Вглядитесь в лица незнакомых людей и попытайтесь по каким-то неуловимым признакам понять, есть ли среди них волшебники…

Есть у меня знакомый… даже не знакомый, так, регулярно пересекаемся в одном месте уже 4 месяца. Даже имени не знаю, просто сидим регулярно под одним кабинетом, обмениваясь стандартными фразами «как дела?». У дядечки установлен аппарат вспомогательного кровообращения (даже не знаю, как это назвать на русском правильно). Это совсем не страшно на вид, из под рубашки идет ничем не примечательный серый провод… идет от его сердца в небольшую барсетку. В этой барсетке дядя и носит свое вспомогательное сердце – 300 граммовый аппаратец. Ничего примечательного, если не знаешь, то и не догадаешься, что без этой барсетки дядя вряд ли проживет и неделю. Дядя бодро ходит, размахивая своим сердцем, вполне вероятно сам за рулем – по крайней мере, сопровождающего с ним я никогда не видела.

Так вот к чему это я? Глянула я очередной раз в след удаляющемуся носителю вспомогательного сердца и подумала – а сколько таких необычных людей каждый день проходят мимо нас в толпе. Проходят, и мы даже не догадываемся о том, что они – чудо. Помню, эта мысль пришла мне в голову, когда я встречала Даньку Пшеничного в аэропорту. В зале было столько ожидающих, и в какой-то момент я подумала – а ведь вполне вероятно кто-то из этих людей перевел что-то для спасения Дана. И я вглядывалась в лица, в обычные лица, пытаясь понять, права я или нет. Пытаясь по каким-то неуловимым признакам понять, есть ли тут, в этой толпе, волшебники…

Да, именно так я воспринимаю наших жертвователей. Как в своем вроде волшебников. А скажите, разве это не волшебство, не чудо, когда вот есть ребенок и он обречен потому что на его спасение нету денег. А потом приходит много-много людей и делают мааааленькое чудо – дарят ребенку частичку своей любви, своего милосердия. Вот это маленькие чудеса перерастают в огромное волшебство – и ребенок живет дальше. Я уверена, что это чудо, чудо милосердия. И то, что человек – волшебник, обычно не написано у него на лбу крупными буквами. Вот идет себе по улице обычный, такой же, как и ты человек, погруженный в свои мысли, свои проблемы. И ты, проходя мимо него, не знаешь, что вот сейчас он свернет в банк и положит пусть небольшую сумму, но на счет кого-то, из твоих подопечных. Или свернет в церковь и подаст записку с именем того, за кого ты сам горячо молишься, идя сейчас по улице.

Таких волшебников в толпе много. Я уверена в этом! И каждый из них уникален. И каждый из них сам по себе чудо. Чудо, не меньшее, чем мой знакомый с сердцем в чемоданчике! Слава Богу за то, что такие чудеса есть на этой земле! Одно осознание этого – того, что вот может именно сейчас, именно в одном автобусе с тобой едет волшебник, делает мир светлее. Для меня, по крайней мере. А для вас?

Гавришева Ирина
Источник: www.donor.org.ua

26 Август 2011 г. в 5:00 - 01 Октябрь в 8:00
Организатор
Віктор Стасюк http://www.facebook.com/profile.php?id=100002243680859
http://victor-stasyuk.ucoz.ua/


Дорогі друзі!

У нашого синочка Максимка в 1 рік 10 міс. луцькі лікарі виявили утвір площею близько 5 кв.см. на головному мозку. У Києві в НІІ нейрохірургії ім.Ромоданова встановили діагноз - множинні утвори, кавернозна ангіома лівої півкулі головного мозку. Це - пухлина, патологічна судинна порожнина в мозку, заповнена кров"ю внаслідок мікроінсультів, які можуть повторюватися (ризик повторення кожного разу істотно зростає). Глибина залягання та розміщення цієї пухлини не дозволяють оперувати її традиційним хірургічним методом із трепанацією черепа, оскільки є висока ймовірність незворотних пошкоджень, шкода від яких може бути більшою, ніж від неоперованої ангіоми.
Зараз Максу лише 2 роки і 8 місяців й ця пухлина нещодавно призвела уже до другого мікроінсульту і якщо не оперувати він може повторитися втретє з непередбачуваними наслідками.
Єдиним виходом для нас лишається якнайшвидша безкровна малоінвазивна операція за кордоном (у Празі, Москві, Мінську чи Санкт-Петербурзі) за допомогою Гама-Ножа, вартість якої складає близько 15 тис. доларів США.
У нашої сім"ї таких коштів немає. Моя зарплата, на яку зараз живе наша сім"я, дозволить нам зібрати необхідні кошти лише через 4 роки. Невелику частину коштів ми за допомогою рідних, колег та друзів уже зібрали, але для нас зараз кожен день без операції є ризикованим.
Тому прошу вас допоможіть врятувати життя та здоров"я нашої дитини!


