Петриковская роспись
 

Село Петриковка в Днепропетровской области - одно из немногих, где бережно хранят традиции древних народных промыслов. Петриковку 230 лет назад основал Петр Калнышевский. И в этом вольном казацком селе возник обычай: женщины стали расписывать стены хат красочными цветочными узорами. Их рисовали кистями, сделанными из кошачьей шерсти, спичками, обмотанными мягкой материей, и просто пальцами. Краски разводили на яйцах и молоке, а цвета выбирали - самые яркие, под стать красочной природе Приднепровья. Хозяйки соревновались друг с другом, стремясь сделать свой дом самым живописным, и ревниво заглядывались на чужое искусство. О самых удачных росписях говорили: красиво, как в церкви. А вот если хата оставалась белой, с хозяйкой прекращали здороваться, как с чужой. Самых прилежных хозяюшек в Петриковке называли "чепурушками". Благодаря им навыки росписи передавались из поколения в поколение вплоть до 30-х годов двадцатого века. Потом наступила коллективизация, и народное искусство словно померкло. Из жизни ушла радость, а вместе с ней - желание творить красоту. Уже позже, учитель Александр Статева открыл школу и взял в преподаватели последнюю петриковскую "чепурушку" Татьяну Пата. А после войны один из учеников этой школы - Федор Панко - решил целиком посвятить себя народному искусству. Его стараниями в селе создано творческое объединение "Петриковка".

Украинские женские вышиванки.
 

Красота украинской современной вышивки радует глаз и сердце. Не перестаёшь удивляться фантазии наших рукодельниц - и опытных, и не очень.

Как прекрасен этот МИР! Посмотри!
 

Як романтично пахне ковбаса,
І помідори в банці зашарілись,
А в пляшечці так тихо, як роса
Горілочка домашня причаїлась,
І сало ніжно зваблює тільцем,
І хліб наставив загорілу спину...
Як що ти млієш слухаючи це,
Чому жe ти,  не любиш Україну? 
 

>>>>>>>>>>

Украинская вышиванка: современность в традициях!
 

Украинская вышиванка является уникальным, подлинным продуктом, который характеризует не только темперамент нации, но и является ее визитной карточкой. Символические цвета - красный и черный, это песня, которой проникнута вся история украинского народа.

Украинская вышиванка лечит!

Українське весілля( Украинская свадьба)
 

Оля Троян: У нас не совсем традиционная свадьба - не смогла отказаться от торта...

Когда-то женщине начинали считать возраст, начиная со свадьбы. Могли говорить, что она на таком-то году, например, на пятом году после женитьбы. То есть после свадьбы для женщины наступала новая жизнь. "Переход" к нему сопровождался рядом свадебных обрядов.

 

Пирогово - музей под открытым небом.
 

Українські прислів’я та приказки
 

На сучасному етапі розвитку суспільства мовлення все частіше виконує ділову й номінативну функції, що веде до втрати її індивідуальності, емоційності, образності. У мові постійно йде боротьба між її інформаційною та експресивною функціями, тобто між прагненням до точності й недвозначності найменування і потягом до все ширшого й нетривіального застосування слів і словосполучень. Тому проблема розвитку образності мовлення, його виразності набуває все більшу значимість. Гарне мовлення викликає інтерес в слухачів, підтримує увагу до предмета розмови, впливає не тільки на розум, але й не почуття, уяву учасників спілкування.  Важливо залучення дітей до краси рідного слова.  Одним із засобів увиразнення мовлення є застосування прислів’їв та приказок, крилатих висловів, фразем-побажань тощо.

У прислів’ях та приказках можна знайти ті основні поняття, які відбивають зміст моральної цінності людини. Морально-етичні життєві засади стисло, проте повно відображені у прислів’ях та приказках, де засвідчено теми-опозиції «вихований – нечемний», «працелюбний – ледар», «правда - неправда», «добро-зло» та ін.

«Вихований – нечемний»: 

Годуй діда на печі, бо й сам там будеш;

Батька й матір за гроші не купиш;

Не пнись поперед батька в пекло;

Не плюй у криницю – бо прийдеться води напиться;

Слухняне телятко дві матки сосе;

Шануй батька за Бога – буде тобі всюди дорога;

Шти отця-матір, будеш довголітен на землі;

Як батька покинеш, так і сам загинеш;

Не пиріг – на пирожися.

«Працелюбний – ледар»: 

Хто рано встає, тому Бог дає,

Од спання не буде вбрання,

Рання пташка росу п’є, пізна – сльози ллє;

На лінивих руках мозолів немає,

Калачі не ростуть на печі,

Лінивому п’ять праздників  у неділю,

Три дні чоботи взувать,

Як їв – упрів, а робив – задрімав лінивому все ніколи. 

Сіяв гречку, а вродив мак; 

У лісі був, а дров не бачив;

Зробив з леміша швайку(шпик) та ін.

На дерево дивись як родить, а на чоловіка, як робить, 

Ори, мели, їж (робити щось швидко).

«Правда - неправда»: 

Правду й на дні моря не сховаєш,

Світ на правді стоїть,

Правду в торбу не сховаєш,

Правда, як олія – наверх вийде,

Правда, як гостра коса,

Як дихне, так брехне.

«Добро-зло»:

 Добре роби – добре й буде,

Доброго сто год згадують,

Добром і вітер спиняють,

До доброго й вовк лащиться,

Де добро і лад – буде клад,

Доброму й мухи мед носять,

Од злого й собака тікає,

У злого й кішка зла,

Злий , аж у роті чорно.

Совість внутрішній суддя думок, дій:

У кого немає совісті – немає й сорому;  

Яка совість – така й честь;

Бережи честь змолоду.