Рветься серденько у грудях.
Біль залазить в душу.
Не могла терпіть ніколи
Я людську байдужість.

Пройти мовчки повз каліку
За гріх рахувала.
Скільки могла, нещасному
Завжди подавала.

А тепер, хоч не каліка,
Нічим похвалитись.
Стану поряд з нещасними
Богу помолитись.

Навчи мене, Боже милий,
Як на світі жити,
Як самій від цього горя
Та не зачерствіти.


\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/