Писанка - яєчко, рук людських творіння,
В коломийськім краю вісниця Добра.
Стукає сердечко, мрія покоління
Твориться на диво в ній жива краса.

Писанка - яєчко, мов шовкова нитка,
Вишиті сорочки молодих дівчат.
З гір цимбалів звуки, швидкоплинна річка,
Прута передмова, зелених Карпат.

Писанка - яєчко, дихає натхненням
І ведеться в колі мова затяжна,
І зростає роду те гуцульське плем'я,
Тут моя родина, тут моя сім'я.

Писанка - яєчко, Великодна паска,
Сонечка промінчик в кошиках людей.
В ній молитва щира і Всевишня Ласка,
Боже Благовістя у майбутній день.

Писанка - яєчко, в фарбах колориту,
Трішечки від сонця, а від нас тепла.
Хочеться насправді просто в світі жити
В коломийськім краю, де моє життя.

Автор: ЖУРАВОНЬКА

Фарбовані яйця - неминуча ознака Великоднього розговіння. Особливо вони користуються повагою в Україні. У деяких зі слов'янських народностей, наприклад у гуцулів, існує справжній культ великодньої писанки, оточений старовинними легендами і безліччю особливих звичаїв.

Великодні писанки не просто фарбуються: вони пишуться, тобто розмальовуються за допомогою особливих технічних прийомів. Від цього і сама назва їх - писанки.

Про походження великодніх писанок у народі існує безліч легенд.

Згідно з однією з цих легенд, краплі крові Розп'ятого Ісуса Христа, упавши на землю, стали як курячі яйця і зробилися твердими як камінь. Гарячі сльози Богоматері, котра плакала у підніжжя Хреста, упали на ці криваво-червоні яйця і залишили на них сліди на вигляд прекрасних узорів. Коли Христос був знятий з Хреста і покладений до гробу, віруючі зібрали Його сльози і поділили їх між собою. А коли пронеслася серед них радісна звістка про Воскресіння, вони вітали одне одного: "Христос воскрес" і при цьому передавали з рук в руки Христові сльози. Після Воскресіння звичай цей суворо зберігався у перших християн, і знамення великого чуда - сльози-яйця суворо зберігалися у них і були предметом радісного дару в день Світлого Воскресіння. Згодом, коли люди почали більше грішити, Христові сльози розтанули і зникли з потоками і річками в морі.

Інша легенда розповідає таке.

Ісус Христос, коли ще був дитиною, любив курей, грався з ними і годував їх. І Богоматір, щоб зробити Йому задоволення, розмальовувала курячі яйця і дарувала їх Йому в якості іграшок. Коли розпочався над Христом суд, Матір Божа пішла до Пілата і, щоб задобрити його, принесла йому в дарунок розмальовані з великим мистецтвом яйця. Вона поклала їх у свій фартух і, коли впала перед Пілатом долі, прохаючи про Сина, яйця викотилися з фартуха і покотилися по всьому світі... Відтоді вони служать для нас спогадом про страждання Христові і Його воскресіння.

Зображення й узори, що на писанках, дуже різноманітні і виникли ще в давнину. Цікаво те, що деякі з цих зображень і узорів характерні тільки тій чи іншій місцевості. Деякі розшифрувати є непростою справою. Турботи з виготовленням писанок розпочинаються ще до Вербної неділі. Писанкарка розшуковує в селі принаймні три яйця, які були б знесені молодою куркою. У страсний понеділок вона розбиває до сходу сонця об дерево ці яйця, відділяє жовток від білка і збирає жовток в чистий, ще не користований горщик. Цей жовток повинен закріпити фарби на яйці й надати йому особливого блиску і краси.

У той же день вона виготовляє особливий пристрій для малювання, що нагадує ручку для написання чорнилами. Писанкарка бере шматочок латуні, розплющує його в тонкий лист і обгортає його навколо швейної голки так, щоб вийшла маленька трубка. Через неї вона протягує кінський волос; а потім вставляє трубку в дерев'яну ручку довжиною біля 10 сантиметрів і прив'язує трубку до ручки ниткою. Для того, щоб робота йшла без зупинки, таких ручок здебільшого виготовляється дві. Потім готуються фарби, створені за власними рецептами. Фарби розводяться тільки на "чистій" воді. Це означає, що вода повинна бути принесена із криниці до сходу сонця, перш ніж до неї доторкнеться будь-яка "нечиста" жінка або тварина. Тільки за цієї умови писанки виходять дуже гарними.

Найголовніший момент у процедурі виготовлення писанок - їх розписування

- починається у страсний четвер. Художниця-писанкарка обмиває кожне яйце у теплій воді, обтирає його і кладе на тепле місце. Потім розпускає на легенькому вогні в чистому горщику віск і, коли віск розпуститься, кладе в горщик обидві ручки, якими вона потім буде розмальовувати яйце. Попередньо приготовані фарби, в які підбавляється вищезгаданий курячий жовток. Ось тоді й починається священне дійство...

Помилково було б думати, що художниця буде малювати фарбами. За невеликими винятками, вона малює не фарбами, а воском. Віск відіграє в її мистецтві активну роль: створює узори і всю графіку писанки. Фарби ж діють пасивно: вони дають необхідний тон для малюнка. Після свята писанка перетворюється в окрасу помешкання.

Що стосується цікавих моментів, якими супроводжувалося написання писанки, то їх було досить багато. Перш за все, писанкарка мала бути "чистою" (відсутність "menstruatio"). Окрім того, обов'язковим було приповідання різних молитов. Ганчірка, якою обтирали бджолиний віск (із щойно вийнятої з печі писанки), набувала магічних властивостей - одні писанкарки ховали її, аби розпалити вогонь напередодні наступного Великодня, інші "... нею відкурюють бешиху..."

Писанки дарувалися на знак побажання добробуту, удачі, радості.

 Вони символізували вияв загальної любові до братів і сестер у Христі взагалі, дарувалися друзям, родичам, знайомим.

Писанка - це не просто сувенір чи народна мініатюра. Адже писанка несе в собі високий заряд енергетики. Її писали лише в доброму настрої та з добрими побажаннями, щоб подарувати іншим на щастя, на здоров'я, на багатство, вкладаючи в це душу.

Великодні яйця з написами "Україна Єдина", "Слава Україні", "Я люблю Україну" та інші - стануть своєрідним оберегом миру та злагоди в Україні...

Людмилка56