочому місці, отримуючи на 20 - 30% меншу заробітну плату, ніж чоловіки на аналогічних посадах. Нерівність впливає і на сімейні стосунки, і на забезпечення прав дитини. Саме на вирішення таких проблем спрямована ініціатива підтримки «Декларації поваги».
І навівть Мілль вважав шлюб «єдиним видом рабства, що визнається новітніми законами», оскільки виховання жінки і створення в ній очікуваних «слабкостей», вважав він, обмежують свободу її життєвого вибору і прирікають на роль сексуального об'єкту. Мілль формував цілі феміністської пропаганди, щоб «жінка могла піднятися з становища прислуги до становища партнера»/
Велика заслуга фемінізму полягає у тому, що сьогодні жінку розглядають не як істоту, а як особистість. В Україні нараховується понад 700 жіночих організацій (34 мають статус міжнародних і всеукраїнських), які сьогодні борються в основному за гендерну рівність. Тільки от чи правильно нині українці розуміють «фемінізм» !?
Цьому поняттю соціальні, вікові, майнові та інші чинники надають різного забарвлення. Багатьом українцям притаманне хибне розуміння значення терміну «фемінізм». У своїй книжці «Фемінізм - це…» Тамари Злобіни зазначає, що « феміністки – це не войовничі дивні дами, які не визнають косметики, геть-чисто відкидають усе, що має хоч би незначне еротичне забарвлення, які ненавидять чоловіків і все, що з ними пов'язане».В основі феміністичних ідей закладені зовсім інші концепції. Думаю, що варто на них наголосити нижче.
«Наші ідеї дуже прості: наприклад, ми наполягаємо на тому, що жінка сама має право вирішувати, коли та скільки дітей їй народжувати. І якщо вона ухвалює рішення не ставати матір'ю взагалі, суспільство не має права ставити на ній клеймо «невдахи». Не говоримо ж ми так про чоловіків, які не мають дітей? Тоді чому до жінки – з такими мірками?
Право не носити взуття на високих підборах і при цьому вважатися Жінкою з великої літери – теж у зоні наших інтересів. Чому суто зовнішні атрибути стали для жінки мірилом її «якості»? Чи не тому, що в суспільстві міцно прижилося і вже майже не зауважується ставлення до жінки насамперед як до сексуального об'єкта, і лише потім – як до особистості?
Ми говоримо про те, що жінка має право на рівну з чоловіком оплату праці. Адже повсюдно жінці платять менше тільки на тій підставі, що чоловік, який сидить поруч із нею та виконує ту саму роботу, – годувальник сім’ї і тому апріорі повинен одержувати більше. Це ставить жінку в принизливе становище пошуку такого «годувальника», хоча по суті її здібності дають їй змогу прогодувати себе та своїх дітей без такої от вимушеної «допомоги».
Із позитивами фемінізму розібралася, а тепер варто побачити і другу сторону медалі.
Ось жінки і перестали бути « домашніми тваринками у клітці». Змінилася і мода : замість спідниць –штани, замість довгого волосся - коротка стрижка. І більше нема кому поскаржитися, що виконуємо чоловічу роботу, адже ми ж сильні! Нам не уступають місце у громадському транспорті, не подають руки, не віддають теплий одяг, коли холодно, практично уже не дарують квітів тощо. Нас сприймають на рівні, а інколи мені навіть здається, що чоловіки із жінками помінялися ролями. Усе ж у цьому житті набридає, от і вирішили поексперементувати.
