Однажды в українському селі жив пасічник Вітько. Була в нього жінка та купа дітей. Так полюбляв він це діло, що за пасікою в нього хвіртка була, якої він до Юльки-сусідки бігав, мед їй носив.

Завелася на селі мода їздити до Парижу з чужими жінками. Приїжджають мужики з Парижу та хвастають як їли сало посеред Лувру.

Стало Вітькові заздрісно. Почав він Юльку вмовляти і собі до Лувру поїхати, японської суші поїсти.

А та бідкається, мовляв, вдіти як порядній жінці до Парижу нема що. Повів її Вітько до сільпо, почав наряди приміряти. Юлька кричати почала, що взувається тільки в ГУМі, а очіпки купляє в Екко. Нічого не вдієш. Довелось Вітькові до Києва її везти.

Читать далее...

Однажды в українському селі жила собі Марта. І була вона дуже благочестивою. Скільки народу у церкві не є, пропхається до самого батюшки, стане першою, так що хреста, або руку його цілує. Ще за ним усі молитви повторює, та й підспівує. А як з церкви вийде, кожному замечаниє здєлає, за недостатню віру попеняє. Поки додому дійде, з кожним язиком зчепляться. А як розлютує на когось, то не бариться, а ввечері до ворожки за овраг біжить, та й просить – „Зроби тому щоб корова здохла, а тій – щоб криша впала.”

Читать далее -

http://dar-veter84.livejournal.com/5913.html

Для людей с особыми запросами смотри также:
http://dar-veter84.livejournal.com/5395.html

Однажди в українському селі вирішив Мойша-гендельщик трохи грошей заробити. Набрав десь гнілих слив, добавив позаторішнього варення, старого розсолу з вьєтнамської сельодки, перебродив все це, вигнав сивуху, розвів водою та по пляшках порозливав. Тільки назву цього напою придумати не зміг. Завіз до складу та й покинув. А щоб хлопці не покрали, підвів до складу електріку та ще й сторóжу приставив.
Був в нашому селі такий собі Грицько. За що не візметься, ніщо до пуття не доводить. Зате, де що покинутим лежить, знав напевно. Прознав він про теє вино. І дуже закортіло його скуштувати.
Але ж треба сторóжу в оману ввести. Взяв він струмент в склоріза, дротами підперезався, окуляри на вуха почепив та й до складу. І каже охороні, що треба кришу полагодити, бо осінь іде. Сторóжа дозволила. Виповз Грицько по драбині на стріху, кришу розібрав, та на горище проліз. А сторожі кричить зверху – „Відійдіть! Зараз буду непотріб з криши кидати!”. Сторóжа бачить – чолов’яга добряче до діла взявся, ще й роботи багато, та й пійшла до сторожки подивитись що саме там Солоха до обіду передала.
А Грицько швиденько дирку в потолку продовбав та до складу. А там пляшок! Як блох у дубльонці! Почав він їх відкривати та куштувати. Накуштувався, а потім, як комісар, обв’язався тими бутилками та назад на кришу поліз. Сів там, й навкруги роздивляється. Далеко з криші видно. Навіть, як Марійка крадькома до попа городами пробігає. І так добре йому стало, що не втримався, випив повну бутилку прямо з горла. Але ж тут трапилось диво. Криша кудись поїхала та й вислизнула з-під Грицька. Замахав він руками і полетів. Й хтозна куди б залетів, але ж заплутався у дротах, якими Мойша-гендельщик електріку до складу підвів.
Висить Грицько на тих дротах, смикається та репетує як несамовитий: „Ток! Ай! Ай! Ток!”.
А з нього бутилки як ті груші сипляться.

А хунгарці, що в кущах після оковитої консенсус про те, в кого вино краще, на пиках робили, підслухали, та й назвали теє вино „Токай”.

А Грицько, якого сторóжа з дротів зняла та добре при цьому натовкла, десь повіявся. Люди кажуть, що до Києва, де, чи то при пресі сикрет-харей адмінісрації працює, чи то у якісь Верхній Раді спокером, або покером якимось. Тільки от пику наїв – домашній кінотеатр треба купляти, щоб роздивитись!

Англійці, що в кущах якусь Кіньституцію делили, підслухали, та й прозвали ту біганину та розмахування руками „голосуваніє”.

