-Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 23.01.2010
Записей: 4952
Комментариев: 10737
Написано: 22814


Артюр Рембо. Биография. Поэзия. Аудио

+ в цитатник

Cообщение скрыто для удобства комментирования.
Прочитать сообщение


Leykoteya   обратиться по имени Воскресенье, 27 Марта 2011 г. 16:06 (ссылка)
Гласные


А — черно, бело — Е, У — зелено, О — сине,
И — красно… Я хочу открыть рождение гласных.

А — траурный корсет под стаей мух ужасных,
Роящихся вокруг как в падали иль в тине,

Мир мрака; Е — покой тумана над пустыней,
Дрожание цветов, взлет ледников опасных.

И — пурпур, сгустком кровь, улыбка губ прекрасных
В их ярости иль в их безумье пред святыней.

У — дивные круги морей зеленоватых,
Луг, пестрый от зверья, покой морщин, измятых
Алхимией на лбах задумчивых людей.

О — звона медного глухое окончанье,
Кометой, ангелом пронзенное молчанье,
Омега, луч Ее сиреневых очей.


Перевод: Гумилева Н.
Ответить С цитатой В цитатник
Amymone   обратиться по имени Пятница, 01 Апреля 2011 г. 13:07 (ссылка)
Leykoteya,
В стране бесстрастных рек спускаясь по теченью,
хватился я моих усердных бурлаков:
индейцы ярые избрали их мишенью,
нагими их сковав у радужных столбов.

Есть много кораблей, фламандский хлеб везущих
и хлопок английский, — но к ним я охладел.
Когда прикончили тех пленников орущих,
открыли реки мне свободнейший удел.

И я, — который был, зимой недавней, глуше
младенческих мозгов, — бежал на зов морской,
и полуостровам, оторванным от суши,
не знать таких боёв и удали такой.

Был штормом освящён мой водный первопуток.
Средь волн, без устали влачащих жертв своих,
протанцевал и я, как пробка, десять суток,
не помня глупых глаз огней береговых.

Вкусней, чем мальчику плоть яблока сырая,
вошла в еловый трюм зеленая вода,
меня от пятен вин и рвоты очищая
и унося мой руль и якорь навсегда.

И вольно с этих пор купался я в поэме
кишащих звёздами лучисто-млечных вод,
где, очарованный и безучастный, время
от времени ко дну утопленник идёт,

где, в пламенные дни, лазурь сквозную влаги
окрашивая вдруг, кружатся в забытьи, —
просторней ваших лир, разымчивее браги, —
туманы рыжие и горькие любви.

Я знаю небеса в сполохах, и глубины,
и водоверть, и смерч, покой по вечерам,
рассвет восторженный, как вылет голубиный,
и видел я подчас, что мнится морякам;

я видел низких зорь пятнистые пожары,
в лиловых сгустках туч мистический провал,
как привидения из драмы очень старой,
волнуясь чередой, за валом веял вал,

я видел снежный свет ночей зеленооких,
лобзанья долгие медлительных морей,
и ваш круговорот, неслыханные соки,
и твой цветной огонь, о фосфор-чародей!

По целым месяцам внимал я истерии
скотоподобных волн при взятии скалы,
не думая о том, что светлые Марии
могли бы обуздать бодливые валы.

Уж я ль не приставал к немыслимой Флориде, —
где смешаны цветы с глазами, с пестротой
пантер и тел людских и с радугами, в виде
натянутых вожжей над зеленью морской!

Брожения болот я видел, — словно мрежи,
где в тине целиком гниёт левиафан,
штиль и крушенье волн, когда всю даль прорежет
и опрокинется над бездной ураган.

Серебряные льды, и перламутр, и пламя,
коричневую мель у берегов гнилых,
где змеи тяжкие, едомые клопами,
с деревьев падают смолистых и кривых.

Я б детям показал огнистые созданья
морские, — золотых, певучих этих рыб.
Прелестной пеною цвели мои блужданья,
мне ветер придавал волшебных крыл изгиб.

Меж полюсов и зон устав бродить без цели,
порой качался я нежнее. Подходил
рой теневых цветов, присоски их желтели,
и я как женщина молящаяся был, —

пока, на палубе колыша нечистоты,
золотоглазых птиц, их клики, кутерьму,
я плыл, и сквозь меня, сквозь хрупкие пролёты,
дремотно пятился утопленник во тьму.

