… 242 дні він стояв і тримався цей Аеропорт…
Наші “Кіборги”, що стали рідними в кожній українській хаті, тримали цю “точку”, як триста спартанців…
Стояли й стояли, захищали й боролися, невідомо з яких сил…
Тепер аеропорту більше немає…
Кіборги вистояли. Не вистояв бетон
Він, цей аеропорт, стояв разом з ними. З Українськими Солдатами. Хоч і ”донецький”, хоч і імені Прокоф’єва… Але заморився, впав… “Усталость металла”… Є такий термін в матеріалознавстві…
Російське ТВ подає цю новину, як “день побєди”… “Аеропорт здали!” - кричать вони…
Вони навіть не розуміють, що є такі речі, які не здаються… Навіть тоді, коли їх уже і немає фізично… І до цієї точки, на якій стояв аеропорт, навіки прив’язані такі нематеріальні речі, як честь, мужність, звитяга, воля і слава нації… Саме те, чого у нас ще вчора, здавалося, не було… А тепер – точно є!
Дяка і шана Вам, рідні! Вічна пам’ять загиблим…
Все продовжується… Залишається боротьба.
До Перемоги!
---------------------------
... просто о сложном, грустном, важном и актуальном.
... Пылает и рыдает Мариуполь, который задрожал под залпами арты с Той стороны. А вам, бл..ди, всё народные республики подавай...
Только пришла с госпиталя от ребят. Устала. Насмотрелась. Выдохлась и физически и морально. Нужно хоть пару часов передышки. Быть добру. Верю и вы верьте.