Полностью читать:
http://dar-veter84.livejournal.com/5153.html

Однажды в українському селі жив Павло. Любив він до дівчат заходжати та їх вино попивати.
Захотіли наші мужики самі вино виробляти. Зібралися разом та вирішили поїхати до Хвранції прознати, як це воно робиться. Прознав про те Павло, та умовив мужиків взяти ся з собою. Поїхали до Хвранції та почали розпитуватись, що потрібно, щоб гарне вино робити.
Хвранцузі крізь водять, усе розказують та показують. А наостанку повели до льоху, де те вино зберігається. Зайшли мужики до льоху та бачать багато діжок. Хвранцузі до кожної підводять, розповідають та малесенькою чарчиною з кожної діжки пригощають. Дійшли до кінця. А там у кутку величезна діжка стоїть. Туди остатки та всякий осад багато років зливали, щоб потім кудись подіти. А Павло, якому після тих мензурок в жодне око не вступило, дуже зобідився, та вирішив у льосі ще трохи побути. Заховався за великою діжкою та чекає, коли всі підуть. Вийшли, світло погасили та до вечері пішли. Гарно мужики з Хвранцузами повечеряли, незчулились, як і поснули хто де.
А Павло вибрався з кутка та й до діжок. Знайшов краник, рота підставив і набулькав з діжки повно. Та мало не вдавився гидотою. Ледь ковтнув. А в воздусі чомусь клопами запахло та в роті теж. Кинувся Павло гидоту запити, лазив-лазив навпомацки, доки нову діжку знайшов. Встромив краник у рота та скоріше запив. Аж зригнув, бо знов та ж сама гидота! Поліз навпомацки далі, але куди не підкнеться, звідусиль самі клопи до рота ллються. Змучився чоловік аж у голові запаморочилось. Вирішив перепочити, але, як культурний, спочатку решив штани зняти. Тільки но пасок розстебнув, як хтось з темряви штани поцупив. Мац-мац по сторонах – нема штанів!
„От кляті Хвранцузі, нічого покинути не мона. Зовсім як у нас!”
А щоб не лишитись останнього, взяв ремінь у зуби та так і заснув.
Наутро мужики встали, та почали додому збиратись. Туди-сюди – нема Павла! Вони до Хвранцузів – де поділи? Ті перемовились між собою та повели мужиків до льоху. Відкрили, зайшли. Дивляться мужики – посеред на чотирьох стоїть голий Павло та хитається. А в зубах ремінь тримає. Вони до нього: „Що трапилось? Що з тобою?”
А той сам до себе посміхається та ремінь міцно тримає. Взяли чоловіка, понесли. На свіже повітря винесли, а Павло ремінь випустив, головою трусить та безперервно сміється:
„Як конь! Конь як!”

А німці, які в кущах щось для якогось Мажино рівчаки та клуні з бетону будували, підслухали, та й прозвали ті зливки „Коньяк”.

А Павло, від якого ще півроку клопами тхнуло, до міста поїхав, жовтий шарфик почепив, та таку діяльність розвернув, що зовсім запретив у газетах дівчат на бруньках показувати та й взагалі дівчат. В штанях чи без.
 

Для людей с особіми запросами читать здесь 0
http://dar-veter84.livejournal.com/6284.html

