Архитектор в Днепровском районе г. Киева Днепровский район включает местности: Радужний Масив, Кибальчича, Воскресенка, Микільська Слобідка, Комсомольський масив, Лівобережний масив, Русанівка, Березняки, Соцмісто, Стара Дарниця, Ліски, ДВРЗ. Основные магистрали: Петрівський залізничний міст, проспект Генерала Ватутіна, бульвар Перова, проспект Визволителів, Броварський проспект, вул. Братиславська, Залізничний міст, міст Метро, Патона, проспект Возз'єднання, Юрія Гагаріна, Харківське шосе. Станции метро: Гідропарк, Лівобережна, Дарниця, Чернігівська. С западной стороны район граничит с правым берегом Днепра, с северной стороны ограничен проспектом Генерала Ватутина, с восточной стороны улицей Братиславской, а с юга железной дорогой нежинского направления. В Днепровский район входят киевские местности Радужный массив, Воскресенка, Труханов остров, Гидропарк, Левобережный массив, Никольская Слободка, Комсомольский массив, Соцгород, Русановка, Березняки, Старая Дарница, Лиски и ДВРЗ. Во времена Киевской Руси и Польско-Литовского государства на территории района были загородные земли киевских монастырей и слободки при них — Никольская и Воскресенская, а также села. Позже эти древние земли входили в состав Броварской, потом — Никольско-Слободской волостей Остерского уезда Черниговской губернии. В 1927 году территория перешла в подчинение Киевского горсовета, а в 1932 году — вошла в состав Петровского (Подольского) района Киева. В 1935 году на базе земель поселков Осокорки, Позняки, Быковня, Аварийного, хуторов Красного и им. Т. Шевченко, бывших слобод Никольской, Кухмистерская, Воскресенской и Предгородской был создан Дарницкий район. Согласно Указу Президиума Верховного Совета УССР из состава Дарницкого района города 23 мая 1969 был выделен Днепровский район. В состав нового района отошли территории на север от Броварского проспекта. При изменении территории районов, произошедшем в связи с образованием 1988 Ватутинского и Харьковского районов города, к Днепровскому району отошли Русановка, Соцгород, ДВРЗ и Старая Дарница. От Днепровского в новосозданный Ватутинский район отошли Лесной массив, Быковня, Куликово, Вигуровщина-Троещина. Во время административно-территориальной реформы города 2001 года территория района претерпела определенные изменения, в частности, в состав района отошла территория севернее железной дороги Киев-Нежин, в том числе Березняки и Лиски.

http://apx.org.ua/areas-of-kiev/8572-arhitektor-v-dneprovskom-rayone-g-kieva.html

Архитектор в Подольском районе г. Киева Район образован на месте древнейшей части города Подола. Включает местности: Сине Озеро, Виноградар, Мостицький, Куренівка, Селище Шевченка, Вітряні Гори, Рибальський Острів, Плоське, Поділ. Основные магистрали: вул. Межигірська, Набережно-Лугова, Набережне Шосе, вул. Новокостянтинывська, Олени Теліги, Вишгородська, Фрунзе, Міська, Стеценка, Маршала Гречка, проспект Правди. Станции метро: Тараса Шевченко, Контрактова площа, Поштова площа. Фунікулер.

http://apx.org.ua/areas-of-kiev/8568-arhitektor-v-podolskom-rayone-g-kieva.html

Архитектор в Шевченковском районе г. Киева Шевченковский район включает местности: Дехтярі, Нивки, Волейків, Сирець, Шялявка, Лук'янівка, Реп'яхів Яр, Татарка, Кудрявець, Солдатська Слобідка, Старе Місто. Основные магистрали: проспект Перемоги, бульвар Тараса Шевченка, вул. Щербакова, Стеценка, Щусева, Олени Теліги, Мельникова, Довженка, Артема, В'ячеслава Черновола, Велика Житомирська, Володимирська, Хрещатик. Станции метро: Нивки, Берестейська, Шулявка, Сирець, Дорогожичі, Лук'янівська, Університет, Золоті Ворота, Льва Толстого, Майдан Незалежності, Театральна. Шевченковский район был создан согласно постановлению ЦИК УССР в 1937 году. В октябре 2001 года район увеличился вследствие слияния с бывшими Радянским и Старокиевским районами города. История района тесно связана с историей самого города и древнерусского государства — Киевской Руси. Главные события истории Украины, связанные с борьбой за создание независимого государства, проходили именно в пределах Шевченковского района. Ядром становления государства была Старокиевская гора. Именно здесь Апостол Андрей поставил крест, здесь Святой Владимир проводил выбор веры и закладывал основы государственности, которую формировали его сын Ярослав и внук Всеволод. Территория Шевченковского района была центром древней Киевской Руси. Проспект Победы Здесь находились Центральная Рада и Софийская (Богдана Хмельницкого) площадь, где провозглашались универсалы, происходило избрание гетмана Павла Скоропадского и другие не менее важные события, связанные с историей Киевской Руси, России, Украины. На площади Богдана Хмельницкого про­исходили многочисленные антисоветские манифестации и митинги, которые ускорили принятие Акта провозглашения независимости Украины 24 августа 1991 года. На территории района расположили свои посоль­ства и представительства более 50 государств мира. В октябре 2001 года район увеличился вследствие поглощения им бывших Радянского и Старокиевского районов города.

http://apx.org.ua/areas-of-kiev/8569-arhitektor-v-shevchenkovskom-rayone-g-kieva.html

Архитектор в Печерском районе г. Киева Печерский исторический район Киева, включает местности: Бессарабка, Липки, Клов, Берестове, Черепанова Гора, Печерськ, Звіриниць, Саперне Поле, Чорна Гора, Верхня Теличка. Основные магистрали: Набережне шосе, міст Метро, вул. Хрещатик, Червоноармійська, Наддніпрянське шосе, міст Патона, Басейна вулиця, бульвар Лесі Українки, Дружби народів, вул. Кіквідзе, Печерський міст, пл. Лесі Українки. Станции метро: Хрещатик, Арсенальна, Дніпро, Палац Спорту, Кловська, Олімпійська, Палац Україна, Печерська, Либідська, Дружби Народів. В Печерском районе города Киева, который занимает площадь 27 кмІ, проживает 240 тыс. киевлян, тут действует порядка 30 промышленных предприятий, 28 научно-исследовательских и проектных института, 4 высших учебных заведения, 8 техникумов и профтехучилищ, 15 средних, одна вечерняя, две спортивные школы, 17 дошкольных заведений, четыре больницы и военный госпиталь, пять поликлиник. Печерский район очень насыщен культурными учреждениями: Украинский дом, Дворец детей и юношества, Центр культуры, образования и отдыха Вооруженных сил Украины, девять государственных музеев, 18 библиотек, 7 дворцов и домов культуры, два театра и три театра-студии, 4 кинотеатра, Центральный парк культуры и отдыха, Здания на Печерске: Национальная филармония, Международный центр культуры и искусств, детская картинная галерея и три детские музыкальные школы. На территории Печерска находится Центральный ботанический сад, где находится знаменитый сирингарий (сад сирени). История этих мест неразрывно связана с возникновением столицы Украины. На территории района выделяют такие исторические местности: Крещатик (Перевесище), Липки, Киево-Печерск, Аскольдова могила (Угорское урочище), Берестово, Наводничи, Зверинец, Выдубичи, Верхняя Теличка, Сапёрная слободка, Микрорайон имени Дзержинского, горы Лысая, Чёрная, долина Клова и частично Лыбеди. Над Днепром, возле урочища Угорское, в 882 г. Олег убил киевских князей Аскольда и Дира и стал править в Киеве. В 1051 году монахи Антоний и Феодосий основали в пещерах, выкопанных вблизи княжего села Берестового, монастырь — будущую Киево-Печерскую Успенскую лавру. От слова «пещера» и произошло название «Печерск». Кроме лаврских, также известны Зверинецкие пещеры. Первые каменные сооружения на территории района появились в XI в. в Печерском монастыре. В конце XVII в. Печерский городок становится военно-административным центром Киева. Гетман Иван Самойлович начинает сооружение земляной крепости. Позже гетман Иван Мазепа возводит оборонительные стены с башнями, церквями вокруг Лавры, выделяет большие деньги на церковное строительство. Полковники Войска Запорожского тоже выделяют деньги на строительство и украшение Печерского, Никольского, Выдубицкого, Михайловского златоверхого монастырей. В середине XVIII в. на Печерске возводятся Царский (Мариинский) и Кловский дворцы, дом киевских генерал-губернаторов, улучшаются фортификационные сооружения Печерской крепости. В конце XVIII в. напротив лавры строится огромный арсенал из жёлтого киевского кирпича. В XIX в. возникает улица Крещатик, и старый Киев сливается с Печерском. Во время Первой мировой войны Печерск быстро милитаризируется: расширяется арсенал, прокладываются железнодорожные пути ко всем военным объектам. Новый виток истории Печерска приходится на 1934 год, когда при переводе столицы Украины из Харькова в Киев в Липках размещают государственные органы. Одновременно было уничтожено множество памятников архитектуры. В 30-х годах построены здания Верховного Совета, огромный дом НКВД (в данный момент — Кабинет Министров), клубы, школы, детские сады, стадион «Динамо» им. В.Лобановского, набережная Днепра.

http://apx.org.ua/areas-of-kiev/8570-arhitektor-v-pecherskom-rayone-g-kieva.html

Архитектор в Соломенском районе г. Киева Соломенский район включает местности: Глушки, Казенні Дачі, Відрадний, Караваєві Дачі, Новокараваєві Дачі, Совки, Жуляни, Чоколовка, Першотравневий, Залізнична Колонія, Паньківщина, Солом'янка, Кучмин Яр, Новоє Строєніє, Батиєва Гора, Протасів Яр, Залізничний масив, Олександрівська Слобідка, Монтажник. Основные магистрали: просп. Космонавта Комарова, Перемоги, Повітрофлотський, вул. Борщагівська, Вадима Гетьмана, Кільцева дорога, Червонозоряний проспект, Чоколівський бульвар, Солом'янська вулиця. Аэропорт Жуляны. Станции метро: Берестейська, Політехнічний інститут, Вокзальна. Характерной чертой района являются наибольшие транспортные объекты столицы Украины — железнодорожные станции Киев-Пассажирский и Киев-Товарный, аэропорт Киев (Жуляны). В районе около 65 промышленных предприятий, что составляет 7,2 % от общей численности по Киеву. На территории района сосредоточена большая часть научного потенциала города — 54 научно-исследовательских института, 6 высших учебных заведений. В районе зарегистрировано на 2006 год 18035 субъектов предпринимательской деятельности (СПД) — юридических и 14444 СПД — физических лиц. Торговое обслуживание населения производят 817 предприятий торговли и общественного питания. Разнообразные виды услуг населению предлагает 351 предприятие бытового обслуживания. В районе много культурных заведений — 5 музыкальных школ, художественная школа, 59 библиотек различных систем, 3 кинотеатра, Дворец творчества детей и юношества, 8 ведомственных дворцов культуры и 4 ведомственных музея, Центр молодежного отдыха «Колизей», украинский театр-студия и камерный театр-студия. Система образования района насчитывает 28 детских учебных заведений, 32 средние общеобразовательные школы, 12 школ-детских садов, 2 гимназии, 7 лицеев, 2 вечерние школы, 3 школы-интерната, 2 детско-юношеские спортивные школы. На территории района функционируют 5 стадионов, 9 бассейнов, 136 спортивных площадок, 89 спортивных залов, 13 стрелковых тиров и другие сооружения для занятия спортом. Считается, что история Соломенки начинается в XIX веке. На самом же деле в этой местности люди жили ещё во времена неолита. Во время археологических раскопок на Соломенке были обнаружены кремневые наконечники стрел, каменные ножи, скребки, а также обломки керамики с орнаментом. Как киевское предместье Соломенка известна с 1830-х годов. Она представляла собой небольшую слободку, на которой стояли крытые соломой мазанки (отсюда и название местности), принадлежавшие крепостным Киево-Печерской лавры, отставным солдатам и малоимущим людям. В 1858 году часть Соломенки была присоединена к Киеву как компенсация за земли, отобранные у города при строительстве Новой Печерской крепости. В 1860-е годы население предместья начало быстро расти. Этому способствовало строительство в долине реки Лыбедь железной дороги. Вначале жителями Соломенки стали те, у кого отобрали земли под прокладку железнодорожного полотна. Затем, когда при железной дороге были созданы вагонные и паровозные мастерские, их работники поселились на Соломенке. Так возникла Железнодорожная колония. Появление железной дороги привело к разделению Соломенки на Нижнюю (вдоль реки Лыбедь и железнодорожного полотна, ныне — промзона) и Верхнюю (по обе стороны современной улицы Урицкого). В 1857 году построен Владимирский кадетский корпус — по проекту И. В. Штрома. В 1870 году был построен железнодорожный вокзал в стиле староанглийской готики по проекту архитектора Н. Вишневского. В 1874 году на обеих Соломенках проживало 3910 человек, насчитывалось 379 домов, из них 76 — землянок и мазанок, и лишь один дом был каменным. Из 212 дворов только 36 имели колодцы. В январе 1901-го Сенат постановил отделить Верхнюю Соломенку от Киева, и слободка стала самостоятельным селом. Лишь в 1910 году вся Соломенка полностью вошла в городскую черту. Советская власть, взявшаяся переименовывать киевские улицы и целые районы, не оставила без внимания и Соломенку. Её назвали Сичнивка — в честь восстания в Киеве в январе (укр. січень) 1918 года. Новое название не прижилось и, спустя десятилетие, местности официально вернули её историческое название. В 1926 году улицу Игнатьевскую, центральную магистраль Соломенки, назвали улицей Урицкого. По ней пустили трамвай 8-го маршрута — на нём можно было доехать до университета и далее до Михайловского собора. В 1988 году данный маршрут был закрыт, однако вместо него курсировал м-т № 5 — от ул. Волгоградской до Дворца Спорта. В 2001 г. он был упразднён и заменён троллейбусным маршрутом № 3. Рельсовые пути демонтированы. В 1960-70-е годы облик Соломенки кардинально изменился. Прежние усадьбы ушли в прошлое (хотя и поныне ещё можно обнаружить остатки прежней застройки), им на смену пришли 9—18-этажные дома. Центральная улица Соломенки — улица Урицкого (сейчас ул.Василия Липковского) — в результате реконструкции расширилась в несколько раз. В 2002 году появился Соломенский район.