І на весь голос кричить Патрік.Дж. Бюкенен у своїй праці « Смерть запада: чем вымирание населения и усиление иммиграции угрожают нашей странэ и цивилизации» про те, що смертність перевищує над народжуваністю. П. Бюкенен зазначав, що у жінки повинен бути чоловік і діти, бо в іншому випадку до 2050 року європейці можуть зникнути із лиця землі. 64 % американок із дітьми до шість років працюють в офісах. Збільшилися зарплати для жінок і вони оволоділи такими чоловічими професіями як медицина, юриспруденція , журналістика, бізнес, управління ,- почали розпадатися сім’ї . Голос « богів ринку» для більшості сучасних жінок куди більший, ніж знамениті слова книги Буття : « Плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю». Сьогодні людина – це економічна тварина , оскільки думає, що вільна торгівля і вільний ринки є шлях до миру ,процвітання та щастя . Із зародженням фемінізму відраза до шлюбів зросла ще більше.
Але невже не можна одружитися і не «бути рабинею»!? Хто ж розділив сімейні обов'язки на чоловічі та жіночі ? Ми заздримо чоловікам і тікаємо від сімейних обов'язків. Робимо кар'єру і дуже часто не встигаємо із сім'єю. Урешті –решт губимося у цьому світі , не можемо знайти «притулку» , дискутуємо самі із собою, впадаємо у депресію. Кар'єра, за якою ми «гналися» ціле життя, обезцінилася із часом , а навколо нікого. Якою б самолюбивою не була жінка, їй теж потрібно для когось жити, у її потребах є таке , як любов, ласка і потрібність їхнього круообігу. На мою думку жінка має виходити заміж, народжувати дітей і працювати на роботі, яка приность їй задоволення. А чоловік має у своїх обов'язках забезпечувати сім'ю. Ці стереотипи я підтримую цілком і повністю. Якщо усі жінки стануть феміністками і головне їхнє гасло буде – не народжувати дітей, то хто ж буде тоді продовжувати рід!? Передбачення Бюкенена можуть справдитися ! Чи не здається вам, що чоловіки мають берегти і поважати жінок тільки тому, що ці люди дарують їм синів та дочок !?
А що ж відбувається зараз !? Більшість хлопців уже мало чим відрізняються від дівчат. Жінка так захопилися владою , яку взяли у свої руки, що на зміну патріархату прийшов матріархат. І дозволю собі виразитися – це страшно і несправедливо. Феміністки трохи перегинають палку, адже головною метою феміністок було зрівняти права, а не завоювати вищість.
Фемінізм приваблює до себе увагу тим, що він приніс істотні зміни в західне суспільство. Хоча в цілому багато принципів фемінізму загальноприйняті, деякі з них продовжують піддаватися критиці.
Ось наприклад, деякі з критиків (як чоловіки, так і жінки) вважають, що феміністки сіють ворожнечу між статями і пропагують ідеї чоловічої неповноцінності. Ці критики відзначають, що якщо в деяких феміністських творах замінити слова «чоловік» і «жінка» на відповідно «чорношкірі» і «білі», то в результаті ці твори звучатимуть як пропаганда расизму. Багато критиків руху вважають, що говорячи про рівноправ'я статей, феміністки сучасності пропагують ідеологію, в центрі якої стоїть жінка. Ці критики відзначають незмінно підвищену увагу лише до тих питань, які стосуються жінок. На їхню думку, така подача матеріалу змушує послідовників цієї ідеології бачити світ лише через призму жіночих проблем, тим самим спотворюючи сприйняття світу і створюючи стійкі забобони. Критики фемінізму стверджують, що у країнах Заходу тепер через феміністський рух чоловіки піддаються дискримінації. Ті, хто дотримуються такої думки, відзначають, що рівень суїцидів серед чоловіків в США в чотири рази вищий, ніж серед жінок; цей показник істотно збільшився в період з 1980-х по 1990-і роки; 72 % усіх самогубств були вчинені білими чоловіками; трохи більше половини всіх самовбивць — дорослі чоловіки у віці 25—65 років. Іншим прикладом дискримінації чоловіків у багатьох країнах, є служба в армії за призовом чоловіків, що є прямою дискримінацією за статевою ознакою, при цьому варто зазначити, що цей факт є результатом державної політики, а не діяльності феміністок. Потрібно зауважити як виняток той факт, що в Ізраїлі військова повинність поширюється на всіх громадян, незалежно від статі.
