Незбагненна обратиться по имени
Среда, 06 Июня 2007 г. 11:30 (ссылка)
Ці всі справи амурні....Життя біжить, а ми часом за ним не встигаємо. Я взагалі не розумію, до чого усі ці розмови про те, хто в житті кращий жінки чи чоловіки. Мені дійсно ДИВНО! Коли ми нарешті зрозуміємо, що стоїмо на двох шальках терезів, і якщо хтось переважатиме - про гармонію годі мріяти. Серце є у всіх, просто емоційність дівчат часом називає пристрасть, закоханість - коханням, а хлопці досить обережні з цим поняттям(принаймні мені такі стрічались).
І ще одне: справжнє кохання - це коли хочеться відавати, а не зробити усе, щоб він був твій. Це просто дитячі забавки: мама купи мені ту іграшку, бо вона мені подобається. Цей синдром власності вже в горлі стирчить. Ну чому ми повинні комусь належати, бо так хочуть вони???
Підкоритись тому, кому хочу я - оце щастя. І не плакати потім, бо він пішов - ти сама хотіла мить побути з ним. І він нічого не винен.
Ну тут ще такий момент: дівчатам потрібніша постійність, але хлопці також до цього рано чи пізно приходять. В один прекрасний момент один мій друг сказав, що йому бракує відчуття дому. Він хоче прийти з роботи і просто побачити ту саму посмішку, що бачив вчора,, позавчора і т.д.
Тому...всі ми ходимо тією самою землею, щоправда приходимо в той самий шлях в різні часові відрізки...