http://apx.org.ua/areas-of-kiev/8571-arhitektor-v-solomenskom-rayone-g-kieva.html

Cоздание сайтов в Киеве. Администратор сайта (SEO, SMO), верстальщик HTML5, CSS, Web программист в Киеве Продвижение бренда, сайта, канала в социальных сетях Facebook, Twitter, Youtube... Разработка концепции геотаргетинга с учетом анализа товаров и услуг на данной территории. Мониторинг продвижения сайтов. Управление web проектами. SEO, SMO, MySQL, верстальщик HTML5, CSS, Web программист. Комплексное продвижение статических и динамических web сайтов в поисковых системах Украины, России, Запада. Опыт web-мастера около 10 лет по сайтам различной тематики (архитектура, право...). Анализ ключевых слов, фраз, видео и фото контента. Оптимизация и редизайн сайтов, подбор движка и т.д. Продвижение бренда, сайта, канала в социальных сетях Facebook, Twitter, Youtube... Разработка концепции геотаргетинга с учетом анализа товаров и услуг на данной территории. Мониторинг продвижения сайтов. Реальное увеличение продаж товаров и услуг. Вас будут знать по всему городу, стране, региону в среде. Будем вместе побеждать конкурентов. От большого количества целевых посетителей Ваш бизнес будет профессионально расти. К Вашему мнению будут прислушиваться и у вас будет право влиять на политику в сфере деятельности. В SEO знаю много секретов. Разработка и продвижение web сайтов от выбора домена, названия до первых позиций (топ 10). Работа с поисковыми системами google, yandex, bing, движками, аналитика ключевых слов, предложений, геотаргетинг, журналистика, фото. Конкурентный, семантический, семиотический, психологический, графический анализ. Работа с каталогами, рейтингами, увеличение ранга, ТИЦ сайта. Продвижение сайтов по разным языкам (например UKR, RU, EN). Достаточное знание HTML и PHP. Corel Draw, 3d max, Autocad... Вот некоторые мои принципы в SEO: "В начале было Слово", "Кто владеет информацией - тот владеет миром".

http://apx.org.ua/site-administrator/8645-administrator-sayta-seo-smo-verstalschik-html5-css-web-programmist.html

Социальные закладки — это средство, с помощью которого пользователи Интернета могут делиться, создавать, искать и управлять закладками (адресами) веб-ресурсов. Ресурсы социальных закладок являются своеобразным подобием идеи закладок в браузере. Закладки в браузере служат для сохранения ссылок на страницы, которые пользователь желает посещать впоследствии. В отличие от таких закладок, социальные закладки хранятся не на жёстком диске машины клиента, а на сервере в сети Интернет, и пользователь может получить к своим закладкам доступ с любого компьютера, подключенного к сети Интернет. Это ещё одно детище технологии Web 2.0, и рост популярности социальных закладок очевиден. Социальные закладки можно сравнить с веб-каталогами, но в отличие от них, в социальных закладках адреса сайтов и отдельных интернет-страниц добавляют и категоризуют сами пользователи сервиса. Социальные закладки обладают следующими преимуществами: решение вопроса сохранения закладок при, например, переустановке операционной системы или смене браузера; решение вопроса синхронизации закладок в различных браузерах; получение доступа к своим закладкам с любого компьютера, который подключен к сети Интернет; возможность доступа к закладкам, отобранным другими пользователями; систематизация закладок с помощью категорий, папок или меток; объединение в группы (клубы) по интересам; возможность делиться с друзьями и знакомыми ссылками на любимые сайты или отдельные интернет-страницы. Существуют также сервисы, которые, кроме закладок, позволяют сохранять и организовывать целые цитаты и отрывки текстов с сайтов. Кроме того, многие сервисы позволяют сохранять копии страниц с сайтов. Социальные закладки также используются для продвижения сайтов и получения трафика. Существуют специальные сервисы, добавляющие ссылки на ваш сайт на большое количество как русскоязычных, так и англоязычных сервисов закладок.

http://apx.org.ua/site-administrator/8977-socialnye-zakladki.html

Поиско
вая оптимиза
ция (англ. search engine optimization, SEO) — комплекс мер для поднятия позиций сайта в результатах выдачи поисковых систем по определенным запросам пользователей с целью продвижения сайта. Обычно чем выше позиция сайта в результатах поиска, тем больше заинтересованных посетителей переходит на него с поисковых систем. При анализе эффективности поисковой оптимизации оценивается стоимость целевого посетителя с учётом времени вывода сайта на указанные позиции и конверсии сайта. Основные направления работы Поисковая система учитывает следующие параметры сайта при вычислении его релевантности (степени соответствия введённому запросу): плотность ключевых слов (сложные алгоритмы современных поисковых систем позволяют производить семантический анализ текста, чтобы отсеять поисковый спам, в котором ключевое слово встречается слишком часто (терм. слэнг "тошнота")). индекс цитирования сайта (ИЦ), зависящий от количества и авторитетности веб-ресурсов, ссылающихся на данный сайт; многими поисковиками не учитываются взаимные ссылки (друг на друга). Зачастую также важно, чтобы ссылки были с сайтов той же тематики, что и оптимизируемый сайт - тематический индекс цитирования (тИЦ) . Все факторы, влияющие на положение сайта в выдаче поисковой системы, можно разбить на внешние и внутренние. Работа по оптимизации включает в себя работу с внутренними факторами (находятся под контролем владельца веб-сайта) — приведение текста и разметки страниц в соответствие с выбранными запросами, улучшение качества и количества текста на сайте, стилистическое оформление текста (заголовки, жирный шрифт), улучшение структуры и навигации, использование внутренних ссылок, а также внешними факторами. Внешние факторы делятся на статические и динамические: Статические внешние факторы определяют релевантность сайта на основании цитируемости его внешними веб-ресурсами, а также их авторитетности вне зависимости от текста цитирования. Динамические внешние факторы определяют релевантность сайта на основании цитируемости его внешними веб-ресурсами и их авторитетности в зависимости от текста цитирования. Методы внешней поисковой оптимизации: Регистрация в самостоятельных каталогах. Она может осуществляться вручную, либо с помощью специальных ресурсов; Регистрация в каталогах поисковых систем; Обмен ссылками. Существуют несколько способов обмена — прямой, кольцевой, односторонний (покупка ссылок); Размещение статей; Социальные сети; Пресс-релизы; Создание и ведение блогов. Лицо, проводящее работу по оптимизации веб-сайтов, называется оптимизатор. Существуют различные SEO-сервисы, позволяющие облегчить труд оптимизаторов и дать владельцам сайтов возможность продвигать их самостоятельно. К факторам, понижающим рейтинг сайта, относятся: не уникальный контент (статьи, новости и т.д.); технологии, которые поисковые машины рассматривают как спам; избыточное число внешних ссылок; фреймы; накрутки поведенческих факторов; История Вместе с появлением и развитием поисковых систем в середине 1990-х появилась поисковая оптимизация. В то время поисковые системы придавали большое значение тексту на странице, ключевым словам в мета-тегах и прочим внутренним факторам, которыми владельцы сайтов могли легко манипулировать. Это привело к тому, что в выдаче многих поисковых систем первые несколько страниц заняли сайты, которые были полностью посвящены рекламе, что резко снизило качество работы поисковиков. С появлением технологии PageRank больше веса стало придаваться внешним факторам, что помогло Google выйти в лидеры поиска в мировом масштабе, затруднив оптимизацию при помощи одного лишь текста на сайте. Однако оптимизация развивается вместе с поисковыми системами, и в современных результатах поиска можно видеть всё больше и больше коммерческих сайтов с искусственно раздутой популярностью, особенно по коммерчески привлекательным запросам (транзакционные запросы). Виды оптимизации Методы оптимизации можно разделить на три класса, однако последние события в мире поисковых систем дают понять, что это разделение весьма условно — любая манипуляция определёнными параметрами сайта может быть расценена поисковиком как крайне нежелательное влияние на его результаты. Так, любая попытка манипулирования поисковыми результатами прямо запрещена в лицензии на использование поисковой системы «Яндекс». «Белые» оптимизаторы и маркетологи пользуются рекомендациями Яндекса по созданию «хороших» сайтов. Таким образом, продвигают сайт, не нарушая правил поисковых систем. Белая оптимизация Основная статья: Белая оптимизация Белая оптимизация — оптимизаторская работа над ресурсом без применения официально запрещённых каждой поисковой системой методов раскрутки ресурса — без влияния на поисковые алгоритмы сайтов. Это включает в себя работу над самим сайтом, а именно над внутренней навигацией и содержимым, и работу с внешней средой сайта, то есть продвижением оптимизируемого сайта путем обзоров, пресс-релизов, регистрации в социальных закладках, партнерских программ и т. п. с указанием ссылок на сайт. Следует отметить, что «Яндекс» предупреждает о том, что если какой-либо метод оптимизации не является официально запрещенным, это не значит, что его можно применять. Серая оптимизация К серой поисковой оптимизации можно отнести добавление большого количества ключевых слов в текст страницы, зачастую в ущерб читабельности для человека, например: «Масло масляное, потому что в нём есть маслопроизводные масляные жиры». При этом оптимизация заключается сначала в подборе ключевых запросов для конкретной веб-страницы, определении размера целевого «SEO-текста» и необходимой частоты ключевых слов в нём, а затем в формулировании предложений и фраз, содержащих в себе ключевые запросы определённое количество фраз в разных падежах, единственном и множественном числе, при разных формах глаголов. Эти параметры могут потом корректироваться по результатам выдачи поисковых систем. При этом задача SEO-копирайтера — написать оригинальный текст таким образом, чтобы подобная оптимизация была как можно менее заметна «живому» читателю (и в частности асессору поисковой системы). Широко применяется также включение ключевого запроса в HTML-теги title, h1, атрибут meta keywords. Другой пример серой оптимизации — дорвей без редиректа, когда при попадании на дорвей не происходит автоматического перенаправления на продвигаемый сайт. Серая оптимизация отличается от чёрной тем, что она официально не запрещена, но её использование всё равно может быть расценено как неестественное завышение популярности сайта. Некоторые поисковые системы, например, Google, могут временно или постоянно заблокировать такой сайт. То есть, конечное решение о том, являются ли методы продвижения законными или нет, принимает специалист — модератор поисковой системы, а не программа. Чёрная оптимизация Основная статья: Чёрная оптимизация К чёрной оптимизации относятся все методы, которые противоречат правилам поисковых систем. Среди них можно выделить следующие: использование дорвеев (страниц и ресурсов, созданных специально для роботов поисковых систем, зачастую с большим количеством ключевых слов на странице), приём под названием клоакинг (пользователю отдаётся одна страница, легко читаемая, а поисковому роботу — другая, оптимизированная под какие-либо запросы), использование скрытого текста на страницах сайта, использование «однопиксельных ссылок».

