так много чего происходило, происходит и ещё произойдёт....
курила план...ужасно...был передоз...думала умру...а так же кричала на Игоря, Дениса...Сашу, Лену...но меня это не увлекло...+

хорошо общаюсь с Шевой...но понимаю что запускать это общение не хочу!
он походу сегодня прийдёт...блин...надо поговорить с ним!

мама...это самое ужасное...очень срусь сейчас с ней...такого никогда не было...ужасно

сейчас всё на нервах...и чувствую на долго меня не хватит...срывы...
и если б не Юля....я б не знаю чтоб со мной было...
да, ещё помогла Даша в какой-то степени....когда Юли не было в шк, а я пришла вся в слезах и всю телепало, меня потдержалал Даша, ну и Малая, тогда тоже, если бы не они...просто ушлаб и не знаю чё б сделала....СПАСИБО ИМ ОГРОМНОЕ!НО ТЕБЕ,СОНЕЧКО САМОЕ БОЛЬШОЕ!

Ей посрать, а мне ты дорог...
У неё кто-то левый в голове,а у меня лишь ты...
Вписки,друзья, наркотики, секс...
Хочу пить кофе, курить сигарету
Думать о тебе, просыпатся с тобой
Хочу..хочу тебя и быть с тобой
Слышать твой голос и запах
Смотреть твои СМС и ругатся
хочу много с тобой
да и ты того же хочешь,
только с ней, которой похуй!

шось мені так погано
навіть не знаю чому
л"ються сльози
здається, що я найсамотніша людина..
щось росказувала за вечерею...потім зрозуміла, що мене ніхто не слухає, встала і пішла...ніхто навіть не замітив

Максім не пише
за Ігоря взагалі мовчу, там повний ігнор
шось комусь пишу...такі відповіді, наче одолженіє роблять відповідаючи

не хочу такого
знову хочу в лікарню

хочу дуже вихідний
п"ятниця і субота, хочу 18.00 (це мабудь для мене тепер найкращий час) нікому мабудь його не відкрию, хоча...мабудь найближчим
у цей час, я можу зібратися з думками, тому не хочу його з кимось ділити (вибач)
просто іноді я повинна залишатися одна і думати про свое...а то я навіть у ночі, коли лягаю спати думаю :"ой, хочби там було все добре!"

хочу завтра...дуже хочу
так прикро...не знаю чого, але Максім завжди так писав, а тут те на....

ну і ладно...ні, так ні....я хотіла з ним гарно дружити, мені приємно, коли він поруч, так легко...але цььому я так розумію не бути...

останнім часом я почуваю себе усюди лишньою
дома, в школі, у компанії
я знаю, може це і бред
але в мене таке відчуття, що так воно і є
мені, навітть, щоб не бачить ставленя до мене, різних поглядів та розмов, хочеться самотності
хочеться кудись втікти


можливо це такий період
але ці відчуття залишаються зі мною

блін вона вимкнула телефон і мала теж
я не можу так...
хвилююсь
я розумію, що їй там добре
але нам, тут без неї погано
Деніска сумує...я сумую...
вона ще й так поїхала...нічого не сказала...
сиджу тут...реву
а їй там весело...хоч би якось, хоч би есемесочку прислала...
бліііііін
херово
нема кому навіть сказать як мені погано...
Даша не розуміє, каже :"забудь, нашо він тобі!скільки можна вже про нього говорить, думать!"
Діану тільки я в основному слухаю...шо їй похуй...шось кажу їй за Ігоря, а вона :"та ну Анька, я даже не знаю что тебе сказать..."
а він...навіть здоровається зі мною мабудь для віду, шоб ніхто не питав, шо таке, і чому ми не здороваемся...
блін
заходжу сюди немає коментарів
заходжу в контакт, нема кому навіть написать...ото пишу Денісу, питаю шо там він, а він каже , що сумує...
не можу без неї...
:'(
але, вона хоч там відпочине....

