Леонид Вышеславский

(1914 – 2002)

ПАТРИАРХ

Тягостно облик носить патриарший...
Еду в метро. Рядом – люди преклонных лет.
Есть ли средь них кто-либо старше?
Кажется, нет...

И девушка, чья-то, конечно, невеста,
Соком налитая, как виноград,
Поднявшись, мне уступает место,
И я благодарственно ей поклониться рад.

И хочется по-маяковски сказать:
– Уважаемые потомки!
Я из другой к вам эпохи пришёл.
Многое изменилось за годы житейской ломки,
И новые модницы ходят сегодня почти нагишом.

На многих из них куцые-куцые топики.
В городе жарко, чуть ли не тропики,
И молодая красавица в ярком сиянии дня
Пупом глядит на меня.

Дыханье в груди замирает: Ах!..
И это – я! Я – патриарх!

-----------------------------------------------

На украинский перевела Наталия Горишная
Сайт поета
(Із книги перекладів «Різдвяне Немовля», 2010)

ПАТРІАРХ

Як він обтяжує – вигляд оцей патріарший...
Їду в метро. Поруч – люди, літами відмічені,
Є серед них хто-небудь старший?
Ні, чоловіче...

Ось дівчина юна, чиясь наречена,
Соком налита, немов виноград,
Місцем вступилась, прихильна до мене.
Вдячний за це я й вклонитися рад.

І хочеться, як Маяковський, сказати:
– Шановні нащадки!
Я з іншої зовсім епохи прийшов.
Змінились устої, геть зовсім змінились порядки,
І модниці ходять гольцем й не бояться обмов.

На них тільки й одягу – куці-куценькі топики.
В місті спекотно, вже майже тропіки,
І юна красуня у цьому яскравому дні
Пупом всміхнулась мені.

Дихання сперло у грудях: Ах!..
Старець цей – я! Я – патріарх!