Інколи хочеться втекти.Бігти без оглядки.Хочеться втекти від цього оточення людей,від цього дибільного світу...Інколи просто хочеться побути на самоті.Але тоді я починаю хотіти втекти від самої себе.Так що виходить,ми все життя від чогось втікаємо?Так,втікаємо.Втікаємо,коли бачимо небезпеку, коли надоїло ставлення до себе.Життя нам дарує багато сюрпризів.Багато різних сюрпризів. Це може бути подарунок долі,а може бути велика халепа.Ось тільки питання полягає в тому,чи використаємо ми цю можливість,чи побачимо небезпеку.Доля...Я вірю в долю.Я знаю,що все складеться саме так,як і має бути.Але існує ще одне поняття:Людина твворець своєї долі.Мама часто каже мені :"Як постелиш собі,так і виспишся" .Звісно вона має рацію.Я можу поводитись скромно все життя,бути спокійною...Але чи буду я щасливою?Навряд чи..Якщо доля дарує щось:беріть.Бо якщо не візьмете,то вам мінус.Ви можете втратити чи велику суму грошей,чи родину,чи дах над головою,кохану людину,або найгірше-самого себе.Ми втрачаємо себе.коли відчуваємо що ми лишні в тому чи іншому оточенні.коли відчуваємо що справа якою ми займаємось,друзі,хлопець чи дівчина-не наше.Коли здаєтся нема сенсу жити.А сенс є.Слухайте своє внутрішнє я і живіть наповну

Хочу бути завжди поруч.Бути твоєю тінню.Дихати з тобою в унісон.ВІдчувати твоє тепло.Торкатись твого тіла.Хочу бути,просто знаючи,що ти є.І поглядом показати свої почуття.Хочу,щоб ти був лише моїм.Але це неможливо.Неможливо бути лише моїм.Чому так виходить?Чому життя віддало тебе в чужі руки?А ти,як тваринка,привикнув до них.І навіть якщо ти будеш моїм,твої думки будуть десь далеко.Ти будеш памятати ЇЇ руки,запах ЇЇ парфумів.А хто я?Нице створіння,мабуть.Стала залежною від тебе.НЕ можу тепер засинати без думок про тебе.Але...ТИ ніколи не будеш повністю моїм.І це не твоя вина.Просто ти звик до неї.І навряд чи мені вийде перевчити..Хочу наблизитись до тебе...Хочу щоб ми були вільні..Тільки ти і я...Знаєш,я стану твоїм ангелом-охоронцем.Невидимим ангелом.Це нічого не змінить в твоєму житті.Все-одно я для тебе ніхто.Все-одно тобі,що я до тебе небайдужа...Я просто ніхто для тебе.Ну що ж,я не буду плакаи.Ніхто не вартий моїх сліз,а хто вартий-ніколине заставить мене плакати.Тепер я твій ангел.Твій янгол з плмаранчевими крилами.Я забуду своє життя,я забуду все,що тільки було в моїх думках.Але ти залишишся.Бо я з тобою.Мовчки споглядатиму на тебе.На вас обох,таких щасливих і безтурботних.Я не можу бути твоєю,а ти моїм.Але я поряд,ти завжди під моїм наглядом.Я вбережу тебе від небезпеки,обіцяю.Вирішуй сам,як буде розвиватись сюжет ТВОЄЇ історії.
Памятай,яким би не був твій вибір,я завжди буду поряд.Бо я твій ангел-хоронитель,ангел з помаранчевими крилами.Я біля тебе,а ти мабуть і не здогадуєшчь про це...Я люблю тебе...
Твій янгол

Я люблю весну.Люблю спів птахів у лісі.Він такий ніжний,мелодійний.Жодна пісня з ним не зрівняється.Люблю ходити такою замріяною...Всі кажуть:"Закохалась".Можливо..Хто зна.В принципі мені подобається бути в стані вічної закоханості.Мені подобається вирізнятись.Але я не одна така.Зараз мабуть всі закохані..Я не впізнаю її.Вона світиться як лампочка!Ні,вона палає...Палає полум"ям.Заряджуюсь її енергією.Вонеа сама,а він може і не знає її.Але вона щаслива.Бо вона бачить його.Вона любить.Ніколи ще не бачила її такою.Хотіла б я могти так.Ось так вірно і невимушено любити.Мені мало просто бачити тебе.Мені мало просто говорити з тобою.Вона,напевно,була би щаслива якби мала можливість з ним говорити,обмінюватись думками та враженнями.Ех,ну чому я так багато хочу?Здавалось би у мене все є.Чудовіта вірні друзі,класні розуміючі батьки.я практично здорова...Але нещаслива..Я нещасна,ти чуєш?Я хочу бути з тобою!Хочу чути твій голос,такий теплий і ніжний.Я хочу бачити тебе в реальності.Хочу зламати цю кляту відстань між нами!..Але хіба я щось вирішую в цьому світі?Звісно ж,ні..ТОму я покірно чекатиму липня.Залишу в душі весну назавжди.Лиш би ти був поряд.Щоб це все було взаємно.Я хочу,щоб всі наші бажання з переписок стали реальністю.. Навіть не уявляєш,як я цього хочу.Хоча хто зна,може й знаєш.Я переконана ми все-таки подолаємо життєві труднощі і будемо щасливі.І вона з ним познайомиться і все в них буде супер.Я впевнена.Лише трошки почекати.Все стане на свої місця.Життя розкладе все по своїх поличках.Вони будуть щасливі,як і ми.
P.S.Дякую за натхнення,дорога L.

Хочеш,я стану зіркою? Такою маленькою яскравою жовтою цяткою у чорному небі? Знаєш,я вже нею стала... Повір,настане час,коли ти згадаєш мене шукатимеш,можливо дні,а,може,й роки.А я єхидно усміхатимусь з неба і буду недосяжною.Ти часто на мене дивишся,може,не впізнаєш просто?Так,я змінилась.Від нашої останньої зустрічі я назавжди змінилась.Ти відібрав моє серце,відібрав те єдине,що було колись лиш моїм... Чому ти мене залишив? За що? Невже я була такою поганою?Може,просто не любив? Коли я була ще людиною,ти був моїм єством,моїм життям,диханням і пульсом.Тебе нема,ти десь далеко з іншою гуляєш цілуєшся.До речі,тих "інших" у тебе так багато...Але ні одна з них ніколи не полюбить тебе так сильно,як колись любила я...Чому я так думаю?Чому я така впевнена?Просто бачу.Їм нецікаве твоє хобі,твої думки,твоє життя в загальному .Їм цікаві в тобі лише дві речі :
гроші ... гроші.Не помічав ніколи?Придивись! померла,коли ти залишив мене.Довго просила Бога,щоб стати тією цяткою,щоб бути поруч.Переконалась,що можу тебе любити,не маючи серця.Подивись на небо!..Я там,зовсім близько, ,водночас,так далеко... Це я тобі щойно підморгнула.А знаєш,пообіцяй мені,що будеш щасливим. пам'ятай,що я зовсім близько.Лиш подивись на небо.
Твоя зірка

Я нежная и весёлая)люблю общение и компании)))