Однажды в українському селі жив собі Остап. Був він такий опецькуватий, малий та мав невеличке черевце. Мало те черевце дивовижну властивість – до нього могло вміститись величезна кількість вселякої їжи та напоїв. І так полюбляв Остап оце діло, що на все інше в нього часу не залишалось. Трохи лишень на сон.
Ось одного дня жінка Остапа встала рано, вийшла з хати та десь поділась. Встав Остап, сів до столу, а галушок немає. Погукав, погукав жінку та й засумував. Сумував він довго, але голод набридав все сильніше. Отож, через кілька годин, поплентався він до комори. Лазив, лазив, тіки павутиння назбирав. Розчихався та виповз на двір. З розпачу взяв чоловік лопату та поплентався до свого городу. Знайшов дорогу до того городу, став скраєчку і лопатою довбеться. Понишпорив по бур’янах, але нічого не знайшов. А в глибину тих бур’янів йти не наважився. Бо люди казали, що там завелися вовки або щось ще жахливіше.
Повернувся Остап до хати, сів на лавку та почав роздумувати, як йому бути і що робити, щоб трохи харчів роздобути. Думав, думав і надумав. Взяв шапку та й пішов до свого дядька на хутір. Постукав у віконце, але нікого немає. Обійшов круг хати, та й побачив дядька в огороді. Поздоровкався до родича та про свою біду розказав.
Покинув дядько роботу, пішов до хати та таку-сяку закуску виніс. Тут корови в обід прийшли, та дядьківа жінка з поля повернулась. Попорала худобу, сіла до столу, розчулилась над Остаповою бідою та ще й чарку піднесла.
Пообіді, коли хозяїва до діла стали, приліг Остап під вишнею, та й задрімав. Прокинулся, коли воли до яслів ставали їсти. З першою зіркою покликали хозяї гостя до багатого столу. Розповів Остав про жіночу зраду, хозяїв розчулив, та й сам-один геть все зі столу прибрав.
На ранок хозяї до роботи, а Остап теж при ділі – хату стереже. Сховався під яблуней, та чатує, щоб ніхто до хати не зайшов.
Тільки став дядько примічати, що трохи в коморі продуктів меньшає. Але ж племінник казав, що до хати ніхто не заходить. Ось заколов дядько порося. Хозяйка стала, та наготовила повну діжку ковбаси в смальці. Сіли родичи вечеряти та й ту ковбасу куштувати. Скуштували під чарчину, отож дядько й каже: „Вирішив я таку гарну ковбасу до Нового року притримати. Взимку діжечку відкриємо, та й поласуємо!”. Полягали спати. Всі сплять, а дядько – до комори. Відкрив ту діжечку, та кожне кільце чимось пересипав.
Тільки-но вранці сонце встало, будить дядько Остапа та каже: „Покорми курей та качок й приходь до мене на леваду. Будешь сіно ворушити та згрібати”.
Сказав та пішов. Сів Остап і так обідно йому за себе стало! Кожен їм командує та з нього за миску юшки роботу трєбує. Пожалівся собі на людську черствість, та вирішив справою зайнятись. Кинувся до комори і виніс нові хозяйські чоботи. Подивився на свої, збігав до сараю, та приніс дьогтю. Вичистив своє дрантя, дьогтем змастив, та на місце повісив. І так всі кутки оббігав. А з якого кутка біжить, щось тягне. Навіть скриню не обминув. Витяг плаття та корали хозяйки. Гадає: приб’юсь до якоїсь жіночки, ці корали й знадобляться. Нав’язав оклунки, перевдівся в дядькову рубашку та штани, підперезався кушаком – що пан.
Ледь до обіду перетягав все це до лісу та хмизом прикидав. Сів на пеньочку перепочити. І тут відчув, що за роботою зранку нічого не їв. Відрізав від короваю скільки зміг захватити, відкрив діжечку, витяг кільце та почав снідати. Та тільки-но за чарочкою потягнувся, як у животі щось булькнуло. „Ось так”, подумав Остап, „За цією роботою себе не глядиш”. Випив чарчину, втерся рукавом, аж тут щось у животі кольнуло. „Що це?” – почав роздумувати чолов’яга. Але тут різкий біль у шлунку підняв на ноги. Схопився він за живіт, але біль лише побільшала. Почав він по полянці бігати, а біль не вщухає. Й вже стала такою нестерпною, що швидко побіг Остап до Насті-ворожки у село. Біжить, аж підстрибує, бо щось його в різні місця шпигає. Біжить та кричить:
„Ой лишенько! От кара! Мій пуз!! Ой, кара! Пуз!”

А китайці, які в кущах сиділи та монітор до вінчестера тулили, підслухали та й прозвали маленьких опецьків з великом пузом карапузами.

А Остап, який у Насти в туалеті швидко всю ніч проседів, до міста подався. Там він до діла пристав. Люди кажуть, у куми до презідента записався. Тепер усім командує прямо з-за обіднього столу. А щоб не отруїтися, спершу куму дає скуштувати.

Для людей с особыми запросами - читать также -
http://dar-veter84.livejournal.com/5820.html