http://apx.org.ua/site-administrator/8976-poiskoovaya-optimizaaciya-seo.html

Social media marketing (SMM) — процесс привлечения трафика или внимания к бренду или продукту через социальные платформы. Это комплекс мероприятий по использованию социальных медиа в качестве каналов для продвижения компаний и решения других бизнес-задач. Основной упор в SMM делается на создании контента, который люди будут распространять через социальные сети самостоятельно, уже без участия организатора. Считается, что сообщения, передаваемые по социальным сетям, вызывают больше доверия у потенциальных потребителей услуги. Это связывается с рекомендательной схемой распространения в социальных медиа за счёт социальных связей, лежащих в основе взаимодействия. Продвижение в социальных сетях позволяет точечно воздействовать на целевую аудиторию, выбирать площадки, где эта аудитория в большей степени представлена, и наиболее подходящие способы коммуникации с ней, при этом в наименьшей степени затрагивая незаинтересованных в этой рекламе людей. Маркетинг в социальных сетях включает в себя множество методов работы. Самые популярные из них — это построение сообществ бренда (создание представительств компании в социальных медиа), работа с блогосферой, репутационный менеджмент, персональный брендинг и нестандартное SMM-продвижение. Не стоит путать SMM с социальным маркетингом. SMM-продвижение — процесс очень динамичный, поэтому нужно постоянно следить за меняющимися интересами аудитории и появлением новых трендов. Принято считать, что при продвижении бренда, одного SMM недостаточно, наиболее эффективно совмещать его с SEO. Важно отметить, что SMM применяется не только на товарах и услугах. Активно используют SMM-технологию Средства массовой информации. Они создают свои аккаунты в социальных сетях, размещают свой контент и тем самым собирают подписчиков (читателей своего продукта). Специалистами было определенны некоторые основные ошибки в применении SMM для СМИ: Размещение избыточного количества постов Отсутствие взаимодействия в комментариях (обсуждениях) с подписчиками Элемент нумерованного списка Неэтичное поведение администраторов на негативные комментарии подписчиков Удаление таких комментариев Несоблюдение принципов и законов Использование одного типа контента Существуют две стратегии в рамках SMM: Скрытая Скрытый маркетинг Открытая Использование логотипа и других фирменных знаков Естественно развитие такого направления как SMM подразумевает собой происхождение новых специалистов. Есть некоторые требования к SMM-специалисту: Разработка стратегии: определение целевой аудитории, исследование интересов аудитории, определение поведения аудитории, проведение анализа клиентской ниши, разработка базы для аудитории, подбор площадки с высокой концентрации целевой аудитории, разработки общей стратегии присутствия в социальных сетях, подбор инструментов,оптимально решающих задачи, разработка системы клиентской лояльности, определить влияние SMM, интегрировать SMM-активность в общую маркетинговую стратегию компании SMM-навыки: правильно позиционировать сообщество, управлять таргетированной рекламой во Vkontakte, управлять контекстной рекламой на Facebook, понимать механизмы рекламы, прогнозировать бюджет контекстной рекламы, оптимизировать его, проводить конкурсы и флэш-мобы, разрабатывать приложения для соцсетей, создавать и продвигать мероприятия, управлять вирусным маркетингом, работать с геосервисами, работать с системой предложений, проектировать и проводить спецпроекты, профессиональные соцсети, понимать принципы формирования рейтингов и топов, создавать каналы на видеохостингах, выстраивать партнерские программы в соцсетях, пользоваться сервисами для оптимизации работы Комьюнити-менеджмент: направлять обсуждение в нужное русло, нейтрализовывать негативных пользователей, повышать активность пользователей в сообществах, повышать возвраты, организовывать и проводить онлайн-ивенты,организовывать службу поддержки через соцсети Контент-менеджмент: создавать карту контента для различных площадок, адаптировать существующий контент под формат блога, видеохостинга , писать тексты под формат соцсети, блога, распространять социальные релизы, готовить инфоповоды, создавать сценарии для видео Работа с интерфейсами: брендировать сообщество, создавать дизайн сообществ, интегрировать сайт с соцсетями, интегрировать соцсети с электронным магазином, внедрять стимулы для вступления, создавать посадочные страницы, создавать стартовые страницы, создавать вкладки, работать со стэнд-элонг блогами Работа с лидерами мнений: выделять лидеров мнений целевой аудитории, организовывать ивенты для лидеров мнений, проводить акции сэмплингов, вести работу с сообществами гражданских маркетологов Аналитика: пользоваться мониторингом, мониторить соцсети и блоги вручную, проводить аналитику инфоповодов, проводить аналитику тональности упоминаний, находить источник негатива в соцсетях и блогов, анализировать эффективность компании, работать с основными системами веб-аналитики, генерировать уникальные ссылки, отслеживать источники и качество трафика, просчитывать стоимость целевого действия, проводить аналитику изменения информационного поля, проводить исследования в соцсетях, определять природу негатива, пользоваться инструментами статистики соцсетей Собщемаркетинговые науки: общаться с редакциями онлайн-СМИ, понимать законы социальной психологии, проводить маркетинговый анализ, заниматься медиапланнингом, медиабайингом, инициировать републикации материалов, просчитывать себестоимость компании, понимать специфику работы с брендом, пользоваться классическими интернет-маркетинговыми инструментами Общие менеджерские науки: понимать ключевые потребности аудитории, вести переговоры, отслеживать тренды в SMM, находить партнеров и управлять процессом работы с ними, формулировать шаблоны на основе успешных кампаний, готовить презентации, календарный план компании и придерживаться его, готовить отчеты, защищать перед руководством концепции, организовывать мозговой штурм в проектной группе, управлять проектами.

http://apx.org.ua/site-administrator/8975-smm-prodvizhenie.html

Оптимизация сайта под социальные сети (англ. Social media optimization, SMO) — комплекс мер, направленных на привлечение на сайт посетителей из социальных медиа: блогов, социальных сетей и т.п. Появление термина Social Media Optimization принято связывать с публикацией Рохита Баргавы (Rohit Bhargava), в которой автор сформулировал 5 правил SMO: Повышать ссылочную популярность — делать такие сайты и выкладывать такой контент, на который будут ссылаться. Упростить добавление контента с сайта в социальные сети, закладки, RSS-агрегаторы и т.п. Привлекать входящие ссылки, поощрять тех, кто ссылается. Обеспечить экспорт и распространение контента. Со ссылками на источник. Поощрять создание сервисов, использующих наш контент, — mashup’ов. Продолжение не заставило себя долго ждать — появились 6-й, 7-й, 8-й… 16-й, 17-й советы от других блогеров. Если первые 5 больше относились к техническим моментам, то в остальных советах блогеры стали описывать поведение человека, продвигающего ресурс. SМО — это один из двух методов оптимизации вебсайтов, другой — это поисковая оптимизация или SEO. В чем отличие SMO от SEO Оптимизация для социальных медиа (SMO) — то же самое по сути, что и поисковая оптимизация (SEO), но предназначена не для поисковых машин, а для социальных сетей и блогов, чтобы привлечь оттуда трафик к себе на сайт или сформировать сообщество по интересам внутри социального ресурса. При этом задача оптимизатора меняется с оптимизации для поисковых систем, на оптимизацию для людей — в том числе на создание интересного, «вирусного» контента. Еще одно отличие SEO от SMO — эффективность действий. На видеосервисе YouTube среднее количество просмотров обычного видеоролика на английском языке старше полугода составляет 10-12 тысяч просмотров. Добиться такого же количества средствами SEO гораздо труднее, чем это доступно SMO-специалистам, которые пытаются запустить «сарафанное радио», начиная продвигать видео в блогах и социальных сетях. Часто это делается при помощи специальных сервисов. Принципы оптимизации (SMO) Написание читабельного и красочно иллюстрированного контента. Создание постоянной аудитории проекта: общение с комментаторами, публикация текстов, подразумевающих дискуссии в комментариях. Публикация ссылок на контент других сайтов по тематике, что дает возможность влиться в круг тематических проектов. Перелинковка статей между собой. Устранение ненужных элементов интерфейса сайта: лишних ссылок, редко используемых блоков. Установка на самые видимые места сайта полезных элементов: подписка на сайт, блок самых популярных статей, ссылка на комментирование с призывом «сделать это поскорее» и т.п. Параллельная подача информации — рядом с основным блоком контента идет дополнительный блок с анонсами статей, ссылками на рекомендуемые заметки и другим. В случае, если основной контент не вызвал интерес, читатель переходит на анонсируемые статьи. Установка плагинов и виджетов для взаимодействия сайта с комментаторами и читателями, таких, как «голосование», «рекомендация другу», «лучшие комментаторы». Интеграция с социальными сетями: установка кнопок «like» ("мне нравится"), виджетов групп проекта в соцсетях, плагинов комментариев и авторизации через социальную сеть. Нетрадиционные виды SMO Особый вид SMO — использование репутационных сервисов. Репутационные сервисы — это сайты и порталы, позволяющие не только размещать контент или ссылку на свой сайт, но и заставить пользователей ресурса обсуждать этот сайт, оценивать его, оставляя о нем критические отзывы, то есть создавать определенную репутацию данного сайта. Связь таких сервисов с социальными сетями (возможность пользователей публиковать ссылки страниц репутационного ресурса на своей персональной странице в социальной сети) еще больше повышает эффективность ссылочной популярности такого вида SMO-продвижения. Отзывы на посторонних ресурсах важны для владельцев сайтов по причине того, что в данном случае трудно произвести подтасовку общественного мнения. Стало быть, такие отзывы расцениваются не как рекламная информация, а как независимое мнение пользователей портала. Еще один важный аспект SMO-продвижения в данном случае — возможность владельца сайта отвечать на отзывы, оставленные о его ресурсе. Такая возможность предоставляется не каждому желающему (подобный ход может потянуть за собой увеличения количества случаев так называемого черного пиара) — только компаниям, получившим право подписки, а стало быть, утвердившим свои данные с руководством портала. Это делается, в первую очередь, в интересах самих компаний. Ведь от ответа компании на отзыв зависит степень авторитета, которую вызовет данная компания у последующих посетителей портала, то есть репутация самой компании. Критерии сайта на продвижение в социальных медиа и блогосфере Уникальный оригинальный контент. Регулярное обновление контента (два-три раза в неделю). Тематичность контента. Размер публикации не менее 5 абзацев. Контент — повод для беседы, а не энциклопедическое знание. Умение автора писать под веб. Принципы продвижения (SMO) Станьте своим в сообществе. Публикуйте полезную участникам информацию не только со своих сайтов. Не можете стать своим в чужом сообществе — создайте свое по вашей тематике. Ваша информация должна быть интересной даже тогда, когда это рекламная информация. Если вы опубликуете противоречивую информацию, то у вас появятся как сторонники, так и противники. Целевая аудитория не заканчивается в блогах и сообществах — привлекайте ее из любых источников, в том числе поисковиков и рекламы, и давайте «съесть» landing page своего проекта. Причины неудач продвижения сайтов в сообществах Расхождение тематики сообщения и самого сообщества. «Назойливый» пиар своего сайта. Часто обновляемый контент. Ваше сообщение написано не в том формате, который сложился для данного сообщества. Публикация информации в неподходящее время. Неинтересный контент. Неправильный выбор целевой аудитории. Игнорирование принципов скрытого маркетинга. Отличие social media marketing от спама и как не попасть в разряд спамеров Разница между SMM (social media marketing) и спамом в блоги и форумы аналогична различию между direct mail’ом и почтовым спамом. Продвижение в социальных медиа — это не публикация подряд в социальные сети, закладки и Livejournal. Правильное продвижение подразумевает под собой интересный свежий авторский материал, заинтересованность автора поддержать дискуссию на своем сайте и на том, где материал проанонсировали. Тексты в разные сообщества должны звучать адресно, быть написаны именно для этого сообщества, а не для всех по одному шаблону. Задача smm-специалиста — работать для сообщества, в большей степени отдавать ему полезную информацию, а не только продвигать свой ресурс.

http://apx.org.ua/site-administrator/8974-optimizaciya-sayta-pod-socialnye-seti.html

