(и еще 485 записям на сайте сопоставлена такая метка)
Другие метки пользователя ↓
photoshop аномалія блог блоги буває віктор близнець він вірш вірші весело впевненість германия гопкіки дневник дощ дружба друзі душа жінки життя знову болить горло карна киев кисти кожання комментарии кохання логіка любіть менты мода музика образование огонь пресса прикол пустота роздуми розчарування секс смс-кохання стихи супер ти українка уривок фотошоп чоловіки школа щастя
*розуплющила очі - осінь* |
Дневник |
...Я марила тобою не бачачи нічого, марила віддаючи всю себе тобі...
...без дотику тепла і світ кришеться...
...ми розсипались...
...розкладали себе на частини...
Розплющила очі - осінь. Незнаю, літо пролетіло, немов мить. Весело було: море, пиво, Маша, іноді ти. Саме так - іноді. але я викидаю його з пам'яті , тож залишається море, пиво і Маша... Ти залишився в травні, весь травень насичений тобою, я його ніколи не забуду, навідміну від тебе... Вчора відпустила назавди, от так: закрила очі і відпустила, в момент, коли квіти засохли... Не говори, не треба, замовкни...
Метки: кохання ти кінець відпустила осінь |
*подзвонив* |
Дневник |
захлебываюсь тобой. ты моя мания,это правильно..
правильно!
ты искусственное дыхание! гулять с тобой по ночам,держать за руку,забывать
свое имя,отчество.
всю свою жизнь говорить
"да!".
лет пять не смеяться без тебя. посылать к чёрту друзей.все ради тебя!
застревать с тобой в лифтах,и снова
"да!да!"
быть с тобой паинькой.ты же так любишь.научиться с тобой аномально
целоваться. влюбляться исключительно в тебя. разговаривать тихо-тихо. и вновь
"да!да!да!"
ты моя аномалия.
Метки: аномалія кохання він |
Любіть УКРАЇНОК |
Дневник |
Любіть українок, як сонце любіть,
Як землю батьківську — без тями.
Не бійтеся щирість свою проявить
Словами, губами, руками...
За карії очі, за вигин спини,
За коси русяві — як жито.
За викот глибокий, і те, що за ним...
За все, що зуміли вхопити
У спальні, на кухні, у свіжій траві,
В машині, в коморі, у гаю
Любіть українок, де стрінете ви —
І хай вам Господь помагає!
Любіть галичанок, бойкень та лемкинь
Гуцулок любіть, подолянок
Таврійські дівки, слобожанські жінки —
Не знайдете кращих коханок.
Любіть гагаузок, болгарок струнких
Угорок, грекинь, караїмок
І кримських татарок – бо люблячи їх
Ви любите все ж українок!
Любіть українок, негайно любіть!
Даруйте вірші їм і квіти,
Бо кожна нелюблена, втрачена мить
Примушує жінку старіти
Любіть українок — щотижня, щодня
А буде можливість — і двічі
Бо жінку (та ще й не одну) вдовольнять —
Робота така чоловіча
Життя в Україні дає нам урок —
Затямте, Тарасові діти:
Єдина можливість приборкать жінок —
Це їх РЕГУЛЯРНО любити.
Метки: вірш україна українка українки кохання любіть |
*Найшласливіше на землі* |
Дневник |
Метки: сон відчуття ти кохання щастя |
Без заголовка |
Дневник |
Все одно буде людина, яка буде любити тебе просто за те, що ти є. Він буде радіти твоїй посмішці, а взимку він змушуватиме носити тебе теплий шарфик ...
Метки: він люди кохання |
краплини дощу... |
Дневник |
Краплини дощу одна за одною падають на вогку землю, немов змивають весь бруд і переживання з моєї душі. Вони заповнюють цю пустоту, яка утворилась в серці, в розумі, в думках... На душі відразу становиться так легко. А дощова вода стікає по повіках, щоках, губах , зриваючись з підборіддя стрімко опускається додолу.
