ОСІНЬ
Сіла осінь на порозі,
Довгі коси розплела,
Спілі яблука на возі
До бабусі привезла.

Вітром  двері відчинила:
- Дари з воза забирайте!
Павутинкою злетіла:
- Через рік мене чекайте!
Л. Новикова

ЧАКЛУНКА
Осінь фарби готувала,
У відерця наливала.
Змішувала, чаклувала,
Потім все розфарбувала.
Придивіться, все довкола
Стало різнокольоровим!
Н. Замрія

ОСІНЬ
Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
Різні барви нам дарує
І дивує нас вона.
Виглядає так казково
Восени і парк, і гай,
Розмаїттям кольоровим
Прикрашає осінь край!

ОСІНЬ
Ніби притомилося сонечко привітне:
У траві пожовклій молочай не квітне.
Облетіло літо листячком із клена,
Лиш ялинка в лісі сонячно зелена.
Журавлі курличуть: летимо у вирій.
Пропливає осінь на хмарині синій.
Б. Чалий

КОРОЛЕВА ОСІНЬ
Королева Осінь
Всіх до столу просить.
Всіх без винятку частує
Й для Зими запас готує.
Н. Замрія

ЛІСОМ ОСІНЬ ПОХОДИЛА
Лісом осінь походила —
Все навкруг позолотила.
Залишила лиш ялинку
Їжачкові на хатинку.
Г. Шевчук

ЛІСОВА КОЛИСКА
Стежка, озеро, стіжок –
Все у падолисті,
І в гніздечку для пташок
Задрімав сухий листок,
Наче у колисці.
В. Скомаровський

ОСІННІЙ ПАРК
Вже побагряніло
Листячко на клені,
Але на вербиці
Ще воно зелене.

На каштані листя
З жовтою каймою.
Йду осіннім парком
Тихою ходою.

Таких фарб немає
Влітку, ні зимою.
Недаремно осінь
Зветься золотою.
О. Війтик-Ющук

КАШТАНОПАД
Ось червоний
Впав листок,
А за ним
Каштанчик – скок!
Жовтий лист
На землю ліг,
Слідом знов
Каштанчик – плиг!
День за днем
Таке підряд –
Падолист,
Каштанопад.
Г. Маніва

ОСІНЬ
… Осінь на узліссі
Фарби розбавляла,
Пензликом легенько
Листя фарбувала.

Вже руда ліщина,
Пожовтіли клени.
В пурпурі осіннім
Тільки дуб зелений.

Утішає ясен:
- Не сумуй за літом!
Геть усі діброви
В золото одіто.
П. Осадчук

ШЕПІТ, ШЕЛЕСТ, ШЕРЕХ ЛИСТЯ
Шепіт, шелест, шерех листя...
Ходить осінь золотиста,
Жовтокоса, багряниста,
З тихим шумом падолисту.

Шелест, шурхіт по діброві...
Стиха осінь колискові
Шепче нам про неба просинь.
Шепче осінь. Шепче осінь...
Т. Корольова

ДОЩОВА ОСІНЬ
Водить осінь хороводи
То із листя, то з дощів.
На прогулянку виходять
Парасолі і плащі.

Там розмову парасолі
Із плащами завели:
«Ах, як довго у неволі,
У темниці ми були.

Та вернулися тумани,
Задощило в небесах,-
І ми знову у пошані,
Знов нас носять на руках».

І прийшли тоді до згоди
Парасолі і плащі,
Що найбільша насолода –
Це коли ідуть дощі.
А.Качан

ОСІННІ ТАНЦІ
Вітер взяв сопілку в руки:
— Ду-ду-ду!
Хто зі мною потанцює
У саду?
Захиталися жоржини:
— Може, й ми!
Тільки ти нас над землею підійми!
— Шкода часу,— вітер каже,—
Підіймать!
Видно, вам не доведеться танцювать!
Тут як зірвуться листочки із дубка,
Із вербички, із берези,
Із кленка,— хто червоний, хто жовтавий,
Хто рудий, а хто трішечки зелений —
Молодий.
Як закрутяться у танці
Угорі! І низенько над землею,
У дворі. Вітер кинувся за ними:
— Ой, ду-ду!
От хто вміє танцювати
до ладу!
К. Перелісна


ДАРИ  ОСЕНІ
Восени врожай збирають
На городах і в садках.
Груші, яблука звисають
На тонесеньких гілках.