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства 19.11.2003 N 194 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 березня 2004 р. за N 338/8937 ЄДИНА МЕТОДИКА визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності 1. Загальні положення 1.1. Єдина методика визначає механізм формування вартості та економічно обгрунтованих тарифів (цін) на ритуальні послуги, предмети ритуальної належності для суб'єктів господарювання різних форм власності. 1.2. Основною метою Єдиної методики є визначення механізму розрахунку вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів послуг, а також процедури реалізації предметів ритуальної належності. 1.3. Єдина методика поширюється на суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері надання ритуальних послуг незалежно від форми власності. 1.4. У цій Методиці наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: вартість послуг - сукупність витрат на виконання окремих видів послуг та виготовлення предметів ритуальної належності з урахуванням планового прибутку; тариф (ціна) - вартість одиниці послуги, предмета ритуальної належності, виражена в грошовій формі; об'єкт витрат - окремий вид діяльності або роботи (послуги) щодо надання ритуальних послуг та предметів ритуальної належності в цілому, об'єднані за певною ознакою однорідності (наприклад, призначення), що потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат і які можна включити до окремої калькуляційної групи; повна собівартість - економічно обгрунтовані витрати звичайної діяльності суб'єктів господарювання, які включають витрати операційної діяльності, фінансові витрати, пов'язані з основною діяльністю. { Абзац п'ятий пункту 1.4 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства N 128 ( z0494-09 ) від 12.05.2009 } 2. Визначення вартості 2.1. Формування вартості послуг надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності здійснюється з урахуванням розрахунків обсягів надання ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, планових витрат, визначених на підставі державних, галузевих нормативів витрат матеріалів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів). 2.2. Планування витрат для включення до повної собівартості ритуальних послуг та предметів ритуальної належності здійснюється за такою класифікацією: витрати операційної діяльності, фінансові витрати. { Абзац перший пункту 2.2 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства N 128 ( z0494-09 ) від 12.05.2009 } До витрат операційної діяльності належать: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати; витрати, пов'язані з операційною діяльністю: адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати. Перелік і склад планових витрат визначаються підприємством самостійно залежно від особливостей процесу виробництва і реалізації ритуальних послуг та предметів ритуальної належності. 2.3. Планування витрат здійснюється нормативним методом. Розмір витрат за кожною статтею визначається на підставі державних та галузевих нормативів, а також відповідно до прийнятих на підприємстві норм використання палива, електроенергії, матеріалів, норм та розцінок з оплати праці, нормативів витрат на управління і обслуговування виробництва та інших норм витрат. При невідповідності державних або галузевих норм витрат матеріальних, трудових та фінансових ресурсів розрахунковим нормам, які відображають особливості діяльності окремого підприємства, використовуються розрахункові норми, які затверджуються наказом директора підприємства. Статті витрат, за якими неможливе їх об'єктивне нормування, плануються з урахуванням фактичних витрат за попередній рік, кошторисів цих витрат на плановий період або інших розрахунків. До вартості ритуальних послуг та виготовлення предметів ритуальної належності включається плановий прибуток та податок на додану вартість, крім переліку послуг з поховання та постачання ритуальних товарів державними та комунальними службами, визначеного підпунктом 197.1.10 пункту 197.1 статті 197 розділу V Податкового кодексу України ( 2755-17 ), за винятком операцій з постачання послуг з поховання та кремації трупів тварин і пов’язаної з цим діяльності. { Абзац четвертий пункту 2.3 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 75 ( z0387-12 ) від 22.02.2012 } 2.4. Витрати, які не включаються до валових витрат або перевищують визначені Податковим кодексом України ( 2755-17 ) розміри, не включаються до розрахунку вартості. { Главу 2 доповнено пунктом 2.4 згідно з Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства N 128 ( z0494-09 ) від 12.05.2009; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 75 ( z0387-12 ) від 22.02.2012 } 3. Виробнича собівартість У цьому розділі наведено механізм планування витрат, які входять до складу виробничої собівартості, з метою визначення вартості. До виробничої собівартості послуг належать: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати. 3.1. Прямі матеріальні витрати включають вартість витрачених на виробництво матеріалів, визначену з урахуванням виробничих норм витрат матеріалів на виготовлення ритуальних виробів, а саме: сировини й основних матеріалів; напівфабрикатів та комплектувальних виробів; палива та електроенергії на технологічні процеси; будівельних матеріалів; запасних частин; інших матеріалів. 3.2. До витрат на оплату праці належать: витрати на основну заробітну плату робітників, що задіяні на виробництві і безпосередньо пов'язані з технологічним процесом виробництва послуг, які визначаються з огляду на нормативну чисельність цих робітників, тарифно-кваліфікаційний склад й установлені на підприємстві тарифні ставки (оклади); витрати на додаткову заробітну плату робітників, які визначаються розмірами встановлених доплат, надбавок, гарантійних і компенсаційних виплат, які відповідно до пункту 142.1 статті 142 розділу ІІІ Податкового кодексу України ( 2755-17 ) включаються до валових витрат, премій, пов'язаних з виконанням виробничих завдань і функцій, а також коштами для оплати відпусток. { Абзац третій пункту 3.2 глави 3 в редакції Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства N 128 ( z0494-09 ) від 12.05.2009; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 75 ( z0387-12 ) від 22.02.2012 } 3.3. До інших прямих витрат зараховують усі інші виробничі витрати, які безпосередньо належать до конкретного об'єкта витрат, а саме: { Абзац другий пункту 3.3 глави 3 виключено на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 75 ( z0387-12 ) від 22.02.2012 } { Абзац третій пункту 3.3 глави 3 виключено на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 75 ( z0387-12 ) від 22.02.2012 } { Абзац четвертий пункту 3.3 глави 3 виключено на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 75 ( z0387-12 ) від 22.02.2012 } { Абзац п'ятий пункту 3.3 глави 3 виключено на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 75 ( z0387-12 ) від 22.02.2012 } суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; { Пункт 3.3 глави 3 доповнено абзацом другим згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 75 ( z0387-12 ) від 22.02.2012 } амортизація основних виробничих засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення. { Абзац пункту 3.3 глави 3 в редакції Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства N 128 ( z0494-09 ) від 12.05.2009 } Для розрахунку амортизації основних виробничих засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення застосовуються норми, встановлені Податковим кодексом України ( 2755-17 ). { Пункт 3.3 глави 3 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства N 128 ( z0494-09 ) від 12.05.2009; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 75 ( z0387-12 ) від 22.02.2012 } 3.4. До загальновиробничих витрат належать: витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління, цехів, дільниць, відрахування на соціальні нужди, передбачені законодавством, та витрати на оплату службових відряджень); амортизацію основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, обов'язкове страхування, оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технологій та організацію виробництва; витрати на освітлення, прибирання сміття, страхування майна, ремонт, оплату комунальних послуг та витрати на оренду, охорону; витрати на обслуговування виробничого процесу; витрати на охорону праці, техніку безпеки, охорону навколишнього природного середовища; витрати на професійні послуги (оцінка землі, майна тощо); витрати на обслуговування банків, касове обслуговування; { Абзац одинадцятий пункту 3.4 глави 3 виключено на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 75 ( z0387-12 ) від 22.02.2012 } { Абзац дванадцятий пункту 3.4 глави 3 виключено на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 75 ( z0387-12 ) від 22.02.2012 } податки і збори відповідно до Податкового кодексу України ( 2755-17 ). { Пункт 3.4 глави 3 доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 75 ( z0387-12 ) від 22.02.2012 } 4. Адміністративні витрати До адміністративних витрат належать такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на утримання апарату управління (заробітна плата, відрахування); витрати на службові відрядження та представницькі витрати; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (оренда, страхування майна, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація основних засобів, інших матеріальних та нематеріальних активів загальногосподарського використання; податки і збори, крім податків, зборів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг; { Абзац восьмий глави 4 в редакції Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 75 ( z0387-12 ) від 22.02.2012 } плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення (на підготовку і перепідготовку кадрів, передплату періодичних професійних видань, витрати на врегулювання спорів у судах). Адміністративні витрати включаються до тарифів у розмірі, що не перевищує 15 відсотків планованої виробничої собівартості. Темпи зростання адміністративних витрат не повинні перевищувати визначеного рівня інфляції. { Главу 4 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства N 128 ( z0494-09 ) від 12.05.2009 } 5. Витрати на збут До витрат на збут належать: витрати на основну та додаткову заробітну плату працівникам, що реалізують продукцію та забезпечують збут; внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оплату службових відряджень персоналу служби збуту; витрати на рекламу та дослідження ринку; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, робіт, послуг (оренда, обов'язкове страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); інші витрати, пов'язані зі збутом товарів. Витрати на збут визначаються на підставі аналізу фактичного рівня витрат за попередні роки і змін, які передбачаються у плановому періоді. Витрати на збут послуг включаються до тарифів у розмірі, що не перевищує 5 відсотків планованої виробничої собівартості. { Главу 5 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства N 128 ( z0494-09 ) від 12.05.2009 } 6. Інші операційні витрати До інших операційних витрат належать: витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності об'єктів соціальної інфраструктури, якщо ці об'єкти не надають платних послуг і не займаються іншою комерційною діяльністю. До складу інших витрат з операційної діяльності не можуть включатися: суми безнадійної дебіторської заборгованості; витрати з утримання об'єктів соціальної інфраструктури; суми, що відраховуються профспілковим організаціям для проведення культурно-масової роботи і фізкультурно-оздоровчої діяльності; суми неустойки (штраф, пеня); суми нестачі та втрати від пошкодження цінностей; витрати, пов'язані з купівлею-продажем іноземної валюти, та втрати від операційної курсової різниці; суми спонсорської та благодійної допомоги; собівартість реалізованих виробничих запасів. { Глава 6 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства N 128 ( z0494-09 ) від 12.05.2009 } 7. Фінансові витрати До фінансових витрат належать витрати на проценти користування кредитами та витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу, крім фінансових витрат, які включено до собівартості кваліфікованих активів. { Абзац перший глави 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства N 128 ( z0494-09 ) від 12.05.2009 } Для визначення вартості фінансові витрати визначаються відповідно до укладених кредитних угод та інших угод, пов'язаних із здійсненням фінансової діяльності. Витрати із здійснення капітальних вкладень, створення спеціальних інвестиційних фондів, забезпечення прибутковості інвестованого капіталу включаються до тарифів на строк не менш як п'ять років (у сумі, що не перевищує 20 відсотків загального обсягу витрат). У процесі формування тарифів підприємство визначає джерела фінансування капітальних інвестицій за рахунок амортизації та планованого прибутку. { Главу 7 доповнено абзацом згідно з Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства N 128 ( z0494-09 ) від 12.05.2009 } { Главу 8 виключено на підставі Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства N 128 ( z0494-09 ) від 12.05.2009 } 9. Планування прибутку 9.1. До вартості ритуальних послуг та предметів ритуальної належності зараховується чистий плановий прибуток, який передбачається на: реалізацію програм капітальних інвестицій; виконання зобов'язань з погашення кредитів, позик, облігацій, залучених для фінансування капітальних інвестицій; забезпечення прибутковості акціонерного (власного) капіталу (для підприємств, які створюються із залученням приватного капіталу) тощо. 9.2. Чистий плановий прибуток визначається як сума коштів, необхідних для фінансування заходів, зазначених у п. 9.1 цього розділу, у плановому періоді. 9.3. За умови, що фінансування капітальних інвестицій здійснюється за рахунок прибутку (понад амортизацію, включену до розрахунків тарифів у частині витрат операційної діяльності), розрахунок планових витрат на капітальні інвестиції здійснюється з огляду на інвестиційні потреби підприємства. Капітальні інвестиції - це вкладання коштів в основні засоби та на створення інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів. Капітальні інвестиції пов'язані зі створенням нових об'єктів або реконструкцією, розширенням та технічним переобладнанням наявних засобів та інших необоротних матеріальних активів, що призводять до збільшення економічних вигод, первісно очікуваних від їх використання. 9.4. Планування чистого прибутку виконується на підставі інвестиційної програми та фінансового плану підприємства, розроблених на плановий рік та на 3 роки після планового. Інвестиційна програма містить перелік інвестиційних проектів, термін їх упровадження, обсяги фінансування та визначення джерел фінансування. Основними складовими фінансового плану підприємства є прогнози фінансових результатів господарської діяльності підприємства та руху грошових коштів. Прогноз руху грошових коштів включає рух коштів від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, що передбачає оцінку можливостей забезпечення фінансування капітальних інвестицій та потреби в грошових ресурсах. Підприємства розробляють і затверджують плани капітальних інвестицій та фінансові плани за формою, порядком і в строки, визначені їх власниками. 9.5. Напрями використання та розмір чистого планового прибутку визначається на підставі зазначених у п.9.4 документів. 9.6. Рівень рентабельності формується з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини отриманого прибутку на технічне переоснащення підприємств і не повинен перевищувати в цілому по підприємству 12 відсотків.

http://apx.org.ua/legislation/8973-yedina-metodika-viznachennya-vartost-nadannya-gromadyanam-neobhdnogo-mnmalnogo-perelku-okremih-vidv-ritualnih-poslug-realzacyi-predmetv-ritualnoyi-nalezhnost.html