Однажди в українському селі була собі Янка, до якої мужики по горячительне або по ще щось гарячіше бігали. А вона таке щось набовтає у своїй діжці, що здоровий мужик від неї повзе, а на слідуючий ранок геть нічого не пам’ятає, навіть куди гроші подів, тільки за голову тримається. Але почала вона помічати, що все меньш до неї заходжати стали. Стала вона розпитуватись, а люди й кажуть, що стала вона стара та негарна. Через те й мужики обминати почали.
Пішла вона тоді до ворожки, щоб спитати чого їй робити. Ворожка чаклувала, чаклувала та й каже: „Піди до ставку, туди де з ферми зтікає, набери багнюки, намажся та й почекай доки засохне. Потім змиєшь, молодість і повернется”. Пішла Янка вночі, щоб люди не бачили, на став, роздягнулась, намазалася тією багнюкою та ліжить на пісочку, обсихає. І не помітила, як заснула.
А хлопці біля того ставку присіли на бережечку, та вирішили дізнатися, що саме Манька-гендлярка їм у пляшку налила. Випили потроху, але ж закуски нема. Один хлопець носом потягнув та й каже: „Смердить щось, наче свиня десь поблизу”. Подивились, а на піску справді щось темне ворушиться. От вони й кажуть Степану: „Ти в нас колій, отож їди, та заколі це порося. Буде нам закуска, ще й додому принесемо”. Дістав Степан ніж, та пішов на берег.
Але вино йому очі заступило і він трохи схибив, у ребро попав. Як кинулась Янка, як заверещить на околицю. Відскочив Степан, дивиться, щось чорне, страхітливе, лише очі та зуби блищать, перелякався, волосся усюди дибом підняв та й побіг до своїх. Біжить, в штани пудить, і чує по крику що це Янка, але зупинитись не може.
Товариші й питають: „Чого кричиш? Чи вина обпився?”
А Степан біжить, та кричить: „Там Янка! Янка там!”

А одесити, які в кущах на турецький крам італійські ярлики чіпляли, щоб на Сьомий кілометр везти, підслухали, та й назвали теє вино, що мужики на березі пили, „Тамянка”.

А Янка до міста переїхала і масажний салон відкрила. Кажуть, до неї у чергу записуються, щоб її дівчата городських панів багнюкою мазали, молодість їм повертали.

Однажды в українському селі жив винороб Остап. А до нього в льох, де вино зберігалось, хлопці полюбляли лазити та найкраще вино випивати. Набридло те Остапу. Взяв він скисле вино з старої діжки, розілляв по бутилках, пробками закрив, а щоб ті пробки не позривало, проволокою зав’язав. А по сусідах розповів, що найкраще вино для панів зберігає у пляшках, що зав’язані проволокою – щоб, значить, хлопці не повипивали.
Прознали про це хлопці, та й послали Степана те вино дістати. Заліз Степан до льоху, знайшов вино та вирішив першим його скуштувати. Тільки-но проволоку зняв, а пробка як вистрилiть та й повибивала Степану зуби. Хлопці знадвору вистрел почули та питають:
- Що там таке, Степане? Хто стріляв?
Степан з льоху кричить:
- Та те шаме – паньшке!

А хвранцузi, що в кущах медову з перцем пили, підслухали, та й прозвали скисле вино для панів Шампанським.

А Степан шепелявий, за якого жодна дівка в селі заміж йти не хтіла, до міста поїхав, та, кажуть, на радіо подався. Ходить та увесь час губами плямкає. Дi-жуем через те називається.

Президент Украины Виктор Янукович подписал Указ № 1/2013 «О Большой украинской энциклопедии», сообщили ForUm’у в пресс-службе Главы государства.
Текст указа от 2 января размещен на официальном сайте Президента.
Целью создания энциклопедии является сохранение, систематизация и распространение научных знаний о развитии человеческой цивилизации и вкладе Украины в мировую историю и культуру.

Свершилось! Украина обзаведется своей энциклопедией!
Эта работа давно и успешно ведется в рамках проекта "Глобус Украины". Теперь пришел черёд обобщить полученные знания и издать их в рамках «Большой украинской энциклопедии». Труды ученых теперь получат достойное выражение в официальном издании.
Всех неравнодушных призываем принять участие в написании статей в Большую украинскую энциклопедию "Глобус Украины".

О Большой Украинской энциклопедии см. Часть 2 Глобус Украины
http://www.liveinternet.ru/users/5138956/post254251353/

Індійці, які в кущах через Гімалаї залізницю будували, підслухали, та й прозвали ці танці на лавці „Кама-Сутра”.

Читать дальше -
http://dar-veter84.livejournal.com/3583.html

Однажды в українському селі жив Грицько. Він так любив працювати, що хлопці на покосі не раз його з-під кущів витягали, але добудитись не могли. Любив Грицько людям допомагати. Як побачить пана в новому жупані, смушковій шапці та гарних чоботях, зараз же підбігає та догодіть бажає. То чурбачок під ноги підставить, щоб тому пану з воза зійти, то коней спітнілих хусткою протре, то жінці пана до порога покупки піднесе.
Вирішили якось багаті мужики зібратись, та хто чим у селі керувати буде, визначити. Прознав про те Грицько та надумався до того гурту пристати і чимось догодити. Почав у всіх проситись. То й кажуть мужики: „Хай він до столу приносить, та уносить. Баби підслухають наші розмови, по селу рознесуть. А Грицька мона примусити мовчати, якщо пообіцяти до гурту взяти.”
Взяли Грицька до того зібрання тарілки носити та горілку вчасно подавати. Відслужив Грицько засіданіє та на майдан побіг. Пристав до людей та почав хвалитись:
„Такі ліца зібрались! Такі ліца! Кола ліц і я! І я кола ліц!”

