Писанка

Берегиня

Глубокий символизм для славян имела Берегиня (Оберега, Великая Богиня), которая изображалась в виде женщины с поднятыми вверх руками – хранительница домашнего очага, защитница от напастей и повелительница человеческих судеб. Она была доброй «хатней» богиней, матерью-рожаницей, оберегала жилье, малых детей, благополучие семьи. Отголосок про нее находим в словах «оберегать», «обереги». Берегиня считалась владычицей не только неба, но и всей природы, хозяйка небесных вод, от которой зависело плодородие. Люди рисовали ее изображения на стенах жилья, вышивали, лепили из глины. Дерево жизни - символ и атрибут Берегини, часто эти символы взаимозаменяют друг друга. В связи с этим на ногах женских статуэток размещали знак земли. Ноги богини - это корни дерева, которые находятся в земле. Берегиню изображали и змееногой, так как земля - место проживания Змея. Соответственно, верхняя часть дерева ассоциировалась с головой богини.

Со временем Берегиня, изображающая Великую Матерь Мира, трансформировалась в христианизованный образ молящейся богородицы – мать Христа, сохранив все качества Вселенской Матери.

Глибокий символізм для слов’ян мала Берегиня (Оберега, Велика Богиня), яка зображувалась у вигляді жінки з піднятими вгору руками, – охоронниця домашнього вогнища, захисниця від напастей і повелителька людських доль. Вона була доброю «хатньою» богинею, матір’ю-рожанкою, оберігала житло, малих дітей, добробут родини. Відголосок про неї знаходимо у словах «оберігати», «обереги». Берегиня вважалася володаркою не тільки неба, але і всієї природи, господинею небесних вод, від якої залежала родючість. Люди малювали її зображення на стінах оселі, вишивали, ліпили з глини. Дерево життя – символ і атрибут Берегині, часто ці символи взаємозамінюють одне одного. У зв’язку з цим на ногах жіночих статуеток розміщали знак землі. Ноги богині – це коріння дерева, що знаходиться в землі. Берегиню зображували і змієногою, оскільки земля – місце проживання Змія. Відповідно, верхня частина дерева асоціювалася з головою богині.

З часом Берегиня, яка уособлювала Велику Матір Світу, трансформувалась у тризуб або християнізований образ богородиці, яка молиться, – матір Христа, зберігши всі якості Вселенської Матері.

Безкінечник (Бесконечник)

Таким же древним, как культ Солнца, является и культ воды. В орнаментальную систему он вошел в виде волнистых линий и известен под названием «меандр», «бесконечник», «кривулька». Эта волнистая линия без начала и конца - символ бесконечной жизни. Бесконечник являлся обязательным знаком на писанке - верили, что отсутствие этого знака на писанке – это знак несчастья. Именно с этого знака многие писанкари начинали свою работу. Писанку с бесконечником клали под улей, чтобы хорошо роились пчелы.

Таким же давнім, як культ Сонця, є культ води. В орнаментальну систему він увійшов у вигляді хвилястих ліній і відомий як «меандр», «безкінечник», «кривулька». Ця хвиляста лінія без початку і кінця – символ нескінченного життя. Безкінечник є обов’язковим знаком на писанці – вірили, що відсутність цього знаку на писанці – знак нещастя. Саме з цього знаку багато писанкарів розпочинали свою роботу. Писанку з безкінечником клали під вулик, щоб добре роїлись бджоли.

Грабельки

Знаки в виде треугольников с гребешками или в виде „грабелек” обозначали тучи и дождь, который часто связывался с божественным семенем - жизненно важным символом плодородия. Считалось, что от богов зависит, будет ли засуха, прольется ли ливень разрушительной силы или пойдет приятный, подобный благословению, дающий природе жизненную силу дождь. Божественное, небесное происхождение дождя сделало его эмблемой чистоты, и поэтому ритуалы очищения часто проводились именно для того, чтобы вызвать дождь.

Грабельки были символом не только верхней воды, пролившейся с небес, но и нижней воды, которая вышла из земли.

В Старом Завете дождь является прообразом обещанного Спасителя; в Новом Завете - символом ласки и благой вести, науки святого Евангелия.

Знаки у вигляді трикутників із гребінчиками або у вигляді «грабельок» позначали хмари і дощ, який часто пов’язувався із божественним сім’ям, – життєво важливим символом родючості. Вважалося, що від богів залежить, чи буде посуха, чи прийде злива руйнівної сили, чи піде приємний, схожий на благословення дощ, що дає природі життєву силу. Божественне, небесне походження дощу зробило його емблемою чистоти, і тому ритуали очищення часто проводилися саме для того, щоби викликати дощ.

Грабельки були символом не лише верхньої води, що пролилася з небес, але й нижньої – води, яка вийшла з землі.

У Старому Заповіті дощ був прообразом обіцяного Спасителя; у Новому Заповіті - символом ласки и благої вісті, науки святого Євангелія.

Зірка (Звезда)

Звезда, или Ружа, - это прежде всего символ солнца как наиболее яркой звезды. «Ружи» могут быть полными, простыми, половинчастыми и т. п. Писанку с таким рисунком дарят на счастье. Она символизирует жизнь, рост и благополучие.

В устном народном творчестве упоминаются три звезды: утренняя, вечерняя, полуденная. Это символические образы, которые обозначают определенные сакральные промежутки времени.

В фольклоре, в частности, колядках, звезда (зоря) – это красная панна, жена или дочь месяца, хозяина небесного дома. Утром она отворяет ключами небесные ворота и выпускает Солнце, которое мчится вслед за ней. Она направляет движение светил на небе и рассыпается на земле росой, а пчелы собирают божью росу и дают людям мед. Народная символика квалифицировала звезды то как детей солнца и месяца, то как зажженные Богом свечи в честь рожденных людей. Язычники считали звезды окнами Неба, через которые боги смотрят на мир.

Звезда – это знак неба, символ порядка небесных тел и солнечного божества. В христианстве звезда – это знак царства Христа. Святой апостол Павел называл звезду образом избранных в вечность, и наиболее ярко среди них светит Мария-Мать. Ласковая, как утренняя звезда, она оповещает про восход Солнца-Христа. В христианстве звезда – также символ защиты живых людей, так как считалось, что каждый человек при рождении получает свою звезду на небе.

Зірка, або ружа, – це, перш за все, символ сонця як найяскравішої зірки. «Ружі» можуть бути повними, простими, половинчастими тощо. Писанку з таким малюнком дарують на щастя. Вона символізує життя, ріст і благополуччя.

В усній народній творчості згадуються три зірки: ранкова, вечірня і полуденна. Це – символічні образи, які означають певні сакральні проміжки часу.

У фольклорі, зокрема, колядках, зірка (зоря) – це красна панна, жінка або дочка місяця, господаря небесного дому. Зранку вона відчиняє ключами небесні ворота й випускає Сонце, яке мчить услід за нею. Вона направляє рух світил на небі і розсипається на землі росою, а бджоли збирають божу росу і дають людям мед. Народна символіка класифікувала зірки то як дітей сонця і місяця, то як запалені Богом свічки на честь народжених людей. Язичники вважали зірки вікнами Неба, крізь які боги дивляться на світ.

Зірка – це знак неба, визначення порядку небесних тіл і утвердження сонячного божества. У християнстві зірка – знак царства Христа. Святий апостол Павло називав зірку образом обраних у вічність, і найяскравіше з них світить Марія-Матір. Ласкава, наче ранкова зірка, вона сповіщає про схід Сонця-Христа. У християнстві зірка – також символ захисту живих людей, оскільки вважалося, що кожна людина при народженні отримує на небі зірку.