Но я, затерянный в кудрях травы летейской,
я, бурей брошенный в эфир глухонемой,
шатун, чьей скорлупы ни парусник ганзейский,
ни зоркий монитор не сыщет под водой, —

я, вольный и живой, дымно-лиловым мраком
пробивший небеса, кирпичную их высь,
где б высмотрел поэт всё, до чего он лаком, —
лазури лишаи и солнечную слизь, —

я, дикою доской в трескучих пятнах ярких
бежавший средь морских изогнутых коньков,
когда дубинами крушило солнце арки
ультрамариновых июльских облаков, —

я, трепетавший так, когда был слышен топот
Мальстромов вдалеке и Бегемотов бег,
паломник в синеве недвижной, — о, Европа,
твой древний парапет запомнил я навек!

Я видел звёздные архипелаги! Земли,
приветные пловцу, и небеса, как бред.
Не там ли, в глубине, в изгнании ты дремлешь,
о, стая райских птиц, о, мощь грядущих лет?

Но, право ж, нету слёз. Так безнадежны зори,
так солнце солоно, так тягостна луна.
Любовью горькою меня раздуло море...
Пусть лопнет остов мой! Бери меня, волна!

Из европейских вод мне сладостна была бы
та лужа чёрная, где детская рука,
средь грустных сумерек, челнок пускает слабый,
напоминающий сквозного мотылька.

О, волны, не могу, исполненный истомы,
пересекать волну купеческих судов,
победно проходить среди знамён и грома
и проплывать вблизи ужасных глаз мостов.

Перевод - В. В. Набокова
Ответить С цитатой В цитатник
голубая_незабудка   обратиться по имени Понедельник, 13 Июня 2011 г. 15:59 (ссылка)
спасибо!
"О мокрое окно и пузырей кипенье!
Вода покрыла бледным золотом все ложе.
Зелено-блеклые одежды дев похожи
на ивы, чья листва скрывает птичье пенье.

Как веко желтое, и чище луидора,
раскрылась лилия, - твоя, Супруга, верность! -
на тусклом зеркале, испытывая ревность
к Светилу милому, что скроется так скоро."
Ответить С цитатой В цитатник
Перейти к дневнику
Надежда_Скарбовская   обратиться по имени Благодарю! Понедельник, 21 Января 2013 г. 13:16 (ссылка)
Самый полный и интересный пост о А.Рембо!
С удовольствием цитирую!
e728f3dae0e3 (292x261, 13Kb)
Ответить С цитатой В цитатник
Перейти к дневнику
Amymone   обратиться по имени Суббота, 08 Марта 2014 г. 21:21 (ссылка)
Рембо — символ світового поетичного авангарду

Французький поет А. Рембо належить до поетів, твори яких майже не друкувалися за життя. Слава до нього прийшла посмертно. Основний поетичний доробок створено протягом 4-х років (1869-1873), але творчість його стала, за висловом С. Малларме, «безпрецедентною пригодою в історії мистецтва». Новаторство митця: вводить в поезію народну мову, сміливі метафори, новий ритм, мобільні образи, висуває принцип вільного асоціювання — метод «галюцинації слів». Показовим у цьому плані є сонет «Голосівки». Свою поезію Рембо оголошує експериментальним «поетичним ясновидінням», і сам знаходиться у пошуках, як і його «п'яний корабель» — багатозначний образ-символ.

Рембо створював вірші лише протягом трьох років. Доробок поета невеликий: кілька десятків поезій і дві збірки віршів у прозі — «Осяяння» і «Сезон у пеклі». Але те, що було ним зроблено, без перебільшення можна вважати революцією в поезії. Рембо був послідовним бунтівником і рішуче відмовлявся від усіх форм цивілізації, яку оголошував втіленням буржуазності. Поет відкидав усе: релігію, мораль, суспільні цінності і прагнув радикального оновлення не тільки поетичної, а й звичайної людської свідомості. Поезія була для нього засобом здійснення цієї революції. Традиційна поезія не могла виконати таку роль, ось чому Рембо намагався створити зовсім нову поетичну універсальну мову, за допомогою якої сподівався вивільнити людський дух. «Я кажу, що треба стати ясновидцем, — казав він про свій духовний експерименту поетові П. Демені. — Поет робить себе ясновидцем тривалим, безмежним і послідовним розладом усіх не-чуваних і несказаних речей: прийдуть нові жахаючі трудівники; вони почнуть від тих горизонтів, де знесилено впав попередник». Ці принципи наявні й у його поезії, що сповнена образності, надзвичайно сміливих метафор і словосполучень. Рембо одним з перших у тогочасній французькій поезії почав писати верлібром.

