=Чашечка кофе воскресенья=

В кофе есть тайна. Потому он так непрозрачен – как южная ночь до восхода луны. Он горяч и крепок, как объятия; он горек, как разлука. Но если в кофе добавить немного колдовства – сахару, корицы, перца, сливок, орехов, – он открывает иные стороны жизни: он может быть сладким и дерзким, как поцелуй украдкой; вдохновенным и изысканным – как высокая поэзия; обволакивающим негой – как восточная музыка; романтичным и волшебным – как прогулка по старинному городу; мечтательным – как ранняя юность, томительным – как предчувствие любви; он может быть с неопределенным, ускользающим послевкусием – как неразгаданный намек.

Українські колядки і щедрівки

Коляд, коляд, коляда,
А дід з печі вигляда.
А баба з пічурки —
Гуляють у жмурки.

* * *

Я — маленький хлопчик,    

Сів собі на стовпчик,

                 В сопілочку граю,                 
Діток забавляю.

А ви, люди, чуйте,
Коляду готуйте.
Яблучка, горішки -
Це мої потішки.

* * *
Бігла теличка та з березничка
Та до діда в двір.
А ти, діду, дай пиріг.
А ти, бабо, глянь на поличку.
Дай паляничку.
Паляничка впала,
                                                                            Дайте кусок сала.

Читать далее...

Зичу гарних свят, веселих коляд.
ЗапашноЇ куті та чарочки на столі.
Будьте здорові,багаті та з Богом у хаті!
Хай Ангел Господній різдвяної ночі
Вашу світлицю сяйвом осяє,
З неба дарунки щиро складає:
Віру у серця, вічність у душу,
Мудрість у скроні, статку в долоні!
Веселих свят, смачної кутті,
дзвінкої коляди і ніякої біди!

«Женщины- толстушки, для души-бальзам»


Мне?...худеть?...да вы что? Во мне же 50 кг веса......а остальное ШАРМ!!! И ХАРИЗМА!!! И лет мне 18, а остальное СТАЖ !!!!!







"Женщины- толстушки, для души-бальзам,
Дамы-хохотушки, всем не по зубам!
Ласковы, невинны, добрые внутри,
С мужем балерины, пылкие в любви.

Кожа точно бархат, а глаза- алмаз,
Сладкие как сахар, всюду есть запас
Женщины-цветочки, стойкий дефицит,
Пухленькие щечки, чудный аппетит.

Дайте нам гитару, рюмочку вина,
Эх, дадим мы жару, всех сведем с ума.
Иногда мы плачем...платьице мало,
Слезы быстро прячем, всем врагам назло.

Пышечки и душки, формы супер-класс,
Милые подружки, обожаю вас!»

Ида Вагнер










Источникhttp://subscribe.ru/group/umnyij-otdyih-lyubimyie-pritchi-i-aforizmyi/1494589/

ХОРОШИЙ МУЖ.


Хороший муж – не тот, кто выглядит шикарно,
Не тот, кто дверь в машине распахнёт,
Не тот, кто руку подаёт проворно,
На людях вас царицей проведёт.

Хороший муж – умеет мыть посуду,
Детей умеет ночью укачать.
Хороший муж не слышит пересудов,
Хороший муж покой вам может дать.

С шикарным мужем народятся дети,
И он продолжит жизнь шикарную вести.
За дом и деток – только вы в ответе,
Задача мужа – деньги принести.

Вы от усталости рабынею под вечер
Поймать пытаетесь его влюблённый взгляд,
А он всего лишь скажет: “Добрый вечер”
И, отвернувшись к стенке, будет спать.
Читать далее...

Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!

Між іншим

Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!

Ліна Костенко

Вічна пам'ять

Лінa Костенко. Finita la tragedia.

Вмирав актор. Він був смертельно хворий,
Він був старий. І це була не роль.
Віджив той голос, наче грецькі хори.
Вмирав актор, шекспірівський король.
Його ім'я розгублена афіша
уже несла, як вечоровий дзвін.
Яка у залі западала тиша,
Коли на сцені ще з'являвся він!
Його в театр привозила дружина.
Стояла там, припавши до куліс.
А він ще грав. І ми за ним тужили,
І вже його не бачили від сліз.
Він грав не так. Але не міг не грати.
Іще раз. Ще! Востаннє...І згасав.
Додому він вертався умирати,
але в мистецтві він ще воскресав.
А поруч грали молоді, високі.
Зривали голос, морщили чоло.
Але це так, це все іще масовка.
І серед них Його ще не було.
А Він вмирав. Вмирала з ним епоха.
Її уже не викличеш на "біс".
Остання дія... Кладовище. Похорон.
В безсмертя також повні очі сліз.

Как хорошо быть чьей - то навсегда...



Как хорошо быть чьей-то навсегда
И знать, что это не слова пустые.
Как хлеб, делить и душу и года,
Глядеть в глаза безмерно дорогие.

Как хорошо быть чьей - то навсегда
И знать, что не оставит, не обманет,
И вытащит из под любого льда,
И никогда любить не перестанет.

Родное тело обнимать в ночи
И знать, что будет так уже навеки,
Сливаться вместе, как весной ручьи,
Тонуть в родном дыхании и смехе.

И освежать, как летняя гроза,
И чувствовать, как греешься и греешь,
И знать, что в этих дорогих глазах
Ты никогда уже не постареешь

Зельвин Горн