А як щодо України ? Як зазначала С. Б. Кримський український етнос має такі три національні архетипи : « Дім» як символ святого довкілля буття, де людина займає чільне місце , де, за виразом Т.Шевченка, « своя правда, і сила, і воля «) ; « Поле» ( тобто життєвий топос, природа, продукти якої з’являються на хатньому столі) ; « Храм» ( тобто святині) . Ці структури внаслідок своєї символічності можуть у різні епохи і в різних етносів мати різну інтерпретацію , але тематично вони присутні завжди. До цього всього я б ще додала українську жінку, яка єдина залишилася на господарстві і чекає на свого коханого чоловіка , який виборює краще майбутнє для держави. І ця жінка виконує усю важку ( маю на увазі чоловічу роботу) і чекає, чекає, чекає. Повертається її чоловік і вона обпирає і кормить його. І дивлячись на те, як він із апетитом їсть її страви - милується і радіє. Так, саме так, в українській хаті має бути жінка поряд із своїм чоловіком, так заведено із давніх давен.
Не дає прижитися фемінізму в Україні і християнство. Жити потрібно для когось , а не тільки для себе. Та й навіть, якщо уже так склалася доля, що життя забрало у нас усіх, варто жити на благо іншим. Не можна забувати про своїх ближніх, не можна будувати своє майбутнє , ламаючи щастя інших. Ми за природою маємо любити і страждати, робити помилки і пробачати, дарувати і забирати, народжувати і хоронити… Так, таке воно – наше життя. Є у ньому багато позитиву і ще більше негативу,але, не зважаючи на це все, ми повинні розуміти і усвідомлювати, врешті решт бачити, як одна подія замінює іншу. Це щось вроді колеса, яке постійно крутиться. А робити над собою зусилля, переконувати себе, що ми ненавидимо протилежну стать, цуратися цього найвеличнішого із почуттів … Чи ж правильно це ? Особисто мені це нагадує мазохізм. Ми не можемо іти проти себе, бо рано чи пізно зламаємося і ніхто більше не зможе нас відремонтувати. Жінки повинні цінити своїх чоловіків, а чоловіки дорожити своїми жінками – без цього немає України. Нас ніхто не заставляє цілими днями сидіти на кухні, глядіти дітей , прати одяг і робити порядок у домі. Ми самі собі придумали цю роботу, ми самі зробили такий поділ між статями. Феміністки сьогодні подарували нам можливість здобувати вищу освіту і займатися улюбленою справою. Але чи варто заради кар’єри відмовлятися від сімейного затишку і тепла ? Усюди повинен бути компроміс. Із точки зору християнства ми повинні «полюбити свого ближнього так, як самого себе». Ми скалічимо своє життя, якщо будемо всю себе віддавати роботі. Бо у нас є можливість народжувати. Що ж може бути кращим , ніж підростаючі діти, у яких тече твоя кров!? І ніяка наука не може замінити цю радість. Феміністки використовують контрацептиви, бо бояться осуду, бояться, що дитина забере у них омріяне кар’єрне майбутнє. Але ж майбутнє України залежить у першу чергу від жінок, здорових жінок. Відмовитися від каблуків, косметики, вдягнути штани … - кажу «так» , ці стереотипи можна ламати. А от не одружуватися – ні. Жінки берегині домашнього вогнища , а чоловіки завзяті мисливці – така наша природа, для чого ж тоді пливти проти течії !?
Багато людей виступають проти феміністського руху тому, що вони вважають його причиною руйнування традиційного устрою життя і знищення звичних ролей, традиційно вказаних чоловікам і жінкам залежно від їхньої статі. У зв'язку з цим говориться, що між чоловіками і жінками існує ціла низка природних відмінностей, і що все суспільство лише виграє від їхнього визнання.