В лісі білочка руденька
Під пеньком знайшла грибок.
Ухопила — та хутенько
Заховала в теремок.
Г. Шевчук

ЩО НА СПИНЦІ В ЇЖАЧКА?
Що несе на спинці
Спритний їжачок?
Він несе на спинці
Золотий листок.

Що несе на спинці
В дощик і сльоту?
Він несе на спинці
Осінь золоту.
Г. Усач

ВОВК ОСІННЬОЮ ПОРОЮ
Вовк осінньою порою
Примостився під сосною –
Шиє валянки вовчисько,
Бурмотить: «Зима вже близько.
Шубу теплу власну маю,
Лапи в валянки сховаю.
Ще пошию рукавиці
Вовченятам і вовчиці».
М.  Тарасич

ОСІНЬ
Листячко дубове,
Листячко кленове
Жовкне і спадає
Тихо із гілок.
Вітер позіхає,
В купу їх згортає
Попід білу хату
Та на моріжок.
Айстри похилились,
Ніби потомились —
Сонечка немає,
Спатоньки пора!
А красольки в'ялі
До землі припали.
Наче під листочком
Вітер догоря.
К. Перелісна

ЛИСТОПАД
Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходить осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом.
А. Житкевич

ОСІНЬ
Осінь, ліс зашелестів,
Опадає листя.
Ліс накинув кожушок
Золотистий.
Відлітають вже птахи,
І пісень не чути
Забуваються стежки
В ліс забутий.
М. Трохим

ОСІНЬ
Знову я дивлюсь в віконце:
Он за ліс заходить сонце.
В лісі ходить хитрий лис...
«Мамо, що це, подивись?

Вчора ліс ще був зеленим
А сьогодні... онде клени
Червоніють, мов вітрила,
І берізка пожовтіла».

«Як красиво, — каже мама, -
Це віконце — наче рама,
А від сонця подарунок —
Панни Осені малюнок».
О.  Роговенко

ОСІНЬ
Непомітно з’явилася осінь –
День коротшим стає щодоби.
Глянь, берізки – уже златокосі,
І в дубів багряніють чуби.

Вже у теплі краї відлетіли
Сонцелюби – дзвінкі журавлі,
Не страшні їм тепер заметілі
На далекій південній землі.
В. Бичко

КЛЕНОВІ ЛИСТКИ
Осінь, осінь... Лист жовтіє.
З неба часом дощик сіє.
Червонясте, золотисте
Опадає з кленів листя.
Діти ті листки збирають,
У книжки їх закладають.
Наче човники, рікою
Їх пускають за водою.
З них плетуть вінки барвисті —
Червонясті, золотисті.
І. Блажкевич

БАРВИСТА ОСІНЬ
Осінній дощик дрібно плаче,
І листячко жовтогаряче
З дерев поволі опадає,
Лиш клен рудий горить-палає.

Дарує нам барвиста осінь
Буяння фарб і неба просинь:
Ранкові прохолодні роси,
Верби старої жовті коси,

Багрянець лісу світанковий,
Пташиний щебет загадковий
І павутиння візерунки —
Це щедрі осені дарунки.
Т. Корольова

ЗОЛОТА ОСІНЬ
Ще недавно в небі синім
Пролітали журавлі,
А сьогодні в безгомінні
Ходить осінь по землі.
І від краю і до краю,
Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.
О. Бродський

ОСІНЬ
Коли вона загляне в сад —
Наллється соком виноград,
І різні яблука ренет
Солодкі стануть, наче мед.
Коли огляне баштани —
Надмуться гордо кавуни,
І запишається в хустках
Товста капуста на грядках.
Як помандрує по гаях
З чарівним пензлем у руках —
Все розмалює на путі,
Берези стануть золоті!
І ми її уклінно просим: —
Заходь у гості, щедра осінь!
І. Кульська

ОСІННЯ ЛІЧИЛКА
Одна - велика диня,
А он два буряки,
Три баклажани сині,
Чотири  огірки.

А далі теж не пусто:
Червоних п’ять  перчин,
Шість качанів капусти,
Солодких сім морквин.