ох ты бля
пиздец
с закладок удалил
ёпт
это точка?
Оо

мда...так шось знову
ніхто не може мене зрозуміти
він мені подобается
він став дуже важливий для мене
я дуже хвилююсь за нього
навіть при його ігнорі, морозі і такому спілкуванні, він мені дуже близький
я знаю, що він досі кохае її, я знаю, що при моєливості він би з радістю до неї повернувся б...
що робити? адже він так для мене багато значить..
всі кажуть "забий на нього!" "навіщо він тобі потрібен?" "просто не думай про нього" "намагайся пропускать погляд не через нього"
такі смішні всі...начеб то вони не відчували такого
хоча...нікому до цього немає діла...я розумію...але я не дерев"яна і не з заліза....мені потрібна допомога...

мені вже намагались допомогти...навіть говорили з ними...але я так шкодую....
я тепер не можу підійти і сама поговоритти з ним...
ааа
що робить
він потрібен мені, а йому потрібна вона
він не може без неї, а я без нього
так якщо хтось це прочитає, скаже "якщо він так важливий для тебе, так дорог, відпусти його"
але я не хочу!
я не хочу зупинятись!
я хочу бути з ним!


йому потрібна дівчина...він багато п"є, курить...а мама вже з ним не справляеться...треба щоб вона йому забороняла все це робити...а Лісова, їй по мойому байдуже...

нах таке нада...
кохання
що ж цим поробиш...
але як там не було б я буду триматись і не опускати руки!
можливо через деякий час все зміниться
він каже, що потрібен час
але цей час, якщо він забуде про Лісову,він може і забути про мене!
так що поки треба чекати








хочу в лікарню
там буде леше...

аааааааа
не можу
розриває
кричу
переживаю, що там Юля,Деніс
це жахливо!!!!
так не повинно бути
істеріка
він хоче бути з нею
але і її я розумію
що буде?
що робится???
що буде з нами?
що буде з ним?

він знову курив...
як це мене дістало
але я не може...не можу без думки про нього
потрібен
лох
підарас
заїбав

мені треба знать про що він думає
хоча...мабудь про мене точно не думає
йому подобаїться інша..
мабуть
хто?
мені здается його бивша...Лісовая
пизда
знов кричу

видела сегодня Лену...
была немного в шоке с того, что она со мною норм общается...
хотя очень тронула её надпись на руке...она вышкрябала имя "Игорь"...не пойму...
она хотела показать всем что она страдает или что???зачем было мне это показывать???
блин...не знаю...что дальше будет?
думаю бесмысленно...но надежда умирает последней...

в моей голове новое имя, новый образ и новые чувства...
Игорь Павловский...
да, именно он сейчас в моей голове...
за что он мне так нравится?
я кажется знаю...
мне нравится его внутренний мир...он добрый и чуткий человек...
но почему он себя так ведёт?
курит...пьёт...зачем?
что-то с ним не то...его что-то мучает...он скрытый, замкнутый...он не подпускает к себе людей...
у него какая-то проблема...что-то его очень волнует...но что?

сейчас я задаю себе вопрос "хотела бы я быть с ним?"
я не знаю как правильно ответить...
возможно нет...а возможно и да...
такая растерянность из-за того, что я хочу чтоб он улыбнулся...меня беспокоит его состояние души...
если бы у меня была возможность сделать что-то для него...я бы обязательно ею воспользовалась...
я хочу что-то сделать для него..я хочу увидеть в его глазах счастье,радость...хочу увидеть его улыбку которая так мне нравится...
иногда мне хочется кого-то попросить, чтоб спросили у него, как он относится ко мне...но знаю, что это лишь моё...это моя поблема...и я должна решить её сама!потому что всем не до того что у меня в душе...возможно только она думает чем бы помочь...но всё же...у неё своих проблем выше крыши, и я всё сама прекрассно понимаю...
Я ДОЛЖНА САМА ВСЁ РАЗРУЛИТЬ!но как?

многие говорят мне"забей на него!зачем он тебе такой нужен?"
но я то знаю...раз он мне нравится, раз он меня безпокоит, он дорог мне я буду боротся с его недостатками...

столько мыслей.....но написать больше нечего..это не передать словами...