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Держжитлокомунгоспу України 19.11.2003 N 193 ( z1110-04 ) Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 вересня 2004 р. за N 1112/9711 НЕОБХІДНИЙ МІНІМАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення Необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення (далі - Перелік вимог) розроблено та затверджено відповідно до Закону України "Про поховання та похоронну справу" ( 1102-15 ). 1. Цей Перелік вимог визначає необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання померлих та ритуального обслуговування населення в населених пунктах України. 2. Поховання тіла померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого, поховання здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого (далі - Замовник). Зазначені особи можуть доручити здійснення поховання у відповідності до чинного законодавства іншій фізичній чи юридичній особі на підставі письмового договору, істотними умовами якого є: найменування сторін; предмет договору; перелік послуг, їх вартість, особливості та терміни виконання; порядок розрахунків; права, обов'язки та відповідальність сторін; умови зміни або припинення дії договору; порядок вирішення спорів; дата і місце укладання договору. 3. На підставі свідоцтва про смерть Замовник звертається до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладання відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання (далі - договір-замовлення) не пізніше ніж за 24 години до їх проведення. Укладання договору-замовлення на підпоховання померлого в родинну могилу проводиться на підставі свідоцтва про смерть померлого, згоди користувача місця родинного поховання, оригіналу свідоцтва про смерть чи свідоцтва про поховання першого похованого. Для оформлення безоплатного поховання померлого (загиблого), що має особливі заслуги чи особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, і спорудження надгробка Замовник подає сільському голові або ритуальній службі свідоцтво про смерть померлого (загиблого), копію посвідчення, що підтверджує особливі заслуги чи особливі трудові заслуги перед Батьківщиною. Витрати на поховання зазначеної категорії померлих та спорудження надгробка здійснюються на підставі договорів-замовлень, підтверджених особами, що отримали права і пільги, шляхом перерахування коштів на рахунки відповідних органів, підприємств, установ та організацій за рахунок коштів державного бюджету. Для організації безоплатного поховання померлого учасника бойових дій відповідно до Закону України "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років" ( 1684-14 ) визначається перелік ритуальних послуг, необхідних для поховання цієї категорії померлих, оплата яких здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів. Для оформлення такого поховання Замовник подає сільському голові або ритуальній службі свідоцтво про смерть померлого, копію посвідчення, що підтверджує віднесення особи померлого до зазначеної категорії. 4. Надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг здійснюється ритуальними службами або за договором про надання ритуальних послуг суб'єктами господарювання інших форм власності. 5. Ритуальні послуги надаються за плату згідно з цінами, що діють на момент оформлення договору-замовлення про їх надання. 6. Ритуальну службу рекомендується розміщати в приміщеннях, розташованих у місцях, зручних для населення. Ритуальна служба забезпечує у доступному для огляду місці, в якому проводиться оформлення договорів-замовлень, надання Замовнику наочної інформації стосовно: виконавців послуг, з якими укладені договори про надання послуг, їх адреси, телефонів та режиму роботи; необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг із зазначенням вартості, особливостей та термінів виконання; переліку ритуальних послуг із зазначенням вартості, особливостей та термінів виконання щодо кожного виконавця; необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання та ритуального обслуговування населення або витягу з нього; порядку утримання кладовищ, а також інших місць поховання; вимог щодо утримання та охорони місць поховань; реєстрації поховань померлих та перепоховань; організації поховання за рахунок державного та місцевого бюджетів; пільгового обслуговування населення (витяги з положень Закону України "Про поховання та похоронну справу" ( 1102-15 ), підзаконних нормативно-правових актів); режиму роботи організації, що виплачує допомогу на поховання; книги заяв, пропозицій і скарг; режиму роботи та номерів телефонів місцевих органів виконавчої влади та територіального органу у справах захисту прав споживачів. Суб'єкти господарювання, які уклали з ритуальною службою договори про надання послуг, забезпечують у доступному для огляду місці надання Замовнику наочної інформації про ритуальну службу, її адресу, телефон, режим роботи та інформації, яка зазначена в абзацах 3-11 частини другої цього пункту. 7. У приміщеннях моргів, лікарень, органів реєстрації актів цивільного стану на видному, доступному для громадян місці розміщується інформація про місцезнаходження ритуальної служби в населеному пункті, її телефон та режим роботи. 8. Замовник має право вибрати виконавця послуг серед суб'єктів господарювання, які уклали договори про надання ритуальних послуг. Інформація про виконавців послуг доводиться до відома Замовника до моменту укладання договору-замовлення. Пропонувати Замовнику ритуальні послуги або предмети ритуальної належності неналежної якості або непотрібного йому асортименту забороняється. 9. Ритуальна служба, сільський голова*, суб'єкт господарювання** (Виконавець послуг) несе відповідальність за відмову в реалізації прав Замовника та ненадання інформації, яка передбачена чинним законодавством. 10. Ритуальною службою, сільським головою*, суб'єктом господарювання** із Замовником укладається договір-замовлення. Зразок примірного договору-замовлення наведено в додатку. Договір-замовлення заповнюється в двох примірниках, з яких один передається Замовнику, другий - Виконавцю послуг. --------------- * Для сільського голови має рекомендаційний характер. ** Використовується у випадку, коли особа, яка зобов'язалася поховати померлого і мала вільний доступ до інформації щодо Виконавців послуг, скористалася правом вибору Виконавця послуги серед суб'єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг. 11. Забороняється надання послуг без оформлення договору-замовлення. 12. У разі виникнення потреби в додаткових ритуальних послугах, не передбачених укладеним договором-замовленням, їх виконання погоджується із Замовником і оформляється окремим договором-замовленням. 13. Замовник має право у процесі виконання замовлення внести до нього часткові зміни, які повинні бути прийняті Виконавцем за умови, що їх виконання технічно і технологічно можливе та до оформленого договору-замовлення внесено відповідні зміни вартості послуг. 14. У разі надання неякісних ритуальних послуг з поховання та ритуального обслуговування Замовник має право вимагати від Виконавця послуги безоплатного надання послуги належної якості або відшкодування завданих збитків. У разі придбання товарів ритуальної належності неналежної якості Замовник має право вимагати від продавця (виробника предметів ритуальної належності): безоплатного усунення недоліків товару; відшкодування зазначених збитків; заміни на аналогічний товар належної якості (якщо ціна на товар змінилася, перерахунок вартості не проводиться); відповідного зменшення купівельної ціни зазначених товарів; заміни на такий самий товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) з відповідним перерахуванням купівельної ціни, що діяла на момент обміну. Виконавець послуги, продавець (виробник предметів ритуальної належності) не несе відповідальності за недоліки в наданих послугах (товарах), якщо доведе, що вони виникли з вини самого Замовника чи внаслідок непереборної сили. 15. Якщо Виконавець послуг не виконує, прострочує надання послуги згідно з договором-замовленням, відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ) за кожний день (годину, якщо тривалість виконання визначена в годинах) він сплачує Замовникові пеню. Сплата Виконавцем послуг пені не звільняє від виконання зобов'язання в натурі. 16. У разі відсутності на ринку послуг регіону деяких їх видів ритуальна служба організовує їх надання власними силами. 17. Поховання проводиться не раніше ніж через 24 години після настання смерті. У разі наявності відповідних підстав поховання, як виняток, може бути проведено в день оформлення. 18. Суб'єкти господарювання можуть самостійно, на підставі звернення осіб, які зобов'язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, де це передбачено законодавством. 19. Організація поховання одиноких громадян, осіб без певного місця проживання, осіб, від поховання яких відмовилися рідні, знайдених, невпізнаних трупів, у разі відсутності родичів або осіб чи установ, які можуть взяти на себе організацію поховання, покладається на ритуальні служби згідно з замовленням медичних закладів за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів. Поховання зазначених осіб проводиться з відома органів внутрішніх справ. 20. Доставка в морг для встановлення причин смерті цієї категорії осіб здійснюється органами внутрішніх справ.

http://apx.org.ua/legislation/8972-neobhdniy-mnmalniy-perelk-vimog-schodo-poryadku-organzacyi-pohovannya-ritualnogo-obslugovuvannya-naselennya.html

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 99 ПОРЯДОК надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого 1. Цей Порядок визначає механізм надання допомоги на поховання померлого (померлої): 1) аспіранта, докторанта, клінічного ординатора, студента вищого навчального закладу I-IV рівня акредитації, що навчається за денною формою, учня професійно-технічного навчального закладу, якщо померлий не утримувався особою, застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; особи, яка перебувала на утриманні зазначених осіб; 2) дитини, на яку один з батьків (опікун, піклувальник, усиновитель), що не застрахований в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, отримував допомогу відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ); 3) особи, не застрахованої в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка отримувала на дитину допомогу відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ) або Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" ( 2109-14 ); 4) особи, яка не досягла пенсійного віку та на момент смерті не працювала, не перебувала на службі, не зареєстрована у центрі зайнятості як безробітна; 5) особи, яка не має права на отримання пенсії або державної соціальної допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам" ( 1727-15 ). 2. Допомога на поховання померлої особи з числа тих, що зазначені у пункті 1 цього Порядку, надається за останнім місцем її проживання з коштів місцевого бюджету на підставі заяви, паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, та довідки про смерть у розмірі, встановленому органом місцевого самоврядування виходячи з вартості ритуальних послуг. 3. Допомога на поховання надається в день звернення за нею протягом шести місяців після смерті особи у розмірі, встановленому на день смерті. 4. Допомога на поховання не виплачується у разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі) (крім випадків, коли поховання здійснюється виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов'язалася поховати померлого).

http://apx.org.ua/legislation/8971-poryadok-nadannya-dopomogi-na-pohovannya-deyakih-kategory-osb-vikonavcyu-voleviyavlennya-pomerlogo-abo-osob-yaka-zobovyazalasya-pohovati-pomerlogo.html

ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 р. N 1963 ПОРЯДОК поховання на території України громадянина, померлого на території іноземної держави 1. Цей Порядок регламентує проведення поховання одинокого громадянина або громадянина, від поховання якого відмовилися рідні (далі - громадянин), що помер на території іноземної держави. 2. Поховання громадянина, що помер на території іноземної держави, здійснюється за наявності письмового волевиявлення про поховання його тіла в Україні, посвідченого належним чином у відповідній іноземній державі. 3. Для організації майбутнього поховання громадянин письмово звертається до відповідної сільської, селищної, міської ради, на території якої він бажає, щоб його тіло після смерті було поховане, з проханням дати згоду на проведення такого поховання. Після отримання згоди відповідної ради та визначення особи, яка дає згоду на перевезення тіла до місця поховання, оформляється письмове волевиявлення громадянина про майбутнє поховання його тіла в конкретному населеному пункті України. Для поховання (підпоховання) тіла померлого на місці родинного поховання необхідна письмова згода на це користувача місця родинного поховання, посвідчена відповідно до законодавства України. 4. Виконавець волевиявлення або особа, що діє за його дорученням, повідомляє відповідну сільську, селищну та міську раду про смерть громадянина, на поховання якого видана згода ради, та дату доставлення тіла померлого до населеного пункту. Сільська, селищна, міська рада приймає рішення стосовно строку та місця проведення поховання, визначає перелік послуг, необхідних для його проведення, та доручає ритуальній службі здійснити поховання. 5. Тіло померлого може перевозитися до місця поховання будь-яким видом транспорту за умови, що строк такого перевезення, організації та проведення поховання не перевищує 5 діб після смерті громадянина. У разі перевезення та поховання урни з прахом (останків) померлого строк проведення поховання не обмежується. У разі перевезення залізничним, водним чи авіаційним видом транспорту тіло померлого попередньо бальзамується і поміщається в металеву герметичну труну, яка обов'язково упаковується в дерев'яний ящик для транспортування у багажному відділенні. Труна з тілом померлого (урна з прахом), що переміщується через державний кордон України, опечатується компетентним органом іноземної держави, на території якої помер громадянин, відповідно до міжнародних норм та правил щодо транспортування тіла померлого. 6. Під час переміщення тіла померлого через державний кордон України особа, яка супроводжує тіло померлого, пред'являє митному органові такі документи: свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави; довідку про те, що в тілі померлого та труні (урні з прахом) немає вкладень, переміщення яких через державний кордон України забороняється, видану компетентним органом іноземної держави і легалізовану консульською чи дипломатичною установою України за кордоном. Перевезення тіла померлого територією України здійснюється з дотриманням вимог санітарного законодавства України. 7. Фінансування витрат на перевезення тіла від місця смерті до місця поховання забезпечує виконавець волевиявлення або особа, що діє за його дорученням. Фінансування витрат, пов'язаних з похованням та утриманням місця поховання, здійснюється за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету. 8. Документи, що подаються для організації та проведення поховання, оформляються українською мовою. ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 р. N 1963 ОПИС зразка надгробка, що безоплатно споруджується на могилі померлої (загиблої) особи, яка має особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною На могилі померлої (загиблої) особи, яка має особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, безоплатно в межах відведеної під поховання земельної ділянки споруджується надгробок, який складається з постамента-обеліска та намогильної плити. Елементи надгробка, як правило, прямокутної форми виготовляються з природного каменю будь-якого кольору завтовшки не менш як 12 сантиметрів. Сумарна висота постамента-обеліска не повинна перевищувати 170 сантиметрів, а загальна площа поверхні комплекту деталей надгробка - 7 квадратних метрів (з урахуванням видимих та невидимих поверхонь). На лицьовій поверхні надгробка карбується портрет померлої (загиблої) особи, дата її народження і смерті, прізвище, ім'я, по батькові та відповідний напис - "Герой Радянського Союзу", "Герой Соціалістичної Праці", "Герой України", "Повний кавалер ордена Слави", "Нагороджений(на) чотирма (і більше) медалями "За відвагу", "Повний кавалер ордена Трудової Слави".

http://apx.org.ua/legislation/8970-poryadok-pohovannya-na-teritoryi-ukrayini-gromadyanina-pomerlogo-na-teritoryi-nozemnoyi-derzhavi.html

