Достобіса знайома ситуація. справа лише в тому, що меня покинув мій улюблений друг, дівчина, яка була моєю єдиною надією, але навіть особливої причини на це у неї не було. Просто вона змінилася, дуже змінилася, і я, той, хто був їй найдорожчим, і хто пішов би на все заради неї... став зовсім непотрібен.
Одне дивно - чому я вже не переймаюсь за це? Охолов? Чи намагаюсь просто полегшити цей стан нав*язною холодністю?

Знаю, тобі мої роздуми нічим не допоможуть, і ти розумієшь без цього, що не самотня в своїй покинутості, але...
Можливо...
сподіваюсь...