Я того Афгану раніше не знала,
Ніколи на тій я війні не бувала.
Та тільки постійно в душі щось клекоче,
То, може, загиблі повідати хочуть
Про страхи і долі,
про втрати і болі…
Я тихий куточок для себе шукаю,
І рівні рядки на папері лягають.
Я бачу ті гори, я бачу те горе.
Душа моя рветься, душа моя стогне
Про страхи і долі,
про втрати і болі…,
про наш вкрай розгнузданий світ.
І серце страдає,
і серце болить.

\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/

Виють міни, свищуть кулі
Й досі в головах синів.
І болить душа у грудях.
Й не один вже посивів.

Їх, живих, на амбразури
Закидали в той Афган.
І летіли в тіло кулі,
Не злічить афганських ран.

І не виміряти втрати,
Біль сердець не заглушить.
Мирний час, а у солдата
В голові війна гримить.

\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/\/