где я сейчас?
в мире реальности или в мире своих мыслей?
не знаю...но точно не здесь...не в реальности...
это словами не передать...жестами не показать...эмоции в отсутствии...
я не я...
я не живу...не существую...я в невесомости...
моя реальность это сон...
так как же мне себя перебороть???
как вернутся в настоящий мир???
почему мне так хочется одиночества и в тоже время поддержки...
мне нужно найти себя...
но сама я врядли это сделаю...нужна помощ...

У меня постоянно возникает вопрос...вот только я, при просмотре фильма, прослушивании песни, увидив картинку задумываюсь над своими отношениями...мне хочется что-то сделать...позвонить ему...написать...пойти на улицу и просто идти..идти куда-то, неважно куда...
иногда мне хочется провести день в полном одиночестве...просто пойти куда-то и сесть на какую-то лавочку и всё обдумать...побыть на едине с мыслями...

Максим..
мы пиздато общаемся...и вот, должны были идти вчера гулять...но поскольку погода была поршивой...и нам не хотелось выходить на улицу, мы никуда не пошли...перенесли на сегодня...


утром был дождь,слякоть и мне казалось, что сегодня опять будет провал...я даж смс написала ему "Доброе утро...как тебе погода :) :*"...он не ответил, но это норм, у него на щету лаве нима...
после школы я встретилась с Настей...говорили за Максима, ну и о другом, но сейчас не об этом...и она сказала:"давай я скажу Максу, чтоб он не провтыкал, и если он не позвонит, то всё, он лох"...я же на это ответила категорически....против!!!...не хотела вмешательств, хотела чтоб всё само-собой было...но...
но потом погодка наладилась...я ждала звонка...но его всё небыло и небыло..зашла в асю...он в онлайне...ну, думаю, писать первой покане буду...
в это же время я розговаривала с Юлей...она говорила чтоб я написала...но я не соглашалась и писать не хотоела первой...она же...зашла в мою аську,выкинув меня... и написала ему, я начала заходить, что бы её тоже выбрасовало...но...потом так доигрались, что я не могла зайти...час просидела...бо дура ж не чтоб подождать, покаместь оно там чёт тип подумает...а потом бы оно зашло..так нет, я клацала, пока новую асю не скачала...но и там пришлось ждать 30 мин....
он ответил...но был уже не в онлайне....

я знаю что ты прочитаешь....и догадываюсь твою реакцию...но...всёровно пишу что думаю...

я знаю, что я бы не выдержала б и написала бы ппотом сама...но нужно было подождать...
теперь он на морозе...наверное...хотя, когда я рассказала как морозился Вова перед кино...то Макс сказал, что он морозится очень редко...и от меня он никогда бы не отморозился б, особенно перед ЭТОЙ встречей...
а теперь что получается...опять ввмешательство...и опять я в ЖОПЕ...

ну зачем???почему опять???я же просила...
зачем она это сделала....я понимаю, она хотела как лучше...но, ведь она сама знает что такое гкогда вмешиваются...

хочу вернуть день на начало...и просто молчать...целый день.....

всё повтрояется..почему??
почему я опять та, которая выбрана для мучения???

хочу писать...но таких слов нет...
возможно слова уходят от меня со слезами?врядли...

нихочу никого слышать...видить...
это не обида не на кого!это просто грязные мысли о повторе...повторе провала...

мне кажется, что он сегодня если и зайдёт в асю...то либо начнёт извинятся,либо...ничего не будет.........

останнім часом щось зі мною не те....
я кинула курити...я почала більше уваги приділяти своїй сім"ї...я удалилась з контакту...
і задала собі питання "чи є у мене справжні друзі?"
Самотність-це коли в тебе багато друзів, та в них, є хтось ближче ніж ти...
виходить, що я зовсім самотня...
я знаю, що ти прочитаеш це...але, всеодно пишу...і сподіваюсь, що ти все зрозуміеш....
У Юлі, є Мала...
у Насті-Дубіч, Лена
у Саші- Лена
у Лени-Саша,Настя...
а я одна...самотня...
я зрозуміла, що потрібна усим, тільки для якогось діла....мені не важко, і навіть приємно, коли до мене звертаються по допомогу...
але, чому ж коли я щось прошу, всім начхати???їм впадло...
можливо із вище сказаного вирізняється лише Юля...можливо тому що вона мені найближча....адже її чомусь я розумію....і вона по можливості мені допомагає і приділяє час...
але інші...
де ж вони???
де та дружба???
я вже мовчу за кохання....
вже другі вихідні я проводжу вдома...
тільки в п"ятницю , я вийшла в гранд....але там...все теж саме...я не потрібна там...
можливо я прийшла туди щоб не сидіти вдома, і дати другий шанс своїм думкам, що все ж таки я хоч трошки там птрібна...а можливо я навіть хотіла побачити Максіма...