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Держжитлокомунгоспу України 19.11.2003 N 193 ( z1110-04 ) Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 вересня 2004 р. за N 1113/9712 ПОРЯДОК утримання кладовищ та інших місць поховань { Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства N 328 ( z1194-12 ) від 03.07.2012 } Цей Порядок розроблено з метою реалізації положень Закону України "Про поховання та похоронну справу" ( 1102-15 ). 1. Вимоги до розміщення та облаштування місць поховань 1.1. Для розміщення місця поховання спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування відповідно до вимог земельного законодавства та гігієнічних вимог щодо облаштування і утримання кладовищ у населених пунктах України (ДСанПіН 2.2.2.028.99) надається земельна ділянка. Наявність місця поховання передбачається проектом планування та забудови населеного пункту з урахуванням подальшого розширення його території. Площа ділянки, відведеної під місця традиційного поховання, визначається з розрахунку 0,24 га на 1000 чоловік, що проживають у міській, та 0,1 га на 1000 чоловік у сільській місцевостях. Для організації поховання урн з прахом померлого ця норма становить 0,02 га на 1000 чоловік. Розміри земельних ділянок, що відводяться для поховання, допускається уточнювати залежно від співвідношення місць традиційного поховання і місць для поховання урни з прахом, з урахуванням місцевих умов. Мінімальна територія місць поховань - 0,5 га. 1.2. Місця поховань (кладовища) повинні мати сплановану і впорядковану територію, упорядковані під'їзні шляхи, бути забезпеченими транспортним зв'язком з населеним пунктом. 1.3. Територія місць поховань може бути використана для поховання померлих тільки після завершення всіх будівельних робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією. 1.4. Територія місць поховань повинна бути обов'язково огороджена, поділена на ділянки-сектори, що відокремлюються поміж собою дорогами шириною 3,5 м з розрахунку одностороннього руху. Місця для роз'їзду автотранспорту повинні розташовуватися на перехресті доріг і мати радіус повороту. Проїжджа частина центральної дороги повинна бути шириною 6,5 м, а на території місць поховань великих міст - до 9 м. 1.5. На території місць поховань розміщують: господарський двір, на якому розташовують допоміжні будівлі; будівлі, призначені для проведення громадських панахид: Будинки трауру, ритуальні майданчики тощо; водопостачання для поливання зелених насаджень, шахтні колодязі, вода яких передбачена для технічних потреб відвідувачів та персоналу, а в разі їх відсутності використовують ємкості для води; освітлення; спеціальні місця для розміщення контейнерів зі сміттям тощо; каналізовані громадські туалети з радіусом обслуговування 0,5 км; при відсутності каналізації - туалети з водонепроникним вигрібом, до якого забезпечено вільний під'їзд асенізаційного транспорту. 1.6. Території місць поховань підлягають озелененню з найбільшим збереженням існуючих насаджень. 1.7. Сектори території місць поховань поділяються на ряди та місця, відстань між рядами повинна бути один метр, між ділянками поховань в ряду - 0,5 м. 1.8. На території місць поховань не можуть бути розміщені об'єкти іншої, крім комунальної, форми власності, за винятком намогильної споруди, склепу та колумбарної ніші, які є власністю особи, що придбала їх за власні кошти. 2. Вимоги щодо експлуатації кладовищ, інших місць поховань, реєстрації поховань та перепоховань, обліку намогильних споруд на місці поховань 2.1. Уведення кладовища в експлуатацію дозволяється тільки після виконання всіх робіт, передбачених проектом, і прийняття закінченого будівництва. У сільській місцевості можна обмежитися влаштуванням огорожі, освітлення, туалету, колодязя, під'їзної дороги, стоянки для автотранспорту та благоустроєм основних доріг на території кладовища. Поховання померлих чи їх праху після кремації дозволяється проводити на діючих кладовищах, уведених в експлуатацію згідно з чинним законодавством України. 2.2. На вході до кладовища на спеціальному рекламному щиті вивішуються для населення основні положення Закону України "Про поховання та похоронну справу" ( 1102-15 ), інші нормативно-правові акти та режим роботи кладовища. Установлюється щит із зображенням схематичного плану кладовища, зазначенням секторів з номерами, місць почесного поховання, напрямку головної алеї та основних доріг, розташування будівельних споруд, допоміжних будівель, громадського туалету тощо. 2.3. Поховання померлих чи їх праху після кремації здійснюється лише на підставі свідоцтва про смерть та оформленого в установленому порядку договору-замовлення на організацію та проведення поховання (далі - договір-замовлення). 2.4. За зверненням Виконавця волевиявлення чи особи, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого. На бажання Виконавця волевиявлення чи особи, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання. 2.5. Кожне поховання померлого здійснюється в окремій могилі. 2.6. Довжина могили для дорослого повинна бути не менше двох метрів, ширина - 1 м, глибина - не менше 1,5 м від поверхні землі до кришки труни, з урахуванням місцевих ґрунтово-кліматичних умов. У разі поховання померлих дітей розміри могили можуть бути відповідно зменшені. Відстань від дна могили до рівня стояння ґрунтових вод повинна бути не менше 0,5 м, висота намогильного горбка - 0,5 м. У разі поховання тіла померлого в сидячому положенні товщина ґрунту над тілом померлого від поверхні землі має бути не меншою за 1 метр. 2.7. У містах, де функціонують крематорії, поховання здійснюється в спеціально побудованих колумбаріях чи пристосованих для цього огороджувальних стінах кладовищ, конструкція яких повинна передбачати не більше трьох рядів ніш по вертикалі та забезпечувати вільний доступ до них. Для поховання урни з прахом у землю виділяється місце розміром 0,8 x 0,8 м, де можливе розташування декількох урн, виходячи з розрахунку встановлення їх по вертикалі. Глибина поховання не нормується. 2.8. Під кожну могилу надається ділянка таких розмірів: ------------------------------------------------------------------ | Назва | Розмір | | поховання |------------------------------------------------| | | Земельної ділянки | Могили | | |----------------------------+-------------------| | | площа, | довжина,| ширина, | довжина,| ширина, | | | кв.м | м | м | м | м | |---------------+--------+---------+---------+---------+---------| | Родинне | 6,6 | 2,2 | 3,0 | 2,0 | 1,0 | |---------------+--------+---------+---------+---------+---------| | Подвійне | 4,8 | 2,2 | 2,2 | 2,0 | 1,0 | |---------------+--------+---------+---------+---------+---------| | Одинарне | 3,3 | 2,2 | 1,5 | 2,0 | 1,0 | |---------------+--------+---------+---------+---------+---------| | Урна з прахом | 0,64 | 0,8 | 0,8 | 0,8 | 0,8 | ------------------------------------------------------------------ Примітка: У разі поховання померлого в нестандартній труні викопується могила залежно від довжини труни. 2.9. Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою. Для почесних поховань можуть відводитися земельні ділянки поза територією місць поховання, на яких створюються меморіальні бульвари, сквери, парки і кургани Слави (стаття 23 Закону України "Про поховання та похоронну справу" ( 1102-15 ). Рішення про почесне поховання приймається в кожному конкретному випадку. 2.10. Для поховання померлих одиноких громадян, осіб без певного місця проживання, громадян, від поховання яких відмовилися рідні, невпізнаних трупів надається земельна ділянка під одинарне поховання. 2.11. Кожне поховання та перепоховання реєструється в спеціальній Книзі реєстрації поховань та перепоховань померлих громадян (далі - Книга реєстрації), форму якої наведено в додатку 1. Запис до Книги реєстрації здійснюється в алфавітному порядку, за роками, у цілому по кладовищу чи, де це необхідно, окремо за кожним сектором. Усі графи Книги реєстрації обов'язково заповнюються чорним або фіолетовим чорнилом. Виправлення написаного в Книзі реєстрації не допускається. Книга реєстрації має бути прошнурованою, пронумерованою та скріпленою печаткою. Книга реєстрації зберігається на кладовищі постійно, а в разі ліквідації кладовища - передається на зберігання до архіву органу місцевого самоврядування. Для забезпечення ведення Книги реєстрації в населеному пункті визначається конкретний Виконавець. Після здійснення поховання Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу місця поховання видається відповідне свідоцтво про поховання, яке дає право на встановлення намогильної споруди в межах могили, вирішення питання про проведення підпоховання, облаштування місця поховання, здійснення інших дій, які не суперечать чинному законодавству. Зразок свідоцтва про поховання наведено в додатку 2. 2.12. Перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках при наявності обґрунтованої причини. Для прийняття рішення щодо здійснення перепоховання останків померлого користувач місця поховання подає такі документи: заяву користувача з обґрунтуванням причин перепоховання; висновок місцевого закладу санепідемслужби про можливість ексгумації; лікарське свідоцтво про смерть; дозвіл виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі. За результатами розгляду поданих документів виноситься рішення про перепоховання останків померлого на інше місце поховання чи, у разі відсутності підстав, видається користувачу обґрунтована письмова відмова. Ритуальна служба забезпечує оформлення договору-замовлення на перепоховання та призначають термін його проведення. Ексгумація здійснюється, як правило, у зимовий період, через рік після поховання в піщаних ґрунтах і через три роки - при похованні у зволожених ґрунтах важкого механічного складу та глиняних ґрунтах. Ексгумація проводиться в присутності медичного працівника, участь якого при проведенні перепоховання забезпечує користувач. Винятком з правил є перепоховання урни з прахом, а також ексгумація трупа, яка здійснюється згідно із статтею 192 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1002-05 ). Після ексгумації могила повинна бути засипана, поверхня ґрунту розрівняна та засіяна травою. Про виймання останків із могили робиться запис у Книзі реєстрації, а при похованні в іншому місці робиться новий запис до Книги реєстрації. 2.13. На могилах (місцях родинного поховання), у межах наданої земельної ділянки, можуть установлюватися намогильні споруди та елементи благоустрою могили. Для установлення намогильної споруди до ритуальної служби або виконавчого органу сільської, селищної, міської ради подаються такі документи: { Абзац другий пункту 2.13 глави 2 в редакції Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства N 328 ( z1194-12 ) від 03.07.2012 } оригінал свідоцтва про смерть похованого; свідоцтво про поховання або в разі його відсутності письмову згоду користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання) на встановлення намогильної споруди; { Абзац четвертий пункту 2.13 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства N 328 ( z1194-12 ) від 03.07.2012 } документи, що підтверджують придбання намогильної споруди, її ціну та дату реалізації; реквізити виконавця намогильної споруди. Одразу після отримання ритуальною службою або виконавчим органом сільської, селищної, міської ради документів, визначених у цьому пункті, вони мають забезпечити безперешкодний доступ на територію кладовища транспортного засобу, на якому перевозиться намогильна споруда, визначена у документі. { Пункт 2.13 глави 2 доповнено абзацом сьомим згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства N 328 ( z1194-12 ) від 03.07.2012 } Після виконання робіт з облаштування могили користувач зобов'язаний забезпечити прибирання території біля могили та винесення сміття до спеціально відведених місць на кладовищі. Установлені намогильні споруди реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) в Книзі обліку намогильних споруд (далі - Книга обліку). Форма Книги обліку наведена в додатку 3. Термін зберігання Книги обліку намогильних споруд постійний. Записи до Книги обліку проводяться в алфавітному порядку. Заповнюється Книга обліку в одному примірнику. Усі намогильні споруди, що встановлюються на могилі, повинні відповідати стандартам та технологіям. 3. Вимоги щодо утримання та охорони місць поховань 3.1. Утримання кладовищ, військових кладовищ, військових братських та одиночних могил, земельних ділянок для почесних поховань, братських могил, а також могил померлих одиноких громадян, померлих осіб без певного місця проживання, померлих, від поховання яких відмовилися рідні, місць поховань знайдених невпізнаних трупів та охорона всіх місць поховань забезпечуються виконавчим органом сільської, селищної, міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету. Утримання місць поховань, що перебувають на державному обліку як об'єкти культурної спадщини, забезпечують виконавчі органи сільських, селищних, міських рад із залученням органів охорони культурної спадщини. 3.2. Охорона місць поховань здійснюється відповідно до статті 31 Закону України "Про поховання та похоронну справу" ( 1102-15 ). 3.3. У разі осквернення могил, місць родинного поховання, навмисного руйнування чи викрадання колумбарних ніш, намогильних споруд та склепів відшкодування матеріальних збитків користувачу (Власнику) здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету. У разі природного руйнування намогильних споруд, гарантійний термін яких скінчився, їх відновлення здійснюється за рахунок користувача. У разі крадіжок, осквернення чи пошкодження намогильної споруди, яка не зареєстрована в установленому порядку, відшкодування Власникам матеріальних збитків не здійснюється.

http://apx.org.ua/legislation/8969-poryadok-utrimannya-kladovisch-ta-nshih-msc-pohovan.html

