Інколи хочеться втекти.Бігти без оглядки.Хочеться втекти від цього оточення людей,від цього дибільного світу...Інколи просто хочеться побути на самоті.Але тоді я починаю хотіти втекти від самої себе.Так що виходить,ми все життя від чогось втікаємо?Так,втікаємо.Втікаємо,коли бачимо небезпеку, коли надоїло ставлення до себе.Життя нам дарує багато сюрпризів.Багато різних сюрпризів. Це може бути подарунок долі,а може бути велика халепа.Ось тільки питання полягає в тому,чи використаємо ми цю можливість,чи побачимо небезпеку.Доля...Я вірю в долю.Я знаю,що все складеться саме так,як і має бути.Але існує ще одне поняття:Людина твворець своєї долі.Мама часто каже мені :"Як постелиш собі,так і виспишся" .Звісно вона має рацію.Я можу поводитись скромно все життя,бути спокійною...Але чи буду я щасливою?Навряд чи..Якщо доля дарує щось:беріть.Бо якщо не візьмете,то вам мінус.Ви можете втратити чи велику суму грошей,чи родину,чи дах над головою,кохану людину,або найгірше-самого себе.Ми втрачаємо себе.коли відчуваємо що ми лишні в тому чи іншому оточенні.коли відчуваємо що справа якою ми займаємось,друзі,хлопець чи дівчина-не наше.Коли здаєтся нема сенсу жити.А сенс є.Слухайте своє внутрішнє я і живіть наповну