Після смерті до поета прийшла всесвітня слава. Його ім'я стало символом світового поетичного авангарду. В блакитні вечори стежками йтиму я; Колотиме стерня, траву почну топтати: Відчує свіжість піль тоді нога моя, Я вітру голову дозволю овівати.

Це один із перших віршів поета — «Відчуття». У ньому виявилися такі наскрізні поетичні теми творчості Рембо, як блукання світом, прагнення необмеженої волі.

А у вірші «П'яний корабель» відчувається символічне відображення духовної авантюри поета, який хоче жити за принципами нової свідомості. Цей вірш безпосередньо пов'язаний з теорією і практикою ясновидіння:

За течією Рік байдужним плином гнаний,
Я не залежав більшол гурту моряків:
Зробили з них мішень крикливі Індіани,
Прибивши цвяхами до барвних стояків.

У поезії «Голосівки» помітні інтенсивні шукання Рембо універсальної мови поезії:

А чорне, біле Є, червоне І, зелене У, синє О,
про вас я нині б розповів:
А — чорний мух корсет, довкола смітників
Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене.

Поезія Рембо незвичайна. Дуже цікаво поет відобразив сприймання голосних звуків.
Ответить С цитатой В цитатник
Amymone   обратиться по имени Суббота, 08 Марта 2014 г. 21:22 (ссылка)
Під впливом Т. де Банвіля, В. Гюго а особливо Ш. Бодлера, Рембо почав з віршів, що викривали потворність міщанської глушини, та з пантеїстичних віршів. Незабаром в образах та ритміці Рембо проявилися специфічна безпосередність та прямота заперечення, які пізніше стали прикметами нової поезії. Рембо з сарказмом засуджував міщанство («Засідателі»), Другу імперію («Покарання Тартюфа», «Зло»), Події Комуни наклали свій відбиток на сатиричні вірші так званого «Зютистського альбому», на книгу «Крізь пекло». Однак поразка Комуни повернула Рембо до теорії поета-ясновидця, яка проголошувала, що поезія буде попереду життя, проте базувалася на ідеї ясновидіння, що досягалося «доведенням до розпачу всіх почуттів».

Для переходу до модерністської естетики вирішальне значення мала теза Рембо про можливість представляти безформне безформним, що припускала прибирання власного художнього образу. Однак у 1871 році в поезії Рембо розвивалися реалістична образність, психологізм, сатира («Семилітні поети», «Бідні в церкві», «Сестри милосердя»).

Перехід до символізму спостерігається у «П'яному кораблі», відчувається символічне відображення духовної авантюри поета, який хоче жити за принципами нової свідомості. Цей вірш безпосередньо пов'язаний з теорією і практикою ясновидіння. Подорож здійснює деякий корабель, що починає свій шлях неспокійним морем та швидко втрачає свій екіпаж і кермо, і врешті-решт готовий піти на дно. Корабель зображується настільки достовірно, адже поет надає йому людських характеристик, що він отримує властивість і відчувати, і говорити. Він є символом втілення «я» поета, стану його душі. У вірші виникає подвійний образ, «корабля-людини», подвійної долі — розбитого корабля і розбитого серця поета.

Поезія «Голосівки» відбиває інтенсивні шукання Рембо універсальної мови поезії. Автор, говорячи про «забарвлення» кожного звуку («А — чорний, Є — білий, І — червоний, У — зелений, О — синій...»), продовжував думку Ш. Бодлера про «відповідність» між звуками та барвами.

Сонет «Моя циганерія» — справжній гімн богемі, людині, що виокремилася від суспільства, втекла, залишилась наодинці з небом та зірками. Вона отримала свободу. Свобода бродяги не позбавлена ілюзій. Ми знаємо, шо десь недалеко чекають на нього «митники», і саме вони нагадують йому про сувору дійсність. Розуміє це і сам поет, судячи з того іронічного тону, що пронизує цю сценку. Поет живе лише своїми римами та мріями про романи, адже вік — Раб Муз.