Ще далі поглядімо,
Що осінь принесла,
Анумо полічімо
Останні три числа:

Це - помідорів вісім
Та дев’ять  картоплин,
А у вінку повисли
Аж десять цибулин.
А. Королів

ОСІНЬ
Осінню дмухнуло,—
Висохли квіточки,
Хмуро, безпритульно
Глянули садочки.
Жовкне і травиця.
Така її доля,
Хіба зелениться
Хлібець серед поля.
Хмара небо криє,
Сонечко не блисне,
Вітер вовком виє,
Дощ потоком висне.
Швидко погнав води
Струмок бистрохвильний;
Пташка від негоди
Подалася в вирій.
П. Грабовський

ОСІННІЙ ДОЩИК
Пожовтіло листячко
На кленочку,
Почорніли айстроньки
У садочку.
Заховалось сонечко,
Не видати,
Сипле вітер дощиком
Кругом хати.
Стукотить і грюкає
У віконця:
«А що?.. Вам не весело
Тут без сонця?».
Такий вітер капосний,
Сам гуляє,
А дітей на вулицю
Не пускає.
К. Перелісна

ОСІННЯ ВИШИВАНКА
Вишивають гладдю журавлі
Дощового неба скатертину.
Вітерець безжально до землі
Нахилив пожовклу горобину.

Оселився дощик на гіллі,
Облітає айстра пелюстками,
Вишивають небо журавлі
Чорними і білими нитками.
Б. Сахно

ОСІНЬ, НАША ОСІНЬ
Осінь наша, осінь —
Золота година,
Неба ясна просинь,
Пісня журавлина,
Бабиного літа
Довгі, білі коси...
І дорослі й діти
Люблять тебе, осінь.
Та не тільки славна
За свою ти вроду —
Урожай іздавна
Ти несеш народу:
Щедра і дорідна,
Пахнеш ти медами,
Славиш край наш рідний
Зерном і плодами!
М. Познанська

ХОДИТЬ ОСІНЬ
Загорнулися в тумани
Запечалені світанки,
Ходить осінь по стежинах,
Губить літа витинанки.

Розфарбовує осики,
Розлива свою журбу,
Взувши жовті черевики,
Іде прясти під вербу.

Золотими ниточками
Вишива сорочки кленам
І засмаглими руками
Листя струшує зелене.

На долоні   розсипає
Срібні роси-намистини,
В довгі коси заплітає
Оксамитові   жоржини.
Л. Новикова

ПОТЕМНІЛИ КРОНИ СОСОН
Потемніли крони сосон,
Тихо сіються дощі,
Оголила темна осінь
І дерева, і кущі.

І тепер здаля помітні
Гнізд воронячих шапки,
Зникли птахи перелітні –
Гуси, іволги, шпаки.

У гіллі синиця тенька,
Лущить зерна цілий день,
І від білочки опеньки
Поховалися за пень.
В. Скомаровський

ЗОЛОТА ОСІНЬ
В парках і садочках,
На доріжки й трави,
Падають листочки
Буро-золотаві.

Де не глянь, навколо
Килим кольористий,
Віти напівголі
Й небо синє-чисте.

Метушні немає,
Тиша й прохолода –
Осінь золотая
Тихо-ніжно ходить.
К. Перелісна

ОСІННЄ
Жовте листя. Сіре небо.
Яблука червоні.
Заховавсь пташиний щебет
У моїй долоні.

Попелясті павутини...
Очевидно, осінь
Просочилась по краплині
У серпневі роси.

Бродить вітер по алеях,
Носить запах диму.
Вітер губиться в ідеях:
Як зустріти зиму?

В сон поринули городи,
Яблука зірвали.
І зелене вийшло з моди,
Сіре модним стало.

Небо, тихе і похмуре,
Мокне у калюжі.
Чоловік задуму курить,
Згадуючи ружі.

Та нехай і згасла зелень,
Хай і зблякла просинь, -
Не печалься, рідна земле:
В тебе славна й осінь!
Л. Павленко

ЗАЖУРИЛАСЬ БДЖІЛКА
Зажурилась бджілка...
Що робити має,
Бо у полі жовкнуть квіти,
Де медок збирає.

Де медок збирала, -
Де вона гуляла,
Там ті квіти, ясні квіти
Осінь притоптала.

І зима надійде,
Вкриє гори й доли,
Хто заплаче за квітками,
Як не тії бджоли.
В Ґренджа-Донський

ОСІНЬ
Висне небо синє,
Синє, та не те;
Світе, та не гріє
Сонце золоте.

Оголилось поле
Од серпа й коси;
Ніде приліпитись
Крапельці роси.

Темная діброва
Стихла і мовчить;
Листя пожовтіле
З дерева летить.

Хоч би де замріла
Квіточка одна;
Тільки й червоніє,
Що горобина.

Здалека під небом,
В вирій летучі,
Голосно курличуть
Журавлів ключі.
Я. Щоголів

БІЛОЧКА ВОСЕНИ
На гіллячках, на тоненьких,
Поки день ще не погас,
Сироїжки та опеньки
Білка сушить про запас.