Інколи лунають голоси критиків, які вважають, що соціальні зміни і законодавчі реформи зайшли дуже далеко, і тепер вони негативно впливають на чоловіків, які мають дітей. Наприклад, неодноразово говорилося про те, що в судових слуханнях про опікунство права батька явно пригнічуються, оскільки перевага на опікунство дітей найчастіше віддається матері, а не батькові. У зв'язку з цим почали утворюватися організації, метою яких стала боротьба за права батьків-чоловіків.
Фемінізм в Україні ще молодий та багато в чому не сформований. Вона стоїть перед рядом завдань, серед яких першочерговими є:
• формування ідеології жіночого руху України;
• утвердження жіночого руху як суб’єкта соціального й політичного творення.
За типологією сучасного жіночого руху жіночі організації поділяються на :
• Традиційні жіночі організації
• Соціально-орієнтовані жіночі організації
• Організації ділових жінок
• Організації феміністичної орієнтації
Варто заглибитись у історію і зазначити, що щодо останніх, то ці організації не претендують на провідну роль у жіночому русі, не прагнуть представляти та захищати інтереси всіх жінок України, а створюються та діють на основі групових спільних інтересів, взаємодовіри та порозуміння у межах даного об’єднання. Такі групи мають форму громадянських ініціатив – неформальних груп жінок, які прагнуть вирішити локальні конкретні проблеми. Своєю діяльністю вони сприяють трансформації суспільних поглядів щодо становища жінки в суспільстві через реалізацію різного роду програм, і в першу чергу «Women Studies», “Gender Studies”. Гендерну нерівність у соціумі жіночі організації феміністичної орієнтації пов’язують з існуючою гендерною системою і тому діяльність свою спрямовують на трансформацію гендерних ролей та гендерних відносин. Значна увага приділяється модернізації свідомості жінок, особливо жіночої молоді, переборенню сексистських стереотипів у суспільних поглядах. Організації феміністичної орієнтації виникли лише в середині 90-х років і становлять четверту групу жіночих організацій .
Клуби сороптимісток («сор» у перекладі з давньогрецької – сестра, подруга) як позаполітичні, позапартійні утворення стали формуватися в Україні з 1994 р. Почуття взаємодопомоги та спільна гуманістична діяльність, спрямована на обстоювання особистісних прав, стали підґрунтям формуванням руху сороптимісток в Україні. Історично цей рух започаткований в кінці ХІХ століття і отримав поширення серед жінок Америки та Європи. Сьогодні активно діє Європейська федерація сороптимісток, яка співпрацює з українськими клубами сороптимісток і навіть надає їм підтримку. За статутом кожний окремий клуб складається не більше як з 25 осіб, але кількість подібних об’єднань може бути необмеженою. Першим президентом українського клубу «Сороптимісток» була Н.О. Герасимова-Персидська – професор Національної музичної академії. Осмислюючи свободу вибору, свободу дії, свободу намірів та долаючи стереотипи, жінки формують індивідуальність, стиль поведінки, образ особистісно неповторного, конструюють і творять цінності власного життя.
У листопаді 1995 р. у Києві добровільна, неполітична організація дівчат та молодих жінок – Асоціація гайдів України, яка співпрацює з Всесвітньою асоціацією гайдів. За період свого існування АГУ провела більше 10 семінарів-тренінгів на регіональному та міжнародному рівні, конференції молодих жінок-лідерів (1995, 1996 рр.). У вересні 1996 р. проведена всеукраїнська благодійна акція допомоги дітям інвалідів та започатковане друковане видання організації «Гайдівський трилисник». 1997 р. позначився створенням Всеукраїнського гайдівського клубу веселих і кмітливих під назвою «Дівочий переполох» та літнього гайдівського табору, в якому відпочивали представниці 15 областей України.