Реквізити рахунку для благодійної допомоги:
ПАТ КБ «Приватбанк», № рахунку – 29244825509100, МФО – 305299, ОКПО – 14360570.
Призначення платежу: для лікування дитини. Стасюк Віктор ­Юрійович, ­ІПН-2848405772, ­для поповнення карти №4627081785223574

Номер карти потрібно зазначати без пробілів.

Платіжні реквізити для переказу благодійних внесків з-за кордону через SWIFT в доларах США:
BENEFICIARY (одержувач): Stasyuk Victor Yuriyovych
ACCOUNT (рахунок у банку одержувача): 6762462623895221
BANK OF BENEFICIARY (банк одержувача): PRIVATBANK DNEPROPETROVSK, UKRAINE
SWIFT CODE: PBANUA2X
INTERMEDIARY BANK (банк-кореспондент): JP MORGAN CHASE BANK New York, USA
SWIFT CODE: CHASUS33
CORRESPONDENT ACCOUNT (рахунок банку одержувача в банку-кореспонденті): 0011000080

Платіжні реквізити для переказу благодійних внесків з-за кордону через SWIFT в євро:
BENEFICIARY (одержувач): Stasyuk Victor Yuriyovych
ACCOUNT (рахунок у банку одержувача): 6762462613786794
BANK OF BENEFICIARY (банк одержувача): PRIVATBANK DNEPROPETROVSK, UKRAINE
SWIFT CODE: PBANUA2X
INTERMEDIARY BANK (банк-кореспондент): JP Morgan AG
Frankfurt Germany
SWIFT CODE: CHASDEFX
CORRESPONDENT ACCOUNT (рахунок банку одержувача в банку-кореспонденті): a/c № 623 16051 45

детальніше з цими реквізитами можете ознайомитися тут:
http://privatbank.ua/html/5_9a_4_5r.html



WebMoney
Номер: Z418866550283 – в доларах
Номер: R210398543101 – в рублях
Номер: U911403877562 – в гривні
Номер: E107520946955 – в євро
Рахунки відкриті на Стасюка Виктора Юрьевича

Підтверджуючі документи та результати обстежень на СКТ та МРТ, фото малюка можна переглянути за цією адресою http://www.ex.ua/view_storage/742212171385




***
Будемо вам дуже вдячні за будь-яку посильну грошову чи нематеріальну допомогу (розповсюдження цього прохання в ЗМІ, в неті, ел.поштою, контакти за кордоном, поради щодо вибору клініки тощо)! Іноді навіть 1 гривня може бути вирішальною...
Моя сторінка в фейсбуці - http://www.facebook.com/profile.php?id=100002243680859, в неті - http://victor-stasyuk.ucoz.ua/

5–6 червня на майдані луцького кафедрального собору Святої Трійці було експоновано фотовиставку «Діти як діти», приурочену до Міжнародного дня захисту дітей. Так єпархіальний відділ організації благодійності та соціального служіння (завідувач Валерія Лесюк), Благодійний фонд «Стоп-рак» за підтримки Офісу Держсекретаря США з глобальних жіночих питань через Фонд Арсенія Яценюка «Відкрий Україну» привертали увагу громадськості, зокрема вірян, до потреби виховувати у своїх дітях почуття людяності, гуманізму та взаємопідтримки.

Соціальна інформаційна кампанія «Діти як діти» – це громадська ініціатива небайдужих молодих лідерів, які об’єдналися заради «розширення простору людяності та дружелюбності», щоб донести усім: діти з вадами слуху і зору, синдромом Дауна, розладами спектру аутизму, ВІЛ-позитивні, з онкологічними захворюваннями та порушенням фізичного і розумового розвитку – перш за все діти, які просто потребують особливої уваги.

Фотовиставка проходила в більшості обласних центрів України під девізом «Якщо ви нас не бачите, це не означає, що нас немає» та мала на меті закликати усіх допомогти інтеграції особливих дітей у соціальне середовище і привернути увагу до їх здібностей та можливостей.