Ярмаркувала вся Україна!

Що, боже то мiй, господе! чого нема на той ярмарцi! Колеса, скло, дьоготь, тютюн, ремiнь, цибуля, крамарi всякi… так, що хоч би в кишенi було рублiв i з тридцять, то й тодi б не закупив усієї ярмарки.
М.В. Гоголь “Сорочинська ярмарка”

Змінився Сорочинський ярмарок з часів Гоголя, і тридцяти гривень вистачило б лише щоб купити тільки одного маленького глиняного горщика або яскраве червоне намисто, щоб бути схожою на славнозвісну гоголівську красуню Параску. Але все ж таки протягом майже тижня із самого ранку тягнулася верениця автобусів та автівок у Великі сорочинці з усієї України і не тільки. З’їхалися сюди представники 25 країн, від Японії до Південної Африки, від Бразилії до Шрі-Ланки. От і сумчани, що зібралися на свято, за декілька годин на старенькому “Ікарусі” замість обіцяного комфортабельного автобуса, як на скажених волах, підстрибуючи від кожного камінця на дорозі, о 10-й ранку суботи таки дісталися місця призначення.
А ярмарок вже був у самому розпалі. Люди у модних тут вишиванках, купити які не відмовились ані президент, який кожного року відвідує ярмарок, ані заїжджі африканці, із задоволенням розглядали глиняні горщики і свистульки, плетені корзини і черевики, писані і вирізьблені картини, вишивані рушники і дерев’яний посуд, ікони і хрестики, одяг і хутра, і, навіть, вантажні автомобілі. Адже у ярмарку взяли участь не лише майстри народних промислів, а й промислові підприємства і приватні підприємці (серед них не загубилися і підприємства Сумської області, за словами представника ВАТ СМПВО ім. Фрунзе: “Приїхали вже вчетверте, і себе показати, і на людей подивитись.”). Продавці називали свій товар модним словом “ексклюзив”, мовляв на цілому ярмарку такого не знайдеш та заохочували торгуватись. А між тим над усим ярмарковим майданом з одного боку чувся голос Хіврі, що лаяла свого чоловіка, з іншого – спів національних фольклорних колективів. Десь запрошували скуштувати шашлики із українських свиней та полтавські галушки, а гості з Вірменії пригощали бозбашем (супом із бараниною), турки готували кебаби, а узбеки – плов. Козаки катали всіх бажаючих на конях та на єдиних в Україні білих волах, миргородські парубки пропонували козацькі розваги з призами та медовухою, художники малювали портрети та шаржі. Для молоді проводився турнір з вуличного баскетболу, в якому взяв участь і автор цих рядків. І, незважаючи на шалену спеку, ярмарковий майдан, як писав Остап Вишня «ворушиться, дихає, курить, говорить, кричить, лається, мукає, мекає, ірже, ремиґає, позіхає, кувікає, хреститься, божиться, матюкається, пахне, кудкудакає, квокче, смалить одне одного по руках, грає на гармонію, на скрипку, п'є квас, їсть тараню, лускає насіння й крутиться на каруселі».
Не забули про ярмарок і високі мужі: Президент України Віктор Ющенко, що вже вкотре приїздить, накупував подарунків дітям, колишній спікер Верховної Ради Володимир Литвин спробував подоїти корову як у дитинстві, обіцявся заїхати і прем’єр, проте він обмежився лише привітанням. Але, звичайно, не вони були головною принадою для гостей. Адже головне на ярмарку це не товари і не пісні, а просто живе спілкування із людьми із різних куточків нашої неньки України. Тож ця зустріч запам’ятається на цілий рік, а там вже і новий ярмарок. До зустрічі, Сорочинський ярмарок – 2008!

фотки завтра