Люблю дивитися на дощ, на літній дощ... А зараз на дворі зима. Учора, ще все було вкрите білою периною снігу, а сьогодні все розтануло.
Дивлюся в дзеркало, дивлюся в свої очі і нерозумі, що в них. На перший погляд там лише пустота, адже незвично бачити ці очі без відбиття в них тебе. Та якщо заглянути в них глибше видно певну радість, незалежність, звіриний інстинкт. Дзеркало - це світ душі, світ в який іноді страшно заглядати, адже нас лякає реальність, не та що нас оточує, а та, яка існує насправді, незалежно , хочемо ми цього, чи ні.
Коли розлучаєшся з людиною, стає не поважно, що у тебе з ним було: симпатія, любов, звичка. Просто боляче, тому що з серця, з голови, з думок зникає він, а зовсім недавно був поруч і міг тримати тебе за руку.
І я стою змокла до ниточки, з чистим листком в руках. Нове життя - життя з нуля...
Усміхнулась, і сонце у відповідь засяяло яскравіше.
Ну що ж, реклама закінчилась,
а тепер починається справжнє життя.
Метки: душа кохання дощ роздуми |
*ось так буває* |
Дневник |
Ось так зводиш довкола себе стіни.
І серце ховаєш за найпотаємнішими дверима.
День за днем викурюєш, видихаєш його разом з ментоловим димом.
Лікуєшся, п'єш пігулки і начебто все о'кей.
А потім.
Потім вистачає всього одного погляду,
Щоб стерти дні,
місяці забуття і одним помахом вій зруйнувати всі стіни,
які ховали твій маленький світ від нього.
Ось так буває, знаєш.
Метки: буває дружба кохання страждання він |
Без заголовка |
Дневник |
День, другий, тиждень, місяць, рік...
так день за днем я розумію що нічого не попінялось... Андрій, Юра, Сергій, знову все той же Юра, Андрій А. , Андрій Р. , з скількома минали мої вечори... це далеко не повний список, і люди часто повторюються, але в них чого немає... в них немає ТЕБЕ...
Тебе, якого я бачу майже кожен день і ненасмілююсь підійти... Тебе, коли ти постійно вітаєшся з моїми батьками коли їдеш навпроти, коли ідеш по вулиці, коли мене не бачиш...
Приємно... Приємно коли перехожі уповільнюють свій хід і розглядають тебе з цікавістю і думками "якби вона була моєю", які іноді вриваються з цих мимохідних вуст. Але коли Ти просто мене не помічаєш...
це Боляче... У тебе є все: машина, друзі, бізнес, нічні поїздки в "Aligator" i "Ibizy" , пусте місце в серці... А у мене, у мене немає основного... ТЕБЕ.
І нехай я заповнюю цю порожнечу в серці тимчасовим Сергійком, або ж навіть Юрою, я неможу забути про тебе... про тебе з таким пересічним імям і такою неймовірною здатністю розбивати чужі серця...Та яке там розбирати...просто випадково зачепити проходячи мимо,і ненавмисне розбити, як якусь дешеву вазу з китайського порцеляну, яку навіть найміцніший суперклей не бере...
Та найсмішніше те, що ти незнаєш про мої страждання, для тебе я мов планка, до якої потрібно дотягнутись, а навіщо марнувати свій час, коли тут і так в ліжко кидається безліч дешевих дівчаток з рожевими мозгами... Хм, говорять дівчата розвиваються швидше за хлопців, тобто чоловіків... ну що ж, мені 18, тобі 24...
А я чекатиму, чекатиму твого погляду, чекатиму твого голосу, чекатиму без сліз, без суму, чекатиму як завжди, з високо піднятою головою і усмішкою на обличчі. Адже кому потрібна зарумсане дівчисько, яке неможе відрізнити реальне життя від чергової мелодрами...
Метки: роздуми віра впевненість кохання |
Страницы: | [1] |