ОРГАНІЗАЦІЯ МІСЦЬ ПОХОВАНЬ Стаття 23. Місце поховання Для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов'язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог. Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою. Для почесних поховань органи місцевого самоврядування можуть відводити земельні ділянки поза територією місць поховання, на яких створюються меморіальні бульвари, сквери, парки і кургани Слави. Поділ кладовищ на розряди за майновим станом не допускається. Порядок функціонування місць поховань визначається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Існуючі місця поховання не підлягають знесенню і можуть бути перенесені тільки за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування у випадку постійного підтоплення, зсуву, землетрусу або іншого стихійного лиха. Орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць поховання відповідно до статті 25 цього Закону. Стаття 24. Місця невідомих поховань Про виявлені місця невідомих поховань негайно повідомляються відповідні правоохоронні органи. У разі відсутності складу злочину виявлені місця невідомих поховань підлягають обстеженню, вивченню та обліку відповідними виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та органами охорони культурної спадщини в порядку, встановленому законодавством. На період обстеження та вивчення виявлених місць невідомих поховань виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують охорону їх територій. На підставі висновків обстеження та вивчення виявлених місць невідомих поховань органи місцевого самоврядування можуть надавати їм статус кладовища з подальшим упорядкуванням його території згідно із цим Законом. Місця невідомих поховань, віднесені в установленому законодавством порядку до об'єктів культурної спадщини, беруть на державний облік і утримують органи охорони культурної спадщини. Стаття 25. Могили За зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації. За бажанням одного з родичів, визначених у частині п'ятій статті 6 цього Закону, для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання. Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Це свідоцтво дає право його пред'явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов'язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству. На могилах (місцях родинного поховання) можуть встановлюватися намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах, встановлених для могили (родинного поховання). Встановлені намогильні споруди, склепи реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі обліку намогильних споруд, форму якої затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання). Стаття 26. Види поховань померлих Поховання померлих може здійснюватися шляхом: закопування в могилі труни з тілом померлого; спалювання в крематорії труни з тілом померлого та закопування в могилі чи розміщення в колумбарній ніші урни з прахом померлого; розвіювання праху померлого. З урахуванням етнічних, релігійних чи культурних традицій поховання померлих може здійснюватися іншим способом. Поховання померлих здійснюється з дотриманням вимог санітарно-епідеміологічного законодавства. Стаття 27. Реєстрація поховань померлих Кожне поховання та перепоховання померлих реєструється спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі реєстрації поховань померлих, форма якої встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі ліквідації кладовища книга реєстрації поховань померлих передається на зберігання до архіву органу місцевого самоврядування. Стаття 28. Право власності на земельну ділянку, де розміщене місце поховання, а також на об'єкти, розташовані на місці поховання Землі, на яких розташовані місця поховання, є об'єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду. На території місця поховання не можуть бути розташовані об'єкти іншої, крім комунальної форми власності, за винятком випадків, передбачених статтею 29 цього Закону. Стаття 29. Власники колумбарних ніш, намогильних споруд, склепів Власником колумбарної ніші вважається особа, яка придбала її за власні кошти. Власником намогильної споруди, склепу вважається особа, яка за власні кошти встановила цю споруду на могилі (місці родинного поховання). Стаття 30. Утримання місць поховань Утримання кладовищ, військових кладовищ, військових ділянок на кладовищах, військових братських та одиночних могил, земельних ділянок для почесних поховань, братських могил, а також могил померлих одиноких громадян, померлих осіб без певного місця проживання, померлих, від поховання яких відмовилися рідні, місць поховань знайдених невпізнаних трупів забезпечується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету. Утримання військових кладовищ, військових ділянок на цивільних кладовищах, військових братських та одиночних могил забезпечують виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, органи виконавчої влади із залученням органів охорони культурної спадщини відповідно до їх повноважень. Утримання місць поховань, що перебувають на державному обліку як об'єкти культурної спадщини, забезпечують виконавчі органи сільських, селищних, міських рад із залученням органів охорони культурної спадщини. Порядок утримання місць поховань військовослужбовців України, що знаходяться на території інших держав, та порядок утримання місць поховань іноземних військовослужбовців на території України визначаються відповідними міжнародними договорами України. Утримання в належному естетичному та санітарному стані могил, місць родинного поховання, колумбарних ніш, намогильних споруд і склепів здійснюється відповідно їх користувачами (власниками) за рахунок власних коштів. Утримання кладовищ, а також інших місць поховання забезпечують виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у порядку ( z1113-04 ), встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Стаття 31. Охорона місць поховань Охорону місць поховань забезпечують виконавчі органи сільських, селищних та міських рад. Виконання будь-яких будівельних робіт у місцях поховань, на місцевості із залишками слідів давніх поховань, на територіях закритих кладовищ, а також у прилеглих до місць поховань охоронних зонах забороняється. Охорону місць поховань, що перебувають на державному обліку як об'єкти культурної спадщини, організують виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, органи виконавчої влади із залученням органів охорони культурної спадщини відповідно до їх повноважень. У разі осквернення могил, місць родинного поховання, навмисного руйнування чи викрадення колумбарних ніш, намогильних споруд та склепів відшкодування матеріальних збитків здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету з наступним їх відшкодуванням за рахунок винних осіб згідно із законом. Порядок охорони місць поховань та порядок здійснення пов'язаних із цим витрат визначають виконавчі органи сільських, селищних та міських рад. Розділ IV ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПОХОВАННЯ ПОМЕРЛИХ Стаття 32. Відповідальність за порушення законодавства про поховання померлих Особи, винні в нарузі над могилою, іншим місцем поховання або над тілом (останками, прахом) померлого чи в інших порушеннях цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом. { Стаття 32 в редакції Закону N 1166-VI ( 1166-17 ) від 19.03.2009 } Розділ V МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ ПОХОВАННЯ Стаття 33. Участь України в міжнародному співробітництві в галузі поховання Україна бере участь у міжнародному співробітництві при похованні померлих відповідно до закону та міжнародних договорів України, вживає заходів щодо поховання на території України іноземців, осіб без громадянства, які тимчасово перебували (проживали) на території України, сприяє виявленню поховань часів Другої світової війни, розташованих на її території, спорудженню і збереженню пам'ятників у місцях поховань, відродженню гуманістичного ставлення до них. { Частина перша статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 } На підставі міжнародних договорів Україна забезпечує спорудження і збереження пам'ятників на могилах воїнів Червоної Армії, які загинули в роки Другої світової війни, а також військовослужбовців - учасників бойових дій, які загинули за межами території України.

http://apx.org.ua/legislation/8968-organzacya-msc-pohovan.html

Безоплатне поховання Безоплатно для виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, здійснюється поховання: а) з військовими почестями померлих осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною: Героїв Радянського Союзу; повних кавалерів ордена Слави; осіб, нагороджених чотирма і більше медалями "За відвагу"; Героїв Соціалістичної Праці, удостоєних цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років; б) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною: Героїв Соціалістичної Праці; Героїв України; повних кавалерів ордена Трудової Слави; в) учасників бойових дій; { Пункт "в" частини першої статті 14 в редакції Закону N 880-VI ( 880-17 ) від 15.01.2009 } г) інвалідів війни. { Частину першу статті 14 доповнено пунктом "г" згідно із Законом N 3410-IV ( 3410-15 ) від 08.02.2006 } На могилі померлої (загиблої) особи, яка має особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, безоплатно споруджується надгробок за встановленим Кабінетом Міністрів України зразком ( 1963-2003-п ). Витрати на поховання померлих, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону. Витрати на поховання осіб, зазначених у пунктах "а" і "б" частини першої цієї статті, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому законом. Витрати на поховання померлих, передбачених пунктом "в" частини першої цієї статті, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів. Стаття 15. Поховання померлих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України та осіб начальницького і рядового складу податкової міліції { Назва статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009, N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 } Збройні Сили України, інші утворені відповідно до закону військові формування, а також Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, інші державні органи надають допомогу в проведенні поховання померлих сім'ям, батькам або іншим особам, які зобов'язалися поховати померлих військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, які померли (загинули) під час проходження служби (виконання службових обов'язків), компенсують матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження надгробків у порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. { Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009, N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 } Стаття 16. Поховання померлих одиноких громадян Поховання померлих одиноких громадян, осіб без певного місця проживання, громадян, від поховання яких відмовилися рідні, знайдених невпізнаних трупів здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів. Стаття 17. Поховання померлих, які проживали в закладах різних типів Поховання померлих, які проживали в будинках-інтернатах для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричних пансіонатах, пансіонатах для ветеранів війни і праці, психоневрологічних інтернатах, дитячих будинках-інтернатах, територіальних центрах соціального обслуговування пенсіонерів і одиноких непрацездатних громадян та в стаціонарних закладах інших типів, здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів. Стаття 18. Поховання померлих осіб, які відбували покарання в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах Поховання осіб, які померли під час відбування покарання в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, та осіб, взятих під варту, які померли під час їх тримання в слідчих ізоляторах, здійснюється згідно з цим Законом за рахунок коштів установи, в якій перебував померлий, або за рахунок коштів виконавця волевиявлення померлого чи особи, яка зобов'язалася поховати померлого, за бажанням цих осіб у встановленому порядку. { Стаття 18 в редакції Закону N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009 } Стаття 19. Поховання інфікованого тіла Поховання померлих осіб, які померли внаслідок зараження особливо небезпечною інфекцією, здійснюється згідно із санітарним законодавством України. Стаття 20. Поховання померлих іноземців та осіб без громадянства Поховання померлих іноземців та осіб без громадянства здійснюється в порядку, встановленому цим Законом для громадян України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Стаття 21. Перепоховання останків померлих Перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі. Перепоховання останків померлих може здійснюватися в інших випадках згідно із законодавством України. Перепоховання останків померлих, воїнів із братських і одиночних могил здійснюється з дотриманням вимог законів України "Про охорону культурної спадщини" ( 1805-14 ) та "Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років" ( 1684-14 ). Під час перепоховання останків померлих контроль за дотриманням безпечних умов праці протягом усього терміну ведення робіт здійснює виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської ради. Перепоховання останків померлих здійснюється за рахунок коштів особи, яка ініціює перепоховання. Стаття 22. Переміщення тіл померлих через державний кордон України Переміщення тіл померлих через державний кордон України (у тому числі переміщення через територію України транзитом) здійснюється за умови пред'явлення органові доходів і зборів особою, яка переміщує (супроводжує) тіло померлого, таких документів: { Абзац перший частини першої статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 } свідоцтва про смерть або іншого документа, що засвідчує факт смерті, виданого компетентним органом; довідки про те, що в тілі та труні (урні) немає вкладень, переміщення яких через державний кордон України заборонено. Таку довідку видає судово-медичний експерт у присутності посадової особи відповідного органу доходів і зборів - в разі вивезення труни (урни) за кордон - або відповідний компетентний орган іноземної держави з легалізацією такої довідки консульською чи дипломатичною установою України за кордоном - у разі ввезення труни (урни) на територію України. { Абзац третій частини першої статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 } Тіло померлого повинне вміщуватися в металеву герметичну труну (урну), яка опечатується посадовими особами, зазначеними в абзаці третьому частини першої цієї статті. Розкриття труни (урни) можливе у виняткових випадках за наявності достовірної інформації щодо вкладень, переміщення яких через державний кордон України заборонено. Розкриття здійснюється в спеціальному приміщенні закладу охорони здоров'я України в присутності посадової особи органу доходів і зборів та особи, яка супроводжує труну (урну), або представника підприємства, який здійснює перевезення, а також інших осіб у випадках, передбачених законом, з дотриманням вимог санітарно-епідеміологічного законодавства України.

http://apx.org.ua/legislation/8967-bezoplatne-pohovannya.html

ОРГАНІЗАЦІЯ ПОХОВАННЯ ТА ПОХОРОННА СПРАВА Стаття 8. Організація діяльності в галузі поховання Організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, в межах своєї компетенції: 1) забезпечує формування державної політики у сфері поховання; { Пункт 1 частини другої статті 8 в редакції Закону N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 } 2) затверджує необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення; 3) затверджує типове положення про ритуальну службу; 4) встановлює вимоги щодо утримання та охорони місць поховань; 5) встановлює порядок реєстрації поховань та перепоховань померлих, а також форму книги реєстрації поховань та перепоховань; 6) здійснює інші повноваження, передбачені законом. Повноваження інших центральних органів виконавчої влади в галузі поховання встановлюються законом. Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додержанням санітарних правил, державних стандартів, інших нормативних документів у галузі поховання, а також правил благоустрою, вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, здійснюють інші повноваження, передбачені законом. { Частина четверта статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 } Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції: 1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання; 2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання; 3) створюють ритуальні служби; 4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв'язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом; 5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб'єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності; 6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами. Для організації (утворення), будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання сільські, селищні, міські ради можуть створювати спеціалізовані комунальні підприємства. З метою оперативного забезпечення населення інформацією про суб'єкти господарювання, що надають ритуальні послуги та виготовляють предмети ритуальної належності, органи місцевого самоврядування можуть створювати спеціалізовані госпрозрахункові інформаційні служби. Порядок діяльності таких служб визначається органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства. Стаття 9. Ритуальні служби Ритуальні служби - спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону. Ритуальні служби можуть також надавати ритуальні послуги, не передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, виготовляти предмети ритуальної належності. Тарифи щодо оплати таких послуг та предметів ритуальної належності встановлюються в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Стаття 10. Надання ритуальних послуг та виготовлення предметів ритуальної належності Надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб'єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним переліком, а також виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється за цінами, встановленими за згодою сторін. Надання ритуальних послуг та виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється з дотриманням вимог державних стандартів, інших норм і правил, встановлених законодавством. Стаття 11. Поховання померлого Поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого. Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров'я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України. { Абзац третій частини другої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 } Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі. У разі смерті громадянина на території іноземної держави та за наявності письмового волевиявлення про поховання його тіла на території України, посвідченого належним чином, поховання здійснюється у відповідних місцях поховань на території України виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов'язалася поховати померлого, за сприяння консульської установи чи дипломатичного представництва України. У разі смерті одинокого громадянина або громадянина, від поховання якого відмовилися рідні, на території іноземної держави та за наявності письмового волевиявлення про поховання його тіла на території України, посвідченого належним чином, поховання здійснюється у відповідних місцях поховань на території України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Стаття 12. Надання ритуальних послуг Особа, яка зобов'язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно із статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб'єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг. Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом. Виконавець може надавати ритуальні послуги, визначені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг. Цей перелік ( z1111-04 ) затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Суб'єкти господарювання можуть самостійно на підставі звернення осіб, які зобов'язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, де це передбачено законодавством. Єдину методику визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності ( z0338-04 ) затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Вартість послуг та предметів ритуальної належності визначається на принципах: доступності для кожного громадянина і рівності правових гарантій; визначення економічної обґрунтованості, планово-розрахункової собівартості та рентабельності при затвердженні ціни; відповідальності виконавчих органів сільських, селищних та міських рад та органів виконавчої влади за встановлені ними ціни; відкритості, доступності та прозорості структури ціни; оплати тільки тих послуг, що відповідають державним стандартам та нормативним документам. Необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення ( z1112-04 ) затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Стаття 13. Допомога на поховання Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, надається допомога на поховання. Розмір допомоги на поховання та порядок ( 99-2007-п ) її надання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Розмір допомоги на поховання не може бути меншим за розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

http://apx.org.ua/legislation/8966-organzacya-pohovannya-ta-pohoronna-sprava.html

