Пізня осінь пройшлася лугом,
Спохмурніло оголене поле.
Кинув вітер у серце тугу -
Й защеміло воно від болю.
Сумно – сумно земля виглядає
Крізь навислі густі тумани.
Вітер хмари по небу ганяє.
Губи шепчуть: немає… немає…
Так, немає і більше не буде.
Осінь листя жбурляє під ноги.
Болем стиснуло душу у грудях
Й. мов поранений птах, вона стогне.



Знову осінь гуляє містом,
У зажурі осінні квіти.
І жбурляє невтомний вітер
Нам під ноги осіннє листя.

І на сонці уже не іскриться
Водограй, потемніли води.
Поміняла вбрання природа,
А мені все ще літо сниться.
.