Так нашпилює охайно,
Так їх тулить на сосні
І міркує: а нехай-но
Ще побудуть тут мені!

Поки дні іще хороші,
Поки є іще тепло,
А як випадуть пороші,
Заберу їх у дупло.

Буде холодно на дворі,
Сніг посиплеться з дубів,
Буде в мене у коморі
Ціла в’язочка грибів!

Але білочці не спиться.
Дятел стукає: тук-тук!
Щоб не вкрала їх лисиця
Або хитрий бурундук.
Л. Костенко

ЯК ГАРНО В ЛІСІ ВОСЕНИ!
Як гарно в лісі восени!
Кленову гілочку торкни -
Вона здригається, бринить,
Немов струни сталева нить.
Жовтіють граби і дуби,
Вкривають листячком гриби,
Кущі, галявини, плаї,
Сліди малесенькі твої.
Навкруг завія золота -
Багряне листя обліта.
Сміється сіверко: "Лови!",
Зірвавши шапку з голови.
І ти за шапкою біжиш
У цей малюночок, у вірш,
В дитинства сонячного світ,
А мама дивиться услід.
Н.  Стефурак

ОСІНЬ
Трав м'які вершечки
Зжовкли на покосі.
Вже тонкі вервечки
Посукала осінь,

І на них гойдає
Хмар важкі колиски
Тихо опадає
Листя із берізки.

Небо прохололе
Сіє дрібно мжичку.
Щоб родило поле
Жито і пшеничку.
Ф. Петров

ЖОВТЕНЬ
Тихо осінь ходить гаєм.
Ліс довкола аж горить.
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.

І берізка над потоком
Стала наче молода.
Вітер, мовби ненароком,
Їй косиці розпліта...
Н. Приходько

ОСІНЬ
Сумує жовтень в нашому саду.
Поодцвітали мальви сніжно-білі,
Хмелі перебродили у меду,
І журавлі полинули у вирій.

Вже не сміються ластівки малі.
Не золотіє мак духмяним цвітом.
А яблуні - заплакані й сумні...
Вони не скоро знов побачать літо.

Все листопади вдаль перенесли...
Бузкова тиша. Сад тривожно-синій
Смородина ще в залишках золи.
А на гілках цвіте холодний іній.
Н. Донець

ОСІННІ КЛОПОТИ
На городі осінь мила 
Нам гостинці залишила. 
Зажурилась баба Ната: 
— Як же вчасно все зібрати?!

Зберемося разом, друзі, — 
Допоможемо бабусі!

Баранець з ягням удвох 
Обмолочують горох. 
Свинка й козлик залюбки 
В льох складають бурячки.


ОСІННІ ВІЗЕРУНКИ
Осінь килим ткала з листя — 
Візерунки золотисті 
З червонястими квітками 
Та барвистими стьожками. 
Осінь килим вишивала, 
Ниточок пішло чимало — 
Листя клена і калини, 
Дуба, ясеня, ожини, 
А між ними горобина — 
Наче полум'я горить! 
Осінь ткала з листя килим. 
Де-не-де щось зеленіло, 
Зверху смуга срібно-біла — 
Зранку паморозь блищить...
Ю. Ференцева

ОСІНЬ
Прийшла до лісу осінь, 
Торкнулась верховіть:
—  Вже годі вам, дерева, 
Як влітку, зеленіть! — 
А Ірочка прибігла, 
Поглянула на ліс:
—  Ой, що ж ти робиш, осінь, 
Усе змінила скрізь!
Усе зелене стало 
Сухе та жовте враз, 
Заждала б трохи, осінь, 
Не йшла б іще до нас. —
А осінь усміхнулась: 
— Прийшла моя пора, 
Учитись скоро піде 
До школи дітвора! 
А те, що після літа 
Змінились сад і ліс, 
Не так вже і погано: 
Піди і подивись! — 
Пішла Іринка в хащі, 
А зарості густі 
Зробились фіалкові, 
Червоні й золоті! 
Пішла тоді Іринка 
В садочок до ріки, 
А там уже достигли 
І груші, і сливки. 
І хоч нема в садочку 
Зеленої трави, 
Там яблука рум'яні 
Аж просяться: зірви! 
В лісах — краса осіння, 
В садах — рясні плоди... 
Це дуже добре, осінь, 
Що ти прийшла сюди!
І. Муратов

 

ЛИСТОК
Наче в нашому саду 
Літа й не бувало, -
Я під вишнями іду, 
Листя геть опало. 
Голі вишні і бузок 
В тихому підтинні.