Перша – традиційна тенденція жіночого руху пов’язана з активною діяльністю жінок, спрямованою на відновлення народних звичаїв, утвердження національної мови, моралі етносів, освіти тощо. Вона визначається таким поняттям, як «берегиня». Цей термін став популярним в період перебудови і набув широкого вжитку після виходу книги «Берегиня» українського етнографа В.Скуратівського. Поняття «Берегиня» є справді історично виправданим для української жінки. Та, зважаючи на суцільну патріархальну свідомість, на брак глибоких знань історії України, а ще більше – історії та особливостей жіночого руху – поняття «берегиня» звужується до ролі жінки лише як хатньої господині. Звідси невипадково висловлюються песимістичні прогнози щодо майбутнього жінки в політичному та інших сферах життя України .
Друга – феміністична тенденція жіночого руху пов’язана з визначенням сфери жіночих інтересів та захистом їх. Ця тенденція в діяльності жіночих організацій сьогодні іноді поєднуються з традиціоналістською і проявляється дуже слабо. Причина її слабкості та невизначеності полягає в тому, що емансипація і фемінізм розглядалися в колишньому СРСР та й досі розглядаються в українському суспільстві як негативні явища. Заміна поняття «емансипація» на «жіноче питання», «жіноча особистість» на «жіночі маси» стала принциповою. В радянський період це відповідало змісту комуністичної ідеології, повернутої об’єктивно в минуле. Радянська патріархатна система, яка дала жінці формальну свободу й дозволила їй працювати на важких, шкідливих роботах, ніколи не допускала її в керівну еліту, не прагнула переконати чоловіків, що сімейні обов’язки та виховання дітей є не тільки сферою жіночих інтересів. Радянська жінка ніколи не відчувала реальних результатів емансипації, ніколи не приєднувалася до феміністичного руху .
Але тим не менше прихильність українських пересічних жінок до саме агресивного типу фемінізму викликає занепокоєння. Тож слід визначити що саме є фемінізмом і окреслити недоліки цієї течії, не дивлячись на увесь позитив описаний вище.
Феміні́зм — теорія рівності двох статей, яка творить ідейну основу організованого руху жінок. Суттю феміністичних переконань є думка, що жінка зазнає суспільної дискримінації, насамперед через приналежність до своєї статі .
Є декілька визначень поняття «фемінізм»:
• Соціально-політична теорія, в якій аналізують гноблення жінок та перевагу чоловіків в історичному минулому і сьогоденні, а також осмислюють шляхи подолання чоловічої переваги над жінками.
• Широкий соціальний рух за рівність прав і можливостей для жінок, що протистоїть соціальній системі, в якій положення людей різних статей нерівноправне.
• Ідеологія, що протистоїть усім теоріям і діям жінконенависництва.
• Філософська концепція соціокультурного розвитку, альтернативна до існуючої європейської традиції, яка виявляє зверхність до жіночого соціального досвіду в уявленнях про світ і суспільство .
Загальноприйнятого визначення поняття «фемінізм» немає. У літературі існує більше 300 тлумачень цього терміну.
Багато людей виступають проти феміністського руху тому, що вони вважають його причиною руйнування традиційного устрою життя і знищення звичних ролей, традиційно вказаних чоловікам і жінкам залежно від їхньої статі. Про було зазначено вище. У зв'язку з цим говориться, що між чоловіками і жінками існує ціла низка природних відмінностей, і що все суспільство лише виграє від їхнього визнання.
Але слід розрізняти типи феміністичного руху та характер процесу, який за ними слідує.
Фемінізм має багато значень, кількість яких весь час зростає — рух за рівність статей; залучення жінок до всіх галузей науки та суспільства; розуміння відмінностей між чоловічим та жіночим і подолання цих відмінностей; жіночі студії в рамках широкого суспільного контексту; жінка як категорія сама в собі; використання феміністичної ідеї як аналітичного інструменту у філософії та її використання для зміни характеру аналітичних підходів. Проте насамперед фемінізм виник із усвідомлення існування самостійності названої жінкою та її права на самовизначення .
