Прилягають трави до землі,
Обніма берізку буйний вітер.
Нині посміхнулася мені
Наймиліша дівчина на світі.

Сяють щастям очі голубі,
Я лечу назустріч світлій долі.
Нині посміхнулася мені
Ніжна квітка першої любові.
Хай летять тепер за днями дні,
Смутку більше серця не затьмарить.
Нині посміхнулася мені
Так давно очікувана радість.


Ти ніколи мені не кажеш,
Що в твоєму житті я значу.
Спиш спокійно вночі й не бачиш,
Як я тихо в подушку плачу.
Ти ніколи не хочеш чути,
Як у грудях серденько б’ється.
Ти ніколи не зможеш відчути,
Як душа від страждання рветься.


А може, ти й любиш,
А може, й чекаєш,
Та як зрозуміть тебе? Як?
Я знаю: не згубиш
Того, що не маєш.
Дивак ти…, великий дивак.


Біжить дорога, стелиться
Під шинами коліс.
Що прожито – не вернеться.
Шумить столітній ліс.
Широкая, глибокая,
Ріка кудись спішить.
З тобою – й одинока я.
Як важко в світі жить!