Он лише один листок 
Звис на павутинні. 
Зачепився нашвидку 
За гіллячку нижню.

Видно, боляче листку 
Покидати вишню. 
Я візьму його мерщій, 
Занесу до хати. 
Він у читанці моїй 
Буде зимувати.
В. Швець

ЛЕЛЕКИ
Ходять лелеки по лузі, 
Ходять лелеки у тузі: 
Завтра у вирій далекий 
Будуть летіти лелеки.

Шкода їм кидати літо. 
В рідному краї, а треба, 
Треба у вирій летіти: 
Он уже осінь у небі.

Ой, уже осінь усюди 
Сіє туманами мжичку! 
Скоро вже холодно буде: 
Жаби ховаються в річку.

Завтра ранесенько-рано, 
Сонце лиш сходити стане, 
В сизім осіннім тумані 
Клекіт лелечий розтане.
М. Познанська

ПОБЛИЗУ ОСІНЬ
Покрились золотом ліси, 
Трава пожухла і зів'яла...
Такої дивної краси 
Я навесні не зустрічала. 
Такого й влітку не було,
Хоч колосилося колосся,
Це чудо статися могло 
Лише коли поблизу Осінь.
В.  Чикало 

ХИТРИЙ ЛИС ФАРБУЄ ЛІС
Хитрий лис на верховині
Носить фарби у майстрині
Лис, покуль зима настане
Ліс фарбує у багряне. 
На дива дивитись скорі
Звірі збіглися у дворі: 
 - Лис фарбує ліс! – Дивиться!
Не торка ялиць одних:
Хитрий він, тому й боїться
Поколотися об них.
В. Лучук

* * * 
Барвиста осінь намалює небо синім, 
Таким прозорим і ясним, мов скло, 
І полетить в небеснім верховинні 
Ключ журавлів, шукаючи тепло. 
І позолота упаде з її палітри, 
І зачарує ліс, і луг, і зелен-гай, 
І пісня листя під сопілку вітру 
Заколисав милий серцю край.
В. Чикало

Коли це буває,
Що клен запалає?
А прихопив морозець
Та повіяв вітерець,
Весь вогонь на землю впав,
Зовсім клен без листя став.
(Восени)

* * * 
У садах, лісах блукає,
В жовті шати одягає,
Золотисту стелить постіль – 
Жде сестрицю білу в гості.
(Осінь)

* * * 
Прийшла дівчина до хати,
Узялась хазяйнувати:
Вправно скриню відімкнула,
В жовту свитку ліс вдягнула.
(Осінь)


* * *
Чарівник прийшов у ліс,
Фарби, пензлика приніс.
У діброві та садочку
стали жовтими листочки.
(Жовтень)

* * * 
Невидимка ходить в гаї,
Все дерева роздягає.
Хто вона?
(Осінь)

* * *
Розкажіть, діти, хто те добре знає,
Яке коротке літо восени буває?
(Бабине літо)


* * * 
Жовте листячко летить,
Під ногами шелестить
Сонце вже не припікає
І коли це все буває?
(Восени)

* * * 
Виснуть хмари низько-низько,
Опустили пасма-коси.
Всюди мокро, всюди слизько – 
Ходить нашим краєм…
(Осінь)

* * * 
Огляда суворо скоса
Степ, ліс, села і міста;
Розпустила сиві коси,
А їх буря запліта.
(Осінь)

* * *
Прохолодно. Жовкне листя.
Горобина у намисті.
Птах у вирій відлітає.
В яку пору це буває?
(Восени)

* * * 
В жовте лист пофарбувала,
Урожай с полів зібрала.
Золотила вербам коси
Чарівна цариця - …
(Осінь)

* * * 
Дрібненький дощик сумно плаче,
І листячко жовтогаряче
З дерев поволі опадає.
Яка пора це наступає?
(Осінь)


* * * 
Ясне сонце не гріє,  холодок повіва,
Засихає, жовтіє на узліссі трава,
Небо втратило просинь – 
Наближається ..
(Осінь)

* * * 
Листя жовте облетіло, 
Парки та сади укрило. 
Та поглянь на гілочки, 
Що горять, немов свічки... 
Восени зачервоніла 
Рясно-рясно...
(Горобина)

* * * 
Голі поля,
Мокне земля.
Дощ поливає,
Пташки відлітають.
Хто скаже, 
Хто знає,
Коли це буває?
(Восени)

* * * 
Гостя наступна прийшла – 
Фарби з собою несла.
В неї роботи чимало – 
Золотом ліс фарбувала,
Сонечко вниз опустила,
І павутинки пустила.
(Осінь)

