Цитата сообщения Капельдудкина
Ми мали файних мудрих предків.
914 років тому, 8 лютого 1106-го, онук Ярослава Мудрого на той час ще майбутній Великий князь Київський, Володимир Мономах завершив написання свого «Повчання», яке стало в Стародавній Русі першим зразком світської проповіді. Унікальність документа у тому, що він дозволяє зробити висновок про особистість Володимира Мономаха (1053-1125) .
У цій праці він аналізував свій життєвий шлях (до кінця якого було ще 20 років і попереду київський трон), помилки і дає настанови нащадкам. Він пояснює, що ім'я Володимир при народженні йому дав дід – Ярослав Мудрий, а батьки доповнили його прізвиськом Мономах (по материнській лінії Володимир був нащадком візантійського імператора – Мономаха).
До чого закликав Володимир Мономах своїх нащадків у «Повчанні»:
🔹 Правити справедливо, шанувати обіцянки, підкріплені цілуванням хреста, і ніколи їх не порушувати.
🔹 Дбати про народ і бути відкритим до його. «Будьте батьками для свого народу, чесними і справедливими, не вбивайте невинних і захищайте слабких», – писав Володимир.
🔹 Бути сміливим у військовому поході і в битві. Не ховатися за воєводою, а випереджати його і бути прикладом для солдатів. У своїх 83 (на той час) великих походах сам Мономах завжди був першим серед війська свого.
🔹 Бути мудрим, бо тільки розумом досягаються великі перемоги.
🔹 Під час відпочинку – відпочивати, але не знімати з себе зброї, оскільки ворог і смерть люблять з'являтися раптово.
🔹 У битві і у світському житті в усьому сподіватися на Бога і на його заступництво – Бог завжди протегує сміливим.
🔹 Не боятися померти з честю.
🔹 Шукати нових знань: «Ви повинні на все життя запам'ятати те, що дізналися. А то чого не знаєте – повинні прагнути дізнатися, щоб вже ніколи не забути», – писав Володимир.
🔹 Любити не тільки братів своїх, але і весь свій народ, дружин і дітей своїх, а також шанувати батьків.
🔹 Всякого мандрівника зустрічати з любов'ю, оскільки саме він понесе країнами славу про державу.
Сам Мономах собі не зрадив – за наступні 20 років після написання книги він на київському троні зміцнив державу і в останній раз об'єднав Русь під владою Києва. Після його смерті на колишні висоти своєї могутності давньоруська держава вже не піднялася.