мені казали що він там буває...він хороший...і в нього схожий світогляд на мій....але матеріальні можливості для цього світогляду різні...хех...а ще, йому зараз тяжко, він хоче розбігтися зі своєю дівчиною...вона користуеться ним...він досить не остання людина,і багатьох знае, і його знають не мало...вона цим і скористувалась...його це дістало і він вирішив її покинуть...але не в цьому річ...а річ в тому, що він також цінує кохання і хоче серйозних відносин....-не подумай, це просто думки,нічого більшого-з ним дуже приємно спілкуватися....і хотіла б я бачити його, як друга.....

це був невеличкий відступ моїх думок....

Настя написала мені в контакті(я зайшла туди, щоб подивитись номер Саші,це теж хороший хлопчик,хоч він і не гарний!так,не про це):"ты тип уже ка пшеченко (это максим) ...ясно"...мене це зачіпило...з двох сторін...вона одна це замітила, що я удалилась, але вона якось це так воспріняла...дивно...то я їй написала, на телефон....ой, не буду точно писать, бо то довго буде...ну короче тіп-а что плохого что я удалилась с контакта?максим прав, он занимает много времени и нервов...блаблабла...-в результаті, вона мені повинна завтра подзвонитть і ми з нею зустрінемось...вона просто йде до бабушки!


А ще, я сьогодні...ой, вже вчора, зробила собі гелеві ногті))))так не звично...)))

давно не писала...не було коли...точніше впадло було...
так от...почну все з 06,01,2010
день почався з забутого телефона вдома...це ж для мене трагедія...
потім в школі була якась параша...
...
це був свят вечір...
предкі збирались в гості до Юланки..
а я повинна була йти з Жусьой в кіно...понятно шо воно накрилось....
так що плани на вечір були зруйновані...
я подзвонила до Самойленко, але вони всі гуляли тільки до 6...а вже було 17.30...
я пішла до юлі отдать футболку...думала, ну якщо вона нікуди не йде, то піду кудись з нею...але вона йшла в гості.ну що ж, це ж таке...
йдучи додому, вирішила покурить, так і тут срака...мама подзвонила і сказала шоб я бистро йшла додому несла їй космітічку...
прийшла, а в мене сльози на очі наворачуються...обідно так....предкі казали щоб я йшла з ними, але що б я робила там...

зосталась дома...
наплакалась...накурилась..а потім подумала...нах я плачу...
набрала ванну з пеною, вазяла бокал вина,музику зробла громче, і занурилась у кайф)
але й тут лажа....стукають...хвилин 5 стукали мені в двері, не витримала, відкрила...Алочка,блін, поколядувать...короче,поколядувала, а я опять в ванну...
потім як вилізла, дзвонить мама з папою, говорять, тіп приходь до нас, тут Влада-17 років, і Максім-15-16...
я спочатку отнеківалась, а потом такі подумала, шо там за максім....
короче, зібралась...давай визивать таксі...не удалось, подзвонили руслану, він приїхав аж через 40 хв...ну то таке...
поки я закрила двері, в мене ПОПА вся в синяках була, та й то, не закрила, внутрішню захлопнула...
поїхала...
приїжджаю..дивлюсь, а той максім так, нічого...ну, по внешності не ахті...а так норм)
і влада хороша)
вобщем, розобщались ми з ними норрм)))

потім подобавляла в контакті всих...перші 2-3 дні, общались круто, як з Владою, так і з Максом)
вобщем, так дообщались, шо з максім, з намьоком, ми повинні були йти в суботу (в цю) на каток...ну поки ні слуху, ні духу....