Артюр Рембо зробив видатний внесок у розвиток форм та символів світової поетики, і хоча доробок поета невеликий, творчість поета можна справедливо вважати революцією в поезії.
Ответить С цитатой В цитатник
Amymone   обратиться по имени Суббота, 08 Марта 2014 г. 21:22 (ссылка)
ртюр Рембо і Поль Верлен

1.Назвіть один із найпоширеніших модерністських напрямків у літературі останньої третини ХІХ-ХХ століть. Відповідь: Символізм.

2.Поява яких філософських теорій вплинула на розвиток літератури та мистецтва наприкінці XIX-початку XXст.? Відповідь: Теорії А. Шопенґауера, Ф. Ніцше, А. Берґсона.

3.Що символісти використовували у своїх творах для відображення Життя, змалювання почуттів?Відповідь: Символ, натяк.

4. Чий творчий шлях Стефан Малларме визначив як "безпрецедентну природу в історії мистецтва"? Відповідь: Артюра Рембо.

5.Якими почуттями пронизана, сповнена творчість поетів-символістів? сумом, зневірою.

6.У якому вірші дає поради поетам і формулює призначення поезії? Відповідь: "Поетичне мистецтво".

7.У яких рядках вірша "Поетичне мистецтво" звучить його головна думка? Відповідь: "Найперше - музика у слові".

8.Як називається у поезії багаторазове повторення однакових голосних звуків? Відповідь: Асонанс.

9.Які новації запровадив Поль Верлен у структуру, побудову поезії? Відповідь: Алітерацію, асонансні рими.

10.Яка поезія Артюра Рембо є своєрідною декларацією символізму? Відповідь: Сонет "Голосівки".

11.Який символічний зміст несе у собі образ п'яного корабля в однойменному вірші Артюра Рембо? Відповідь: Символ людини, що втратила орієнтири, заблукала у вирі життя.

12.Що означає слово "імпресія"? У чому бачили своє головне завдання представники течії імпресіонізму? Відповідь: Враження. Відтворення особистих миттєвих вражень.

II варіант

1.Назвіть видатних представників європейського символізму. Відповідь: П. Верлен, А. Рембо, С. Малларме, М. Метерлінк.

2.Як» називають межу ХІХ-ХХ століть? Відповідь: "Присмеркова доба", декаданс.

3.Що означає слово "декаданс"?Відповідь: Занепад.

4.Назвіть різні течії модернізму. Відповідь: Символізм, естетизм, авангардизм, імпресіонізм.

5.Які течії, напрямки, на думку поетів-символістів, "віджили" своє? Відповідь: Реалізм, натуралізм.

6.Хто з французьких поетів-символістів в одному із сонетів своєї першої збірки пророчо написав: "...моя душа народилася для жахливих катастроф"?Відповідь: П. Верлен

7.Яким є загальний настрій вірша Поля Верлена "Поетичне мистецтво"? Відповідь: Напівжартівливим, іронічним.

8.У якому відомому вірші Поля Верлена воєдино зливаються осінній пейзаж і пейзаж Відповідь: настрій душі? Б "Осінній пісні".

9.До яких напрямів належить творчість Поля Верлена? Відповідь: Символізм, імпресіонізм.

10.У якій поезії Артюр Рембо "розкладає" слова на фарби та звуки і висуває метод "галюцинації слів"? Відповідь: "Голосівки".

11.А. Рембо у своїй творчості хотів досягнути такого стану, коли традиційна логіка втрачає свою владу над людським розумом, забувається тягар повсякденності і лише тоді можна знайти щось нове і злитися і незнаним. Як називається такий стан? Відповідь: "Яснобачення".

12. Назвіть українських поетів-символістів. Відповідь: Микола Хвильовий, Олександр Олесь, Микола Вороний.
Ответить С цитатой В цитатник
Комментировать К дневнику Страницы: [1] [Новые]
 

Добавить комментарий:
Текст комментария: смайлики

Проверка орфографии: (найти ошибки)

Прикрепить картинку:

 Переводить URL в ссылку
 Подписаться на комментарии
 Подписать картинку