* * * 
Коли вона загляне в сад, 
Наллється соком виноград,
І пізні яблука ранет
Солодкі стануть, наче мед.
Як помандрує по гаях
З чарівним пензлем у руках, - 
Все розмалює на путі,
Берізки стануть золоті!
І ми її уклінно просим:
- Заходь у гості, щедра …
(Осінь)


* * * 
Кличуть нас ліси, поля, сади,
Дозбирати осені плоди.
Із дерев спадає листя жовте.
То землею ходить місяць ..
(Жовтень) 


* * * 
Каплі з неба,
Дахів, стріх,
Дощ холодний,
Перший сніг,
Почорнів без листя сад.
Що за місяць?
(Листопад)


* * * 
Із постелі виліз лис
І промовив:
- Лисенята,
Де це відра та лопата?
Швидше, швидше, любі діти,
Слід пожежу загасити.
Розсміялася сорока:
Що у вас там за морока?
Де пожежу бачить лис?
То фарбує … ліс.
(Осінь)


* * * 
В зеленім лісі побував
Якийсь художник
І поволі
Дерева перефарбував
У золотисто-жовтий колір.
- Ти хто такий? – я здивувавсь. – 
Чому тебе не бачив досі?
- То придивився, - 
Хтось озвавсь, - 
І ти тоді побачиш…
(Осінь)

* * *
Сонечко не хоче
Землю зігрівати.
Листячко пожовкло,
Стало опадати.
Часто дощик ллється,
Птахи відлітають,
На городі та у полі
Врожаї збирають.
Відгадайте, діти,
Коли це буває?
(Восени)

* * *
Якщо на деревах листки пожовтіли, 
У вирій далекий птахи відлетіли, 
Якщо небо сиве, якщо дощик ллється,— 
То ця пора року ...  зветься.
(Осінню)

* * * 
Вересень, жовтень, листопад. 
Довгий день іде на спад. 
Дзвоник до школи усіх скликає... 
Коли це буває?
(Восени)
В. Гринько
 

В грустной музыке сентября
Шорох имени твоего.
Сколько лет я искал тебя,
И не знал спросить у кого
Где была ты все эти годы?
Возле чьих тосковала рук?
Шел к тебе я через невзгоды, 
Мимо радостей и разлук,
Ревновал тебя к белым зимам, 
Потому, что была вдали,
И к поклонникам нелюбимым, 
И к друзьям, что давно ушли. 
Ревновал тебя к летним зорям, 
К звездам мая и октября.
Много в жизни узнал я горя, 
Потому, что не знал тебя. 

А. Дементьев.

Вечір. дітвора вже заснула, навіть собака і та заснула і тихесенько підхроплює, вмостившись на дивані. райська тиша. в Колонках грає на помірній гучності Лара Фабіан. Деколи люблю послухати її. гарна музика. заворожує. Ловлю себе  на думці, що самотність огортає все моє життя, чого ми варті без бажання любити, творити і взагалі для чогось жити....Все наче і складно, а хвилини глибоко відчаю не полишають мене, так і хочеться  кудись  на сотрів, де люди не розмовляють, а лише пересвистуються.... прочитала про такий острів у книзі ліни Костенко "Записки УкраїнськогоСамашедшего".... дуже хороша книжка, хоча я рідко що люблю читати, а тут дуже хороша книжка, все так чітко і ясно викладено, наче і справді це частинка мого життя, хоча  герой книги - то всі ми разом узяті, в одній країні Україні. Чомусь так хочеться щось написати, говорити я вже розучуюсь, тільки от посміхатися ще вмію, хочу кожній людині подарувати невеличку радість і тепло, так мало його залишилося у наших людей, треба трішки його дати кожному. а то для чого мені воно буде в душі сидіти і нидіти.... зі своїми рідними взагалі не хочу розмовляти, ми з ними спілкуємось на різних мовах, а коли спілкуємось то про те що не варте жодної уваги. Чому все так складно? Чому з часом рідні стають чужими, черствими, не розуміють звичайних речей. Про другу половинку взагалі говорити не хочеться, все просто плине... у кожного з нас свої образи, і при нагоді кожен намагається боляче підкреслити  проступки минулого. Все не так як того хочеться, немає того бажання спільного, чужі душі живуть під одним дахом, навіть не туляться одне до одного, а так просто живуть, як всі, байдуже до бажань  одне одного... А для чого таке життя в якому  почувапєш себе  чужим і не потрібним. Все нетак має бути. А як саме ? Чому так складно чоловікам просто пригадати що вони чоловіки і  любити свою обраницю, одного лише  дотику буде достатньо, одного погляду, не потрібно ні грошей, ні дурних слів...хоча деколи хочеться почути в свою адресу гарні ніжні слова..."кохана", рідна моя", але то все не в моєму житті...для мене існують тільки слова "якщо хочеш такого як собі придумала - то шукай собі".....Хочу просто вийти із дому, зачинити за собою двері  і піти геть, кудись , де немає нікого стати десь на краю прірви, розкинути руки всторони і розчинитися  у всесвітній красі, що ще де не де збереглася. Серця черствіють, душі німіють, я так не можу жити, не такого світу я прагну. не такого світу я хочу для совїх дітей. Що вони будуть бачити там після дитячих років....весь час малюєш їм ілюзіїї свої, прикрашаєш дійсність, а вона  за горизонтом зовсім інша, не така охайна і чудова.....кажу" будьте ввічливими, правдивими, діліться одне з одним адже ви найрідніші в світі люди, дві сестрички, що ще може бути прекрасніше аніж дві ніжні дівчинки", але що їх чекає потім, задумуюсь і страшно стає, невже вони житимуть у країні в якій оспівуючи прекрасні лани і простори, плю.ють на все і всіх, не поважають нікого окрім тих, хто має купу грошей, покидьків що рвуть останнє аби досягти свого....я втомилася...пішла би з цього світу, але розумію, що моїм дітям без мене жити буде набагато тяжче, а я хоч і не дам їх всіх благ , проте зможу дати їм тепло і ласку. завжди зможу їх пригорнути до себе, рукою обійняти і сказати що люблю їх обох, дуже - дуже сильно, нікого в світі так не люблю, і рада буду просто посидіти з ними на краєчку цього світу, дивлячись в безкрає небо......

