да ладно. есть у тебя друзья. не прибедняйся). просто весенняя депрессион..

зима - зочртна вєщ. Просто так завжди - як ти до неї, так і вона до тебе. От я, наприклад, послав її нах... недавно, вона образилая, і тепер на дворі майже весна:)

не люблю я зимы)

А так всегда! Проблема в людях а не в погоде... К сожалению весна наступит раньше апокалипсиса ;) Так что - надеемся.

тю ты дурко) не надо ото мне расстраиваться! я тебя люблю и не теряюсь. и все понимаю. и короче, все убдет хорошо! даже с моимы тупыми и уродскими проблемами будет все ок. а у тебя и подавно. ты же молодчинка. а я вот хуи пинаю. даже сессию сдать не могу. ленивая.
у тебя все получится! и ты потом подумаешь: хорошо, что я трудилась, а не пинала хуи, как Саша))))

тю ты дурко) не надо ото мне расстраиваться! я тебя люблю и не теряюсь. и все понимаю. и короче, все убдет хорошо! даже с моимы тупыми и уродскими проблемами будет все ок. а у тебя и подавно. ты же молодчинка. а я вот хуи пинаю. даже сессию сдать не могу. ленивая.
у тебя все получится! и ты потом подумаешь: хорошо, что я трудилась, а не пинала хуи, как Саша))))

Глупишка, ти ж знаєш, що 25 - то зовсім мало, то не межа ні для чого. Навіть для того, щоб почувати себе дорослою, серйозною, і тим більше залишитися без друзів. Сподіваюсь, що тепер ти знаєш!

Не варто намагатися, щось повернути. Треба берегти в собі все, що тобі приємно, цінно. І ще усвідомити, що так буде завжди. Усе буде змінюватися, когось будеш втрачати, щось будеш губити. Просто прийми це як дане. Впусти це в себе. Так легше. Повір. Чомусь згадалася думка моєї улюбленої письменниці. Приблизно таке: треба відчіпляти від потягу історії вагони минулого. Шкода! Але щодня їх ставатиме все більше і більше, а ти всього лише маленька дівчина. Чи потрібен тобі такий тягар? Тож не сумуй за минулим. Адже перед тобою ще більша частина життя. Можливо вона буде чудовою. Можливо ця чудова частина життя почнеться вже завтра, наступної хвилини, години, секунди. Якщо так думати, то і глузд залишиться світлим, та ще й з'явиться надія, і знову легше...

І справа не в грошах, не в роботі, і навіть не в друзях. Справа у твоїй голові, тобто у тому, що в ній відбувається. Ніколи не повірю, що ось так просто враз якісь буденні клопоти можуть кудись подіти з людини дитинство (звісно, якщо вона сама того не захоче!). А 17 грудня на тебе просто нахлинув депресняк. Який періодично захлинає нас всіх. Дуже гостро перед Новим роком. Ти просто розслабся в ці дні, і не грузи голови такими глобальними думками.

І ще, хто тобі сказав, що твої однолітки, на яких ти обертаєшся, живуть "нормальним" життям? Хто сказав, що саме так повинні жити 19-і річні хлопці і дівчата. Ти знаєш, що це все умовно. І до банальності просто: jedem das seine.

P.S.: Ніколи не залишала коментарів у ваших щоденниках. Ти перша і мабуть остання. Тому я дарую ці слова тобі. Знай, що я завжди про тебе пам'ятаю, і дуже засмучуюся, коли тобі сумно. Не сумуй, мій милий Пупсьонок!

Ось ти нас всіх тут розпіарила, а про себе забула:( Тому, ось тобі це фото, щоб ти не забувала яка ти у нас гарна та розумна (хоча розум на фото не покажеш, але ж ми всі знаємо, що в тебе його вдосталь)...
Посміхнись, коть!!!!

Сонечко, закрий вуха і очі і взагалі абстрагуйся, бо я тебе зараз почну критикувати. Не погоджуйся зі мною, але я маю право на свою власну думку!
Егоїсти, егоїсти, егоїсти... що ви заладили? Це більше схоже на параною і манію величі:) Але якщо в тебе манія величі - це певний шлях, який треба пройти, крім того вона в тебе така мізерна, що над собою требе працювати, щоб манія величі була величчю манії. Отак во. Крім того, ти не можеш визнати себе егоїсткою, просто не маєш права. Так право має твоя сім"я і ті чотири людини, про яких ти писала. Я колись вже говорив про це з нашою знайомою. Якщо ж ти вважаєш себе егоїсткою, то згадай "Різдвяну казку" в моїй інтерпретації. Подробиць я не пам"ятаю, але є наслідки. Т що, хочеш уграти здоров"я духу майбутнього? Заінтригував? Спитай про наслідки егоїзму а Ані, хай розкаже тобі про "Сон в Різдвяну ніч" в моїй інтерпретації.
Цьом-цьом-цьом:)

Да забей на него! Кстати, ты заходила на мой блог? Я тебе там подарок оставил... В виде одного фото

Знаєш, ти дорослішаєш у мене на очах! навіть не змінюєшся (бо всі ми змінюємося),а дорослішаєш... Дуже цікаве відчуття...я тобі багато дав, ти багато дала мені... Я радий за ту тебе, котру бачу зараз... Може це дуже пафосно (я не пафосний, ти ж знаєш), але я відчуваю себе людиною котра щось зробила - дала іншій людині багато цікавого і нового... і тепер вже ти сама можеш навчатися і навчать на філології...

А шо ти хотіла від цього мудака? По моєму з ним все давно ясно! Викинь це з голови - воно того не варте! Як каже одна знайома людина: "hivno tam, de ty joho chotschesh batschyty. rozslabsya"

Достобіса знайома ситуація. справа лише в тому, що меня покинув мій улюблений друг, дівчина, яка була моєю єдиною надією, але навіть особливої причини на це у неї не було. Просто вона змінилася, дуже змінилася, і я, той, хто був їй найдорожчим, і хто пішов би на все заради неї... став зовсім непотрібен.
Одне дивно - чому я вже не переймаюсь за це? Охолов? Чи намагаюсь просто полегшити цей стан нав*язною холодністю?

Знаю, тобі мої роздуми нічим не допоможуть, і ти розумієшь без цього, що не самотня в своїй покинутості, але...
Можливо...
сподіваюсь...

Да-да-да, як завжди...

А ти його дивилася?:)Може він тобі не сподабається!

Я ж казала!!!!

Подивись "Диявол носить Прада", там не зовсім про кохання, але десь про те, про шо ти написала...дуже тематичне і сімпатичне кіно...

Якщо буде потрібно, я зроблю все, що залежить від мене, щоб ніхто не пішов...

Мені теж дуже не вистачає тебе...але це також тільки моє...

Ти впевнений в своїх словах, чи ти обіцяєш?
Буває, що я сумую за тобою...
Але це таке, тільки моє...

інші не підуть

Сонечко:), я повныстю з тобою погоджуюся:), а ти взагалі молодець - наш улюблений координатор тта надихатель (показує язик)...
Так тримати

Пильно подивись мій фотоальбом!

Знакомые фейсы... А ты кто?

Гы-гы-гы-гы-гы
Не грущу, но обидно...
У меня все не слава богу

почему малыш? типа вместо аськи? вот фигня... я грущу...