А китайці, які в кущах ракету на Місяць ладнали, підслухали, та й назвали те збіговисько пихатих з дурнуватими „Коаліція”.

А Грицько, якого панич з собою до міста взяв, щоб він вночі поперед коней з фонарем біг, та кучеру дорогу показував, кулінаром зробився. З панського столу пробу знімає. Величезне пузо відростив – для солідності. За це панич його депутатом створив та мандату наказову видав. Щоб тот депутат Грицько по наказу усе робив і коло ліц не нарушав.



Імперативний – синонім Наказовий (Ад’єктив), укр..

Мировые открытия – изобретения, открытия, определения, которые изменили мировую цивилизацию и направили ее развитие в другую сторону. Все без исключения Мировые открытия были совершены на Украине. К Мировым открытиям относятся – Шампанское, Коньяк, Токай, Тамянка, Мартини, Колбаса, Консервы, Кама Сутра, Пианино, Санахат, Голосование (в том числе и в Верховной Раде), Императивный мандат (также в Верховной Раде) и многие другие. Также на Украине были даны определения понятиям: Карапуз, НАТО, Тухлые яйца и прочие (смотри соответствующие статьи в "Большая украинская энциклопедия").

Для людей с особыми потребностями есть специальная версия по адресу:

http://dar-veter84.livejournal.com/4504.html



 Глобус Украины (сост.из двух слов - от лат. globus, «шар», искажен. Ук-райн - от швед. Fuck-rain, «дожди, которые достали») — сокр. ГлУ-пост - трёхмерная модель Украины. Первый глобус Украины был создан около 1992 г. н. э. Кравчуком Леонидом Малльским.
 Значение 1. ГлУ-post 1 - В отличие от карт, на глобусе Украины нет искажений и разрывов, а также крапа и коцки, поэтому глобус удобен для получения общего представления о расположении областей и городов Украины. В то же время глобус (обычных размеров) имеет довольно мелкий масштаб и не может показать какую-либо местность подробно. Для Глобуса Украины это не является недостатком. Мелкий масштаб свойственен Украине. Мелкий масштаб является доминантой государственной политики (см. статью "Государственная политика Украины") вообще, и мировоззрения его населения (см. статью «Население») в частности. В то же время на земле Украины были сделаны все без исключения мировые открытия (смотри статью «Мировые открытия»). Также существует теория, что Украина - колыбель мировой цивилизации (смотри статью «Мировая цивилизация»).
Современные глобусы Украины бывают разных видов и размеров. Так, например, в США создан цифровой видео глобус Украины, а в Германии первый интерактивный (Мультитач) глобус Украины. Цифровой видео глобус Украины позволяет управлять Украиной в режиме он-лайн прямо из США. Любое изменение на Нью – Йоркской бирже вызывает танец гопака ( См. «Гопак») у президента Украины (статью «Президент Украины» можно не смотреть – там не на что смотреть). Мультитач Украины (Германия) очень полезен для бизнесменов. Стоит указать на точку на Глобусе Украины – и активность местных чиновников резко повышается в сторону обобрать инвестора.
В Украине создан собственный глобус Украины, который при открывании за ручку, находящуюся в районе гривневого полюса, издает приятные каждому Украинцу звуки музыки на тему «Ще не вмерла Украина» (перевод на русс. «Гуляй рванина!»). Внутри Глобуса Украины неизменно находятся – бутылка водки, хвост селедки, луковица, чеснок (от чертей в глазах), рассол огурца, реже – помидор. Также есть сало – украинская мировая свободно конвертируемая валюта. На поверхности Глобуса Украины и внутри его изображены писанки (смотри статью «Писанка Руслана») в разных позах (смотреть нежелательно), а также побрехеньки на тему «Глобус Украины». Рассматривание Писанки Русланы и чтение побрехенек способствует воспитанию молодежи и росту национального самосознания Украинцев (смотри статью «Украинцы на природе» - членам ГринПис читать запрещается).