Сучасний етап розвитку фемінізму не обходиться без крайнощів, проте істини, на жаль, можна досягти лише шляхом проб та помилок.
Так велику небезпеку становить хибне розуміння ідеї фемінізму, яке вилилось у такий агресивний напрям цієї ідеології як американський фемінізм.
Про невимовну тяжкість жіночого буття розповідає тлумачній словник жіночого політкоректної мови "Feminist Dictionary", виданий у США .
Ось декілька термінів описаних у "А Feminist Dictionary" :
Недостатній зоровий контакт (insufficient eye contact) – образлива форма сексуального домагання. Коли чоловік уникає дивитись на жінку, вона може втратити впевненість в собі і навіть відчути фізичну небезпеку.
Надмірний зоровий контакт (excessive eye contact) – образлива форма сексуального домагання. Термін отримав популярність після того, як 1994 р. студентка університету Торонто подала в суд на професора, який дивився на неї під час лекції. Суд зобов’язав винуватця виплатити жертві 200 тис. канадських доларів.
Зважаючи на ці два визначення можна зробити висновок, що будь-який зоровий контакт є образливим для представниць жіночого руху. Але ж чи не за для того, щоб жінку споглядали оточуючі, вона певним чином одягається та наносить макіяж. Звідси подібне трактування зорового контакту у відповідь на фіксацію на зовнішності особи можна вважати про вокативною поведінкою, спрямованою на привабленні уваги до власної персони. Тобто сприймаючи за образу погляд оточуючих представниця феміністичного руху підкреслює наявність певних комплексів стосовно власної зовнішності та недостатньої уваги до власної персони, нариваючись таким чином навіть на конфлікт. Зважте, чи є така поведінка здоровою?
Альтернативна зовнішність (alternative body image) - неприваблива. Так пропонується називати жінок, яких раніше іменували некрасивими. Але у спілкуванні між собою феміністки все ж вживають термін неприваблива, потворна та ін., і притягнення до відповідальності жінки не розглядається як правопорушення.
Боббітектомія (bobbitectomy) - оскоплення чоловіка в знак протесту проти фаллократичного суспільства чи дій конкретного чоловіка. Термін став розповсюдженним після того, як в 1993 році американка Лорена Боббіт оскопила власного чоловіка Джона, який спав, в знак помсти за жорстоке поводження з нею. Жюрі присяжних визнало Лорену невинною. Феміністка Стефані Морріс для визначення її вчинку ввела термін "соціосексуальна непримиримість" (socio-sexual vigilantism). Але ж ситуації жорстокої поведінки дружини по відношенню до власного чоловіка (які до речі відрізняються особливою жорстокістю) не розглядаються, і прецеденти звернень до суду чоловіків частіше викликають насмішки та не схвалюються суспільством.
Вагінальний американець (vaginal american) – жінка-американка. Цей термін певним чином підкреслює відмінність жінки від чоловіка наявністю вагіни.
Збільшений клітор (extended clitoris) - МПХ. Синоніми: подовжений статевий орган, замінник фалоімітатора. Слово "пеніс" вважається неполіткоректним, оскільки вказує на відмінність жінки від чоловіка. Чи не суперечить цьому термін Вагінальний американець?
Галантність (chivalry) – знаряддя пригноблення, яке робить жінку неспроможною вирішувати життєві проблеми без щоденної допомоги чоловіка. Маскулінізація жінки цілком природно викличе фемінізацію чоловіка. Це є необхідною умовою підтримання сталості законів природи, певного балансу. Згодом, чоловік, як залежна особа втратить всі свої права. По-перше це призведе до пригноблення чоловіків (це значить що фемінізм не передбачає НІЯКОЇ рівності), по-друге, взявши на себе сильну роль, емоційна жінка ризикує «перегоріти» як особистість.