Еще раз про любовь...
 

Я маленькая капелька любви! Я кружевами выткана из света. Я как маяк свечу тебе вдали, Но только ты не замечаешь это. Я маленькая капелька добра! Я испаряюсь, как роса с рассветом. Свои бутоны, что цвели вчера, Сегодня подарила лету. Я маленькая капелька тепла! И с поцелуем утренней зари, От холода тебя я сберегла, Горела огоньком внутри. Я маленькая капелька любви! Одна я. Далеко. Струюсь в эфире… Меня ты только позови, Тебя услышу в целом мире!

Настроение сейчас - полусонное

 Так ніхто не кохав. Через тисячі літ 

лиш приходить подібне кохання. 
В день такий розцвітає весна на землі 
І земля убирається зрання.. 

Дише тихо і легко в синяву вона, 
простягає до зір свої руки... 
В день такий на землі розцвітає весна 
і тремтить од солодкої муки... 

В’яне серце моє од щасливих очей, 
що горять в тумані наді мною... 
Розливається кров і по жилах тече, 
ніби пахне вона лободою... 

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!.. 
Де ви бачили більше кохання?.. 
Я для неї зірву Оріон золотий, 
я — поет робітничої рані... 

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ 
лиш приходить подібне кохання. 
В день такий розцвітає весна на землі 
І земля убирається зрання.. 

Дише тихо і легко в синяву вона, 
простягає до зір свої руки... 
В день такий на землі розцвітає весна 
і тремтить од солодкої муки... 

 Я заставлю себя улыбнуться –  

Потому что вам всем это надо…..

Буду с вами над чушью смеяться –

Потому что вам всем это надо…..

Боль и зависть я с легкостью выпью –

Потому что вы так хотите…..

И удары судьбы снесу гордо –

Хотя этого вы не хотите…

Буду с вами со всеми сегодня –

Что б тошнило от вас уже завтра…..

Вечерами лишь буду собою –

Потому что мне это надо….

Я закину мечты и надежды –

Никому из вас не открою…..

И укроюсь зимней прохладой –

Чтоб весною проснуться живою….

Вы поймите что зависть ваша

 убивает лишь вашы душы….

Что еще с себя снять для насмешки?

То над чем вы готовы смеяться…

Забирайте все и рвите –

Наслаждайтесь минутной победой…

Я от всех отвернусь тихонько,

 что б никто не заметил побега…

И укроюсь с любовью в замке

И лелеять ее буду ночами –

Потому  что мне это надо…..

Потому что МНЕ это надо….

