Гданськ. Фестиваль хорового пения 2012

  

Сумно…Долю хтось шукає,
Де знайти її не знає.
Стереже його неволя,
Не дає зустріти долю.
Та колись загине зло!
І господаря знайшло
Щастя. А за ним і доля
Стане менше в світі горя!

 

Мріє, чуєш, де ти,

Близько, чи далеко?

Біля мене, чи у полі?

Чи пустила тебе доля?

Поки мрію, ти ідеш.

За тобою сміх везеш

Лине ключик журавлів

Мріє, до твоїх країв

Хай він двері відімкне

І до мене приведе

Тебе, мріє, я чекаю

Що колись ти прийдеш знаю.

В синє небо я дивлюся.

Може я тобі наснюся

Вот такой торт мы с мамой сделали на мой день рождения !

 

+12

Это цитата сообщения http://www.liveinternet.ru/users/3251944/profile

О появлении этого цветка существует огромное количество легенд и преданий. В одной небольшой публикации очень трудно все их перечислить, ведь лилия, пожалуй, такой же популярный и любимый цветок, как и роза. Этот цветок любим во всем мире.

Лилия получила свое название от древнекельтского «ли-ли», что означает «белизна» («белый-белый»).

 

Читать далее...

Утром на скамейке в парке сел мороз.
Зацвели снежинки здесь аллеей роз
Дует ветер тихий, птицы не поют
И все вьюги сильной очень скоро ждут.
Небо посерело, идёт мелкий снег.
Снегирь красногрудый краше всех-всех-всех.
Нежная берёза ветки опускает,
Зима белым пухом её укрывает.
Молча, нежным взглядом обвела здесь всё.
Мороз постарался очень хорошо-
Парк снегом белеет, скован гладким льдом
Лишь вдали чернеет снегириный дом…

Колись в королеви кицюня жила
І їла, і з миски пила.
А була та киця не простая
А була та киця чарівная.
І за це прозвали кицю
Ім’ям Мурка-чарівниця.
Так жила вона, жила,
Доки в місто не пішла.
Тоді до королеви нова прийшла кицюня,
Кицюнечка-манюня.
Королева ту манюню полюбила,
А чарівницю в світ за очі відпустила.
Ніхто до себе кицю не пускав,
А іноді її лиш годував.
І тоді Мурка в ліс пішла,
Спокійную місцину там знайшла
І спатоньки лягла.

Кицюню розбудив тихенький схлип,
Кицюня глиб –
Під деревом дівчинка плаче,
Засмучена дуже, неначе.
І Мурка тоді дівчину спитала:
«Чому ти смутная такая?».
А дівчинка питає
Так, наче Мурку знає:
«Як вибратись з лісу,
На сільське узлісся?».
Мурка встала,
І сказала:
«За мною підеш –
Узлісся знайдеш.».

Дівчинка йде,
За Муркою не відстає.
Ось і узлісся
За хмурим лісом.
Дівчинка зраділа,
Кицю похвалила
І до себе жить взяла.
Ось і наша казка вся.
А живуть вони щасливо,
Мають все, що лиш можливо!
Кінець!!!

Цей літак... Він не простий,

Він великий, не старий,

Хоч мина багато літ,

З пір, коли останій свй політ

Він здійснив під час війни.

Сняться літакові сни.

Про війну, про вибухи в повітрі,

І про стогін під крилами вітру.

Цей літак в великій шані

Незліченні його рани.

Він герой. Герой вйни.

Він і буде ним завжди.

 

смотреть дальше

1 куплет:

Чому у небі сяють зорі ?

Чому вода така прозора ?

Що? Як? Чому? Що? Як? Чому? Що? Як? Чому?

Такі питаня я задаю.

 

Приспів:

Я хочу дізнатись про все,

Щоб стати розумною понад усе,

Щоб вибрати собі дорогу,

Щоб йти з життям з ноги у ногу !

 

2 куплет:

Що то у лузі за рослина ?

Що то за дивная тварина ?

Про все дізнаюся я скоро,

Усе в свою - у пору !

 

Приспів:

Я хочу дізнатись про все,

Щоб стати розумною понад усе,

Щоб вибрати собі дорогу,

Щоб йти з життям з ноги у ногу !

 

Сумую я... Сумую, плачу...

Не можу посміхнутись наче...

 

Та враз почула пісню я !

Про те та пісня, що весна

Красива добра, чарівна,

Дарує радості сповна !

 

І тут я заспівала !

Веселою я стала !

І думка ось яка у мене -

Коли веселим стати треба -

Послухай пісню, заспівай,

І буде радість через край

 

Тихо в лісі...

На узлісі...

І в гущавині... І всюди !

Ходять тут лиш зрідка люди...

Ліс сумує... Ледь не плаче !

Сумно лісові одначе...

 

Та прийшла колись весна,

Всюди радість принесла,

Не забула і про ліс,

Щл за зимоньку підріс.

 

Не сумуе ! Не сумуе !

Ліс - бо птаство всюди чуе !

Це дарунок від весни !

Це від весноньки - краси !

На воді гойдаються ніжні квіти,

Квіти - річечки рідні діти.

Вийшли з казки вони наче...

Кожен тії квіти бачить !

Серед хвиль вони одні

Тихі, білі, чарівні...

 

Зима. Віхола кружляє,
Усе на шляху змітає.
А далі весна, весна
Радість, щирість принесла.
Далі буде тепле літо.
Воно хоче усе вміти.
И остання - гарна осінь,
Що дарує ніжну просинь.