Пам'яті моїм померлим випускникам
присвячую

Біля їхніх могил зупинися, мій друже,
І дитинство та юність згадай.
Що болить нам найбільш? Це байдужість.
Ти нікому її не прощай!
Сонце яснеє світить над нами,
Гріє душу ясний небокрай.
Не прийдуть, щоб побачитись з нами,
Ці ось хлопці, та ти їх згадай.
Добрим словом згадай їх, мій друже.
В горі й в радості їх пам’ятай.
Що болить нам найбільш? Це байдужість.
Ти нікому її не прощай!

\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/