А кутя в полумиску, як зорі, Що зібрали Янголи вгорі. Морозець поскрипує надворі, Ніч полоще коси в димарі. Під вікном ялинку місяць бавить, Бо уже померкла від Різдва. На столі парують теплі страви, Плаче свічка, піниться узвар. Ще не чути "Щедрик-щедрівочка" І дзвінких дитячих голосів, А зима вмостилася, мов квочка, Над сухими гаврами лісів. Ще Ісус в Йордані босі ноги Не вмочив і гладь не сколихнув... Пугачами всілись вобороги Межи гір у мареві півсну – Стережуть блаженну сиву тишу, Поки дзвін двори не розбудив. На мотузці зіроньку колише Янголя над дзеркалом води. Автор: Наталя Данилюк

Рамочка від Beauti_Flash

День 18 січня — це Другий Святвечір, під час якого проводили обряди, пов'язані з освяченням води. Напередодні Водохреща це відбувалося в храмах, а вже в саме свято Хрещення – на вулиці, біля джерел і річок. Існувало повір'я, згідно з яким сніг, зібраний у Водохресний вечір, здатний зцілювати хвороби. Тому, снігом вмивалися, а талу воду довго зберігали, використовуючи її для господарських цілей і навіть як ліки. Дівчини 18 січня часто вмивалися снігом, щоб зробити шкіру білішою і красивішою.

День 18 січня в народі також відомий як Голодна кутя. За старим звичаєм в цей вечір не вечеряли і намагалися не приймати їжу до самого ранку 19 січня. Також свято широко відоме під іншими назвами: Другий Святвечір і Голодний вечір. Назва Голодна кутя походить від того, що саме в цей час веселощі припиняли поряд з рясними застіллями, і починався наступний пост. Через наближення поста у Водохресний Святвечір готували голодну кутю (прісне сочиво) без масла і сиру.



у Водохресний Святвечір не можна: виконувати важку роботу, прати; сти, поки не зійде перша зірка; пити спиртне і їсти не пісні страви; ставити на стіл парну кількість страв; лаятися, кричати, лихословити і мислити про погане.



З Водохресним Святвечором, друзі!
У Водохресний Святвечір хочу побажати, щоб всі хвороби відступили від Вашої родини, щоб життєві негаразди навіть не наближалися до Вашого порогу, щоб в серці завжди жила справжня любов, щоб душу зігрівала світла надія і віра в чудеса.

СТАРИЙ-НОВИЙ РІК АБО ВАСИЛЯ:
традиції святкування
Перший посівальник на Новий Рік звичайно буває і першим «полазником» — приносить до хати щастя. За народнім віруванням дівчати щастя не приносять — тільки хлопці, а тому й посівати дівчатам не годиться.

«...Ще тільки починає, було, розвиднятися, и тато вже будять мене:
— Вставай, сину, годі спати — пора посівати йти!
Я схоплююся з ліжка, швиденько одягаюся, умиваюся та — за рукавицю дідову, а в ній пов­но зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса, горо­ху — всього по пригорщі і змішане разом. Це я собі ще звечора приготував, щоб було чим по­сівати.
— Спочатку вдома посівай, — каже батько, — а потім і до людей підеш!

Я став перед образами, набрав жменю зерна з рукавиці, посівав і приказував: „На щастя, на здоров\’я та на Новий Рік, щоб родило краще, як торік — жито, пшениця та всяка пашниця. . . Дай, Боже!“
— Спасибі тобі, сину, що ти нас обсипав ща­стям. На ось тобі грош та будь завжди хорош!
Взяв я від батька гріш — перший „дохід“ за посівання, поплював на нього і сховав у кише­ню — на щастя.
— А тепер можна і до людей, — каже бать­ко, — людям посівати!

І я пішов ... Пішов до дядька через дорогу. В двері не стукаю, бож знаю: в цю ніч не за­микаються — люди посівальників ждуть. За­ходжу до хати, скидаю шапку і відразу ж, з по­рога:
Ходить Ілля на Василя,
Носить пугу житяную,
Де замахне — жито росте,
Роди, Боже, жито, пшеницю,
Всяку пашницю;
У полі ядро, а в домі добро, Дай, Боже!
/Так посівали на Лівобережжі — „А“/

Сочельник / Фото с открытых источников

Сочельник, 6 января, в канун Рождества собирает за столом всю большую семью. Традиционно, в этот вечер на стол ставят 12 постных блюд. Вашему вниманию материал о 12 традиционных блюдах на предрождественском столе, и о том, что они символизируют.