Значение 2. ГлУ-post 2. Глобус Украины - Сборник рассказов, подтверждающий, что все открытия и достижения Мировой цивилизации были сделаны Украинцами на протяжении всего периода существования Земли, начиная с ее зарождения из пылевого облака. Существует теория, что У. и положили начало зарождению Земли, обустроив около желтого карлика на окраине Галактики Млечный Путь небольшой хуторец с вишневым садочком и прудом с карасями. Вокруг этого хутора затем и сформировалась Земля. Сборник ГлУ-пост является также подтверждением теории, что колыбелью мировой цивилизации (смотри статью «Мировая цивилизация») является исключительно Украина. См. также - Большая украинская энциклопедия (БУКРЭ)

Смотри также:
http://www.liveinternet.ru/users/5138956/post253945063/






 

Так все таки - есть ли Глобальное потепление? Климат на Земле меняется. В Восточной Европе зимы, бывшие еще 35 – 40 лет назад снежными и морозными, стали мягкими и бесснежными. Лето стало засушливым и жарким. В Западной Европе – напротив, зимы стали снежными, с трескучими морозами. Снегами засыпает даже Испанию, драгоценные виноградники вымерзают. Ледники Гренландии и Антарктиды тают и отступают. Северный Ледовитый океан, к радости российских моряков и правительства России, вскрывается ото льда. Молодые люди с плакатами стучат по сковородкам, требуя спасти белых медведей. В Африке уже 6 лет нет дождей, а Килиманджаро и Кения освободились от своих снежных шапок, питавших водой целые страны, в том числе, Великий Нил. Фильмы – катастрофы из Голливуда подливают масла в огонь, население волнуется, ловкие люди подсовывают публике статьи, правительствам богатых стран документы, смысл которых сводится к одному: «Дайте нам много денег!». Так что же произойдет – вечные льды растают, уровень моря поднимется и затопит прибрежные города? Или от быстрого таяния льдов Гренландии холодные пресные воды заставят Гольфстрим опуститься в глубины северной Атлантики и повернуть вспять к экватору? Тогда чудовищный ледник толщиной до километра в течение 20 – 30 лет раздавит Европу, погребая под собой её культуру и цивилизацию. Куда бежать и где спасаться?

продолжение смотри:

http://dar-veter84.livejournal.com/539.html

Глобальное потепление - Афера столетия. Большая украинская энциклопедия

Однажды в українському селі жив чоботар Тоомасс Куук. Вирішив він на Сорочинський ярмарок з’їздити та своє взуття продати. Щоб вчасно до ярмарку встигнути, виїхав ще на Різдво. На Пасху бачили його в Києві, де в яру готель «Бабій» відкривали, а на Трійцю в Батуріні тиждень жіночі чоботи пасічнику торгував. Все здавалось пасічнику, що воні малі. Нарешті яйця сторгував. Повелів той пасічник яйцями за чоботи розплатитися. Взяв Тоомасс яйця на воза, та в Сорочинці поїхав.
Став на Майдані, почав торгувати. Розклав товар, нахвалює: «Туухлі з Європпі! Новві європпейськії туухлі!». Набігло село, почало купляти. Дивиться Куук: яєць ніхто не купляє.

Треба рекламувати. Почав він кричати: «Яйся! Яйся! В мене великки яйся!». Жинки юрбою набігли. Гроші рікою потекли, але ж тепер чобіт ніхто не бере!

Вона та ті самі яйця

Треба диверсіфуковуватися. Почав Тоомасс на весь Майдан горлати: «Туухлі! Яйся! Туухлі з Європпі! Яйся! Європпейськії! Туухлі! Яйся!». Народ з Майдану геть так і побіг. Ще й кричать: "Панду геть!".

Здивувався Тоомасс та каже: «Кутти вві? Натто ввас взуутти! Куук натто ввас взує!».

Швейцарці, що на паперті ножичками та часами торгували, підслухали, та й прозвали ту диверсифікацію з яйцями: «НАТО вас взує».

Ті самі тухлі.

 

Пасічник з Батуріну тухлі на Воню примірив – а вони малі! Але ж і своїх яєць шкода! Взяв та на Воню силой натяг. Воні до цього не звикати, але тухлі тісні, працювати заважають. З того й пішло – «Вони заважають, а Вона працює».

Повідомлення для споживачів. Согласно новой директиве Европейского Союза, с первого января 2007 года эстонские производители не будут больше мыть яйца. (Директива ЕС от 20.11.2006)