Гетеросексуальний целібат (heterosexual celibate) - визначення, яке амінює образливий для жінки термін "фригідність". Целібат (від лат. caelebs — нежонатий, холостяк) так зване «безшлюб'я» духовенства, відоме у східному і західному християнстві. У принципі це добровільний акт, високо цінений, що став суттєвою ознакою монашого життя. Згодом аскетичні ідеали взяли верх у Західній Католицькій Церкві, і переконання в несполучності подружжя й активного душпастирства поширилося на Захід і Схід. Проте, спроба Нікейського собору 325 р. заборонити одруженим священикам залишатись у подружньому стані після рукоположення була відкинута. А фригідність – це зниження або відсутність статевого потягу у жінки (аж до повної байдужності і навіть відрази до близькості), її незацікавленість у статевому житті; низький рівень статевої збудливості у жінки; анафродизія, афанізис, гіпосексуальність. Вторинна повна фригідність – втрата лібідо і оргастичності жінкою в результаті психічних або фізичних травм. Захисна фригідність – статева фригідність, яка розвинулася як захисна реакція при постійних фрустраціях.
Конституційна фригідність – форма фригідності, при якій жінка ні за яких умов не відчуває статевого збудження і оргазму, і не переймається цим станом. Миготлива фригідність – хвилеподібна зміна періодів повноцінного статевого життя періодами аноргазмії або навіть фригідності у жінки під впливом зовнішніх (обставини особистого життя) або внутрішніх (психічні розлади) чинників. Первинна повна фригідність відсутність у жінки лібідо і байдуже або негативне ставлення до статевого акту від початку статевого життя. Психогенна фригідність – статева холодність, що розвинулася під дією психічних чинників: стрес, розчарування в партнері та ін. Ретардаційна фригідність – відсутність оргазму у жінки на початку статевого життя; є природним проявом загальних психологічних закономірностей розвитку сексуальності у жінок. Симптоматична фригідність – статева холодність як прояв загальних захворювань (гормональні розлади, гінекологічні хвороби, професійні шкідливості та ін.) Тож вживання терміну целібат (свідома поведінка) замість ригідність (фізіологічна реакція) як мінімум не грамотне.
Посткоітальна незгода (postcoital nonconsent) - формальний юридичний відгук та опротестування жінкою попередньої згоди на статевий акт після його здійснення. Серед визнаних судом поважними підставами для P.N. вважаються: отримання чоловіком попередньої згоди в той момент, коли жінка знаходиться під дією алкоголю, ліків чи наркотичних речовин; психологічний примус до згоди (те, що раніше звалось "залицянням"); неспівпадіння статевого акту очікуванням та побажанням жінки.
Виникає запитання, чому чоловік не може розраховувати та таке судове рішення за ідентичних умов? Чи може бути об’єктивним позов до суду за власне надумане очікування від статевого контакту, яке партнер не справдив?
Потенціальний гвалтівник (potential rapist) – будь-яка істота чоловічої статі, яка досягла статевої зрілості. Термін введений студентками университету штата Меріленд, які розклеїли в аудиторіях списки potential rapists, включивши в них всіх викладачів та студентів.
Очікування агресивної поведінки (потенційної перманентної реакції на появу поблизу об’екта-суб’єкта особи жіночої статі) викликає запитання відносно психічного здоров’я власниці такої думки (мається на увазі параноя, манія переслідування).
Звичайно ж таке розуміння рівноправ’я жінок викликає не лише звичайне обурення думаючих осіб, а входить у протиріччя із самим терміном РІВНОПРАВ’Я. Адже всі ці терміни призначені для опису конкретних дій МАЮТЬ БУТИ ЗАСТОСОВАНИМИ ЯК ПО ВІДНОШЕННЮ ДО ЧОЛОВІКІВ ТАК І ДО ЖІНОК.
Тому, про який фемінізм в Україні можна говорити !?