Сію, сію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю,
Не на рік, не на два,
А на многії літа!
Віншую вам нині
Усі добрі люди;
Хай в кожній родині
Завжди радість буде.
Хай кожної днини
Вам Бог помагає,
Біда хай загине,
А сонце сіяє.
І щиро бажаю,
Щоб в рік Поросяти (змінити)
Добро прибувало
До вашої хати.
І будьте щасливі
Разом з діточками,
Хай смутку і кривди
Не буде між вами.
Худібка і птиця
Нехай виростає,
А грип хай пташиний
Ваш дім обминає.
Нехай рясно родить
І жито, й пшениця,
Усякеє збіжжя,
Усяка пашниця.
Щоб наша держава
Цвіла й багатіла
Та місце достойне
У світі посіла.
Хай вас не лякає,
Що ціни на газ
Підніме Росія
У декілька раз.
Бо ми українці,
Ми сильна є нація,
Нас навіть не стерла
З землі радіація.
А ви щоб всміхались
І були здорові
Та завжди купались
У морі любові.
Снаги вам і сили
У новому році,
Щоб вас не кололо
Ні в серці, ні в боці.
Щоб збулися всі
Ваші мрії натхнені
І завжди від грошей
Тріщали кишені.
Щоб ваша робота
Не дала вам вмерти,
Всіх вас годувала
До самої смерті.
Ну, мабуть, пора вже
Підводити риску;
Бажаю ще всім вам
Нормального тиску.
Хай ласкою щедро
Всіх Бог огорта
Й дарує вам многі
Та благі літа.
***
Бажаю, щоб у Новорічну ніч
Турботи щезли з ваших пліч.
Живіть яскраво та красиво,
Себе цінуйте та людей.
Замість горілки - пийте пиво
І буде все у Вас ОК!
***
З Новим роком йдем до хати,
Щоб Вам щастя побажати,
Бажаєм Вам щастя, здоров’я і сили,
Щоб Ви раді були, здорові ходили.
Від Миколи до Миколи,
Щоб не кашляли ніколи,
Щоб не було сварки в хаті
Ані снігу на загаті.
Нехай буде хліб і ніж,
Як голодний - сядь та й їж,
А господині ми бажаєм та доброї долі,
Нехай має стільки грошей, як трави у полі.
А господареві ми бажаєм та добрую вроду,
Нехай п’є собі горілку як холодну воду,
А всім разом ми бажаєм довгий вік,
А для себе медівник!
***
З Новим роком вас вітаю,
Щастя від душі бажаю;
І щоб був наступний рік
Значно кращий, ніж торік.
***
З Новим роком вас вітаю,
Щастя від душі бажаю;
І щоб був наступний рік
Значно кращий, ніж торік.
Щоб ви з успіхом трудились
Та на свята веселились;
Аби грошей повен міх
Заробили ви за рік.
Щоб цвіли, неначе квіти,
Та несли вам втіху діти.
А ще зичу вам усім,
Щоб в добрі купався дім.
Щоб жили ви у здоров’ї,
Мирі, злагоді й любові
І щоб щедрими столи
Для гостей завжди були.
Зичу вам добра й удачі,
Хай на полі чи на дачі
Неодмінно в рік Свині
Вродять врожаї рясні.
Щоб збулись всі ваші мрії,
Сподівання та надії;
Щоб здоров’я, як граніт,
Дав вам Бог на сотню літ.
Щоб на радість всій малечі
Ви зібрались на Святвечір
І як справжнє торжество
Святкували ви Різдво!
***
Хай буде все омріяне-здійсненним!
А втілене хай буде до снаги!
І кожна мить яскрава, не буденна
У році Новому – Вкраїнської свині!
Добробут, щастя та веселість,
Здоровість, успіх та дитячій сміх
Хай не покине рідної оселі
І буде з Вами та Украйною весь рік!
***
Хай почнеться міцним кроком
До нових життя висот ...
Прибутками на рахунку в банку
Щоб вистачало і на бізнес, і на рекламку.
Принесе в ділах він згоду
Всьому нашому народу,
В особистому житті – багато щастя
Хай задумане – все вдасться.
І продовжить на багато літ
Запалене в душах світло
Надії, любові й добра
Що принесе в кожну оселю багато тепла.
***
Сердечно вітаю з Новим роком та Різдвом Христовим!
Щиро бажаю здоров’я, щастя, добра, оптимізму та незгасної життєвої енергії.
Нехай Новий рік принесе радість, благополуччя, мир і спокій у ваші родини.
***
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю,
Не на рік, не на два,
А на многії літа!
***
Вітаю з Новим Роком! Нехай рік буде ще цікавішим, веселішим і вдалішим. Успіхів, щастя та задоволення в Новому Році!
***