Святой Мартин, моли Бога о нас!

С Днём Рождения! Хоть София и далеко, но хочу ей пожелать в её дневнике (может заглянет...) здоровья, благополучия, спокойствия, успехов во всём и Божьей помощи и опеки повседневной, во всех путях и делах!

Настроение сейчас - ...спати....

Немаю часу писати, читати, розважатись... Насилу знаходжу час дихати i спати...

ми да ми!
дами!

:)

З днем святого Апостола Андрiя Первозванного!

"В потi чола будеш заробляти на хлiб"...
Зовсiм нема часу навiть зглянути до Ли.Ру....

Вона: "Дорогий, давай щось организуемо особливе на вечiр в честь нашоï рiчницi - купи слимакiв... ;)
Вiн виходить купувати, вертаючись зустрiчае сусiда:
Сусiд: "О, пiшли вiдсвяткуемо в барi!"
Вiн: "А що? Та й сьогоднi наша рiчниця...."
Сусiд: "Та знайдемо причину для святкування! Та давай! Ну, на годинку! Ну, скажеш твоïй, що цi ужаси не знайшов, мусiв ïхати аж в тамтой магазин...."
Вiн: "Ну, хiба на годинку... Ладно."
Звичайно, час пролетiв i бiльше годинки.... Наш "Вiн" добрався до хати темною нiччю i п'яний в доску... Жiнка вiдкривае дверiи, Вiн падае, розсипавши слимакiв i примовляе: "Ну, давайте, ще трошечки, майже дiйшли..."

ЗАГАР!

ТЕЛЕГРАМА ВIД СОФIÏ

Знайшли нову хату. стоп

Засучуйте рукава i приходьте допомагати.стоп

Завтра буде вирiшуватись пiдвищення зарплат, звичайно, найбiльше мене цiкавить моя.стоп

Ше трошки i вже буду мати бiльше часу.стоп

Цей кiнець тижня зустрiну "жив'йом" першу в моему життi "блогершy".стоп

уррааааа.стоп

подругою з початковоï школи:
двi пiцци, апельсиновий сiк i лимонне морозиво в "Баобабi"...
Знаю ïï ось вже 20 рокiв. У нас дружба з тих, котрi менi наибiльше подобаються, вiльна, не настырна, можемо не бачитись мiсяцями або i роками i зустричаемось нiби нiколи нiчого... без непотрiбноï параноï про днi народження чи речi в тому дусi... Вiдчуттева дружба... такого типу, як ще маю лише вiртуальну чи ще з двома-трома людьми, розкиданими по свiтi...

Люди! У мене лишився один замотаний нейрон... вiдчуваю себе зовсiм ... не того...
Успiшного робочого дня менi i вам!

:)

Вчора потратила 20 хв перечитуючи i витираючи СМС (мий телефон може тримати 250)
У всякому випадку, деякi СМС, що про них навiть ïх автори не па’ятають, такi зворушливi, може то така фаза життя у мене, але насправдi я щаслива ними i щаслива тим, що маю блог i цей, i тамтой, i всi iншi...
Я щаслива тим, що маю стiльки емоцiй до пережиття i до збереження...
I чи рано чи пiзно обнiму моïх iнтернетних друзiв!

Високий (але високий високий, мiнимум 185)
Брюнет
З веснушками
Картавить
Нежонатий
У-у-ум!
I София усмiхалась би набагато бiльше…
Але вже усмiхаеться вiд серця...
Значить – може почекати...

здаеться, я нiколи не буду «вдома»
поясню: наскiльки я себе почуваю добре i вривноваженo, нiколи не буду нi досить украïнкою, нi досить тунiскою
на матчi, якщо гратиме Тунiс - будуть думати, що я ïх болiльник, i якщо Украïна – подумають, що болiю за них
нiколи не буду «досить», така моя сумна вчорашня думка
нiколи «досить» щось, навiть нiколи «досить» глупа, щоб не розумiти, що я нею е принаймнi трохи
нiколи не належатиму до якоïсь категорiï, принаймi - не досить!
[китайська поговорка каже: спацелувати в недiлю годину – дузе добле для розуму; але як вдягнути впелсе новi туфлi – не лобить добле головi i лобить дузе недобле на ноги!]