Сочельник / Фото с открытых источников

Все 12 блюд на Сочельник должны быть постными, поскольку это последний день Рождественского поста. Каждая хозяйка готовится к этому дню очень тщательно и желает, чтобы ужин был вкусным. Интересно, что все блюда Святой Вечери имеют свое особое значение.

Что же символизируют 12 блюд Сочельника

Різдво. Святе сімейство. Олександр Охапкін

У зимову світлу днину народилася дитина.
Чиста-чиста, мов сльозина, Божий Син, свята зернина.
І донині нам сія Вифлиємськая зоря.
Ніч Різдвяна світла й чиста, небо — в зорянім намисті.
Щастя й радості багато нам несе Різдвяне свято.
І щоразу воно нове — Свято свят — Різдво Христове!

Українці готувалися до різдвяних свят ще влітку. Перший або останній сніп жита чи пшениці з поля залишали необмолоченим. З нього робили Дідуха, в який встромляли стебла різних злакових культур (жита, пшениці, вівса та т.і.) та для Різдва відбирали м’яке, пахуче сіно. До свят по господарству завершували практично всю важливу роботу – від впорядкування в хаті, дворі – до ремонту різного знаряддя, ткання полотна й вичинки шкір.

За звичаєм до свят господині ретельно прибирали в хатах, вибілювали помешкання й квітами розмальовували комин, застеляли нові або чисто випрані скатерки, рядна й рушники. Обов’язково намагалися справити обновки (новий одяг) для всіх членів родини та купити новий посуд (макітри, горшки, коцюби й макогони). Із воску виготовляли святкові свічки, промовляючи спеціальні молитви.

Коли українці вперше
почали святкувати Новий Рік 1 січня?
Святкування Нового року у більшості давніх народів збігалося з початком відродження природи і відбувалося зазвичай в районі 1 березня. Усі язичницькі народи ознаменовували це свято обрядами своїм богам, урочистими приношеннями і гучними забавами. На Київській Русі Новий рік святкували у перші весняні дні, найближчі до весняного рівнодення, з появою нового Місяця. При цьому рік міг мати як 12, так і 13 місяців. Свято мало назву «Нове літо».



У давніх римлян рік складався з 10 місяців і мав не 365, а 304 дні, а зиму не поділяли на місяці. Початком року римляни вважали березень. Послідовність місяців була відображена у латинських назвах більшості місяців. Так наприклад, September (вересень) — буквально - 7-ий, а October (жовтень) буквально - 8-ий. Згодом кількість місяців було збільшено на 2 — Ianuarius (січень) та Februarius (лютий), що були названі на честь богів Януса та Феба.

З 153 року до н. е. саме римляни перенесли початок року на 1 січня. У цей день римляни приносили жертви Янусу й починали з нього усі великі заходи, вважаючи 1-ий день року дуже сприятливим. У цей день у Давньому Римі зазвичай відпускали на волю рабів.

За Візантійською традицією початком церковного року вважалося 1 вересня. Вибір дати у візантійців був пов'язаний з тим, що нібито перша проповідь Ісуса Христа відбулася саме в 1-ий день юдейського свята жнив, що святкували в Юдеї з 1 до 8 вересня.

У середньовічній Європі початок Нового Року приурочували до Різдва 25 грудня: у Франції з 753 до 987-го, у Великій Британії та Німеччині — до 13 століття, а в Іспанії — до 14 століття. Давньоримську традицію святкування 1 березня зберігали лише Венеціанська республіка до 1797 року. Але протягом 16 - 17 століть більшість країн Європи перейшли на сучасну традицію святкування 1 січня.

Рамочка від Наталя_Івушка

Джузеппе Санмартино. «Христос под плащаницей», 1753 г. Капелла Сан-Северо

Вуаль в скульптуре не один век поражает тех, кто видит это чудо. Скульпторам удалось передать в твердой мраморной глыбе нежность и воздушность тончайшей ткани, способной, как кажется, зашевелиться от малейшего дуновения ветерка. Чтобы создать этот удивительный «эффект вуали», требуется большое мастерство. И достичь совершенства в этой сложной технике удалось лишь немногим скульпторам.


Джузеппе Санмартино. «Христос под плащаницей», 1753 г. Капелла Сан-Северо