так, що мене заціпило,...він дуже хороший в спілкуванні...цікавий, і в нас багато спільного)))
а Влада, як виявилося, зустрічаеться з Антоном Гречухіним))))

цікаво...мені подобаеться зними спілкуватись, але це не на довго було)))хех)

Иопять эта встреча...
я хотела увидеть его...
это письмо...разве оно нужное????
но шанс встречи я пропустить не могла...
ты для меня наркотик, доза кокаина...а я наркоман...(с)
так и у меня и я это начала осознавать...
когда я его вижу, у меня появляеться смысл...у меня летят дни...появляеться желание идти куда-то выходить...
писем у него ещё много...
значит ещё увидемся...
жаль что только по этому поводу я могу его увидеть...(

мне говорят что нужно сделать выбор...
Женя...Костя...Вова...
Женя...сказать кто он для меня, я не могу...он мне нравиться как человек...он хороший...чуткий...добрый...Я нравлюсь ему уже не первый день...к чему приведут наши с ним встречания??и зачем вообще это нужно???

Костя...он спрашивает меня :"может это судьба?"...у меня были такие мысли...ведь первая любовь...Но он меня раздрожает...бесит...он тоже хороший в душе...но не тот...с кем я вижу себя...да,я не исключаю этого...но всё же...мои чувства...та симпатия к нему остыла...нет заинтересованности...так может быть что-то между гнами если он мне не интересен???

Вова...здесь я не знаю что писать...он хороший...добрый...романтик...ДА, он мне нравиться...но нравлюсь ли я ему???

задумавшись над этими людьми...я понимаю...что это не все...да, это бонально...это даже ужасно...все думают что это лож и привычка...но, его не хватает в выше перечисленных людей...это-Лёша...
Лёша...Любовь?-нет...-зависимость?-от чего?,от слов???от его отсутствия???НЕТ...что это за чувство???это-диагноз...
любовь-это состояние души...чувство...
а то, что чувствую я к Лёше-это...не знаю...

так кто же???
Никто?
Нет!это уж точно!!!
когда я сама, я мучаюсь...у меня чёрная дыра в душе...мне страшно...я больна...

кто???

хочеш читай, хочеш, можеш не продовжувати...

мене шокує все...
немає ніякої підтримки з її сторони...
боляче...
шок...
тому що вона казала (чи писала, чи тут чи в контакті...а може взагалі приснилось...) що краще б я мовчала б за гурток...а тут...я мовчала, а щоб якось зкрити, промовчати що я роблю у середу...приходилоось казати щось...

за батьків...вони далеко не круті....
і те що в мене є фотоапарат, це не означає, що я вже крута, він куплений у кредит при тому, що платить нам ще рік....

не розумію...
і вона мене...
це жахливо...
я намагаюсь їй розповісти усе, що в мене на серці...у душі...а вона...
не можу так більше...
таке відчуття що я повинна постійно мовчати....

вибач...але в мене таке відчуття...

а от...я щаслива...ххх...так в мене все у сім"ї гаразд..(тфу тфу тфу)....у тебе...я намагаюсь її підтримати...а вона..."ти мене всеодно не зрозумієш"...те саме і з Макаром...
якби вонамене зрозуміла...за Вову....а вона...зовсім...я переключилася на нього після Льоші, для мене це дуже важко...тому я до нього так відношусь і тому я так вбиваюсь...

...
ні! не хочу далі писати...

ну скільки можна?????чому я так страждаю???вона що, взагалі хоче мене вбити???я так більше не можу....

ще й юля не розуміє....
мені важко.....

сльози л"ються градом....

а якщо вона ще й принесе їх туди...це буде взагалі...я не знаю що зі мною буде.....

ці фото.....

тепер я впевнена...
це кінець...
а можливо це якесь прокляття???
можливо це просто заговор???
можливо це покарання за щось?..
не знаюю...
хочеться кричати...
сльози...
питання...- за що?наві що?чому я?...хоча краще я ніж хтось ьбуде страждати так само...