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про поховання та похоронну справу ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 7, ст.47 ) { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2246-IV ( 2246-15 ) від 16.12.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.105 N 3410-IV ( 3410-15 ) від 08.02.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.197 N 880-VI ( 880-17 ) від 15.01.2009, ВВР, 2009, N 25, ст.309 N 1166-VI ( 1166-17 ) від 19.03.2009, ВВР, 2009, N 31, ст.459 N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009, ВВР, 2009, N 36-37, ст.511 N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2013, N 48, ст.682 N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 } { У тексті Закону слова "спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства" у відповідному відмінку згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 } Цей Закон визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Поняття поховання Поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб'єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (далі - тіла); забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності. Стаття 2. Визначення термінів У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: волевиявлення громадянина щодо ставлення до його тіла після смерті - бажання, виражене в усній (у присутності свідків) або в письмовій формі, завіреній в установленому законодавством порядку; місце поховання - кладовище, крематорій, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих; місце почесного поховання - спеціально відведена земельна ділянка на території кладовища чи за його межами, призначена для організації почесних поховань; могила - місце на кладовищі, у крематорії, колумбарії або в іншій будівлі чи споруді, призначеній для організації поховання померлих, де похована труна з тілом померлого чи урна з прахом; намогильні споруди - пам'ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам'ять про померлих; наруга над могилою, іншим місцем поховання: { Статтю 2 доповнено абзацом згідно із Законом N 1166-VI ( 1166-17 ) від 19.03.2009 } самовільне утворення надписів, малюнків, символів або інших зображень на кладовищенських спорудах, що використовуються для церемонії поховання та поминання померлих, намогильних спорудах, склепах, урнах з прахом, могилах чи інших місцях поховання; { Статтю 2 доповнено абзацом згідно із Законом N 1166-VI ( 1166-17 ) від 19.03.2009 } самовільне пошкодження, розкопування, руйнування або в інший спосіб знищення кладовищенських споруд, що використовуються для церемонії поховання та поминання померлих, намогильних споруд, огорож, склепів, урн з прахом, могил чи інших місць поховання; { Статтю 2 доповнено абзацом згідно із Законом N 1166-VI ( 1166-17 ) від 19.03.2009 } використання з метою, не передбаченою чинним законодавством, чи самовільне використання кладовищенських споруд, що використовуються для церемонії поховання та поминання померлих, намогильних споруд, склепів, урн з прахом, могил чи інших місць поховання або вчинення інших дій, що мали на меті зневажити родинну чи суспільну пам'ять про померлого, продемонструвати зневажливе ставлення до місця поховання та суспільних, релігійних принципів і традицій в цій сфері; { Статтю 2 доповнено абзацом згідно із Законом N 1166-VI ( 1166-17 ) від 19.03.2009 } наруга над тілом (останками, прахом) померлого - вчинення непристойних умисних дій над тілом (останками, прахом) померлого, самовільне знімання одягу з тіла (останків, праху) померлого, переміщення в інше місце або розчленування чи знищення тіла (останків, праху) померлого, здійснення акту некрофілії, використання частин похованого тіла з ритуальними чи іншими, не передбаченими чинним законодавством цілями, або вчинення інших дій, що мали на меті зневажити родинну чи суспільну пам'ять про померлого, продемонструвати негативне ставлення до померлого, завдати образи рідним та близьким померлого, виявити зневагу до суспільних, релігійних принципів та традицій в цій сфері; { Статтю 2 доповнено абзацом згідно із Законом N 1166-VI ( 1166-17 ) від 19.03.2009 } склеп - підземна або заглиблена в землю капітальна споруда, призначена для поховання, в межах місця поховання, відведеного у встановленому порядку; урна з прахом - ємність, призначена для збереження праху померлого; кладовище - відведена в установленому законом порядку земельна ділянка з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань; колумбарій - сховище для урн із прахом померлих; колумбарні ніші - спеціально обладнані місця на колумбарії для поховання урн із прахом померлих, що облаштовуються в мурованих стінах або на підготовлених ландшафтних ділянках; крематорій - спеціальна інженерна споруда з устаткуванням, призначеним для спалювання трун із тілами померлих; поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству; предмети ритуальної належності - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші); користувач місця поховання (місця родинного поховання) - особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону; ритуальні послуги - послуги, пов'язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання. Стаття 3. Правові основи діяльності в галузі поховання Правову основу діяльності в галузі поховання становлять Конституція України ( 254к/96-ВР ), цей Закон, інші закони України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про поховання померлих, застосовуються норми міжнародного договору. Стаття 4. Основні принципи діяльності в галузі поховання Діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах: гарантування державою належного поховання померлих; достойного ставлення до тіла померлого; поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого особою при житті, а за його відсутності - з урахуванням побажань родичів; створення рівних умов для поховання померлих незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; запобігання випадкам непоховання померлих; компенсації державою витрат, пов'язаних з похованням померлих, відповідно до закону; безоплатного виділення місця для поховання померлих (їхніх останків) чи урн із прахом померлих на кладовищі (у колумбарії); конфіденційності інформації про померлого; забезпечення збереження місць поховань. Стаття 5. Державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання Державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання впроваджуються в порядку, передбаченому законом, з метою забезпечення безпеки життя та здоров'я людей, тварин, охорони рослин, а також майна та довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів ресурсів. Державні стандарти, інші нормативні документи в галузі поховання складаються з: обов'язкових містобудівних, екологічних вимог та санітарно-гігієнічних норм щодо створення та функціонування кладовищ, крематоріїв, інших місць поховань; технічних умов щодо виготовлення предметів ритуальної належності; необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання померлих і ритуального обслуговування населення; єдиної методики визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності. Розроблення і прийняття державних стандартів у галузі поховання здійснюється в порядку, встановленому законом. З метою врахування обрядових звичаїв, сприяння розвитку етичних правил у галузі поховання можуть запроваджуватися кодекси професійної етики. Стаття 6. Право громадян на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті Усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене у: згоді чи незгоді на проведення патолого-анатомічного розтину; згоді чи незгоді на вилучення органів та/або тканин тіла; побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації; дорученні виконати своє волевиявлення певній особі; іншому дорученні, що не суперечить законодавству. Контроль за виконанням волевиявлення громадян про належне ставлення до їхнього тіла після смерті в частині щодо згоди на проведення патолого-анатомічного розтину, на вилучення органів та/або тканин тіла здійснюється згідно з законодавством відповідними органами виконавчої влади та виконавчими органами сільських, селищних та міських рад у межах їх повноважень. Виконання волевиявлення громадян про належне ставлення до їхнього тіла після смерті в частині щодо кремації тіла, поховання в іншому населеному пункті здійснюється відповідно до закону. Дії щодо тіла померлого повинні здійснюватися в повній відповідності з волевиявленням померлого, якщо не виникли обставини, за яких виконання волевиявлення померлого неможливе. У разі якщо відсутнє волевиявлення померлого, вилучення органів та/або тканин тіла здійснюється з дозволу чоловіка, дружини, близьких родичів (батьків, дітей, сестри, брата, діда, баби, онуків), іншої особи, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого та має відповідне свідоцтво про смерть. Стаття 7. Гарантії конфіденційності інформації про померлого Держава гарантує конфіденційність інформації про померлого. Надання такої інформації здійснюється відповідно до Закону України "Про інформацію" ( 2657-12 ).

http://apx.org.ua/legislation/8965-pro-pohovannya-ta-pohoronnu-spravu.html

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 08.08.2013 № 373 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 серпня 2013 р. за № 1469/24001 ПРАВИЛА користування крематоріями I. Загальні положення 1.1. Ці Правила застосовуються до крематоріїв та встановлюють вимоги щодо організації роботи та утримання крематоріїв. 1.2. У цих Правилах наведені нижче терміни вживаються в таких значеннях: виконавець волевиявлення померлого - особа, яка здійснює поховання померлого згідно з волевиявленням останнього, або чоловік (дружина), батьки (усиновителі), діти, сестра, брат, дід або баба, онук (правнук), інша особа, яка зобов’язалася поховати померлого (в разі якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого); громадянська панахида - жалобна церемонія прощання з померлим, що здійснюється виконавцем волевиявлення померлого самостійно або із залученням організатора ритуалу; кремація - спалювання труни з тілом померлого для подальшого вшанування праху померлого відповідно до звичаїв і традицій, що не суперечать чинному законодавству; підпоховання - поховання в установленому порядку в існуючу колумбарну нішу урни з прахом померлого. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про поховання та похоронну справу». 1.3. Експлуатація крематоріїв здійснюється відповідно до вимог законодавства, зокрема у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення. 1.4. Пожежна безпека в крематоріях забезпечується відповідно до вимог законодавства про пожежну безпеку. 1.5. Охорона праці в крематоріях здійснюється відповідно до вимог законодавства про охорону праці. II. Порядок роботи крематоріїв 2.1. Режим роботи крематорію встановлюється органами місцевого самоврядування. 2.2. На в’їзді до крематорію встановлюється стенд з інформацією про: найменування ритуальної служби - спеціалізованого комунального підприємства, що здійснює експлуатацію крематорію (далі - ритуальна служба крематорію), та її підпорядкованість; місцезнаходження та номери телефонів крематорію; режим роботи крематорію; найменування суб’єкта господарювання, що забезпечує охорону крематорію. 2.3. В’їзд на територію крематорію і проїзд його територією здійснюються за маршрутами, встановленими ритуальною службою крематорію. На шляху руху транспорту мають бути встановлені інформаційні таблички, які вказують напрямок руку до об’єктів, що розташовані на території крематорію. 2.4. Під час роботи крематорію забезпечуються освітлення території, вільний доступ відвідувачів до туалету та безкоштовне користування майданчиками для паркування транспортних засобів. 2.5. У приймальній залі крематорію у доступному для огляду місці встановлюється стенд, на якому розміщується інформація про: необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг із зазначенням вартості, особливостей та строків їх виконання; виконавців ритуальних послуг, з якими ритуальна служба або сільський голова уклали договори про надання послуг (згідно з вимогами статті 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу»), із зазначенням їх місцезнаходжень, телефонів та режимів роботи; перелік ритуальних послуг із зазначенням їх вартості, особливостей надання і строків та/або термінів їх виконання (щодо кожного виконавця ритуальних послуг); необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання та ритуального обслуговування населення; порядок утримання місць поховань; вимоги щодо утримання та охорони місць поховань; реєстрацію поховань та перепоховань померлих; організацію поховань за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів; пільгове обслуговування населення (витяги з положень Закону України «Про поховання та похоронну справу» та інших нормативно-правових актів); режим роботи організації, що виплачує допомогу на поховання; книги заяв, пропозицій і скарг; режим роботи та номери телефонів місцевих органів виконавчої влади та відповідного територіального органу у сфері захисту прав споживачів, а на території Автономної Республіки Крим - органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів. III. Поховання шляхом кремації 3.1. Поховання шляхом кремації виконується згідно з волевиявленням померлого, вираженого в усній (у присутності свідків) або в письмовій формі, завіреній в установленому законодавством порядку, та/або за бажанням виконавця волевиявлення померлого, чоловіка (дружини), батьків (усиновителів), дітей, сестри, брата, діда або баби, онука (правнука), іншої особи, яка зобов’язалася поховати померлого. 3.2. Поховання шляхом кремації проводиться ритуальними службами згідно з укладеним договором-замовленням на організацію та проведення кремації (далі - договір-замовлення) на підставі свідоцтва про смерть, що видається відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України. Договір-замовлення оформлюється на підставі примірного договору-замовлення на організацію та проведення поховання за формою, наведеною у додатку до Необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19 листопада 2003 року № 193, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 вересня 2004 року за № 1112/9711. 3.3. Кремація проводиться не раніше ніж через 24 години після настання смерті. Цей строк може бути зменшений, якщо труп підлягав судово-медичній експертизі, про що повинна бути зроблена відповідна відмітка в лікарському свідоцтві про смерть. 3.4. У випадках самогубства, раптової смерті з невідомих причин, якщо смерть настала від тілесних ушкоджень, при підозрі у вчиненні злочину, якщо тіло померлого знайдено, для кремації потрібна письмова згода органів внутрішніх справ або прокуратури. 3.5. Невпізнані трупи кремації не підлягають. 3.6. По прибутті процесії в крематорій виконавець волевиявлення померлого надає ритуальній службі крематорію договір-замовлення на організацію та проведення поховання - у разі його попереднього оформлення, свідоцтво про смерть, документ, що посвідчує особу виконавця волевиявлення померлого, та у разі потреби письмову згоду органів внутрішніх справ або прокуратури. Після оформлення всіх документів видається довідка на одержання урни з прахом. 3.7. Тіла померлих доставляються на кремацію у трунах, виготовлених з горючого матеріалу. 3.8. У разі коли тіло померлого зберігалось у відділенні зберігання крематорію, ритуальна служба крематорію має за 30 хвилин до початку громадянської панахиди забезпечити оформлення зали, де вона проводиться. В інших випадках оформлення зали здійснюється до моменту прибуття траурної процесії за попередньою домовленістю. 3.9. Доступ учасників громадянської панахиди до тіла померлого здійснюється лише протягом проведення процедури прощання. 3.10. Прах після кремації вміщується у спеціальну урну, яка герметично закривається. На боковій поверхні урни гравіруються прізвище, ім’я, по батькові померлої особи, дати її народження та смерті. Урни з прахом направляють у сховище крематорію для тимчасового зберігання. Урна з прахом видається виконавцю волевиявлення померлого або представнику ритуальної служби через три робочі дні після кремації для захоронення в колумбаріях та родинних похованнях на інших кладовищах або для перевезення до іншого населеного пункту при пред’явленні документа, що посвідчує особу. 3.11. Поховання урни з прахом на території колумбарію виконується службою крематорію згідно з укладеним договором-замовленням на підставі довідки на одержання урни з прахом з крематорію та документа, що посвідчує особу. У договорі-замовленні на поховання урни з прахом на колумбарії вказуються день, час і місце розміщення урни з прахом померлого в колумбарній ніші. Ритуальна служба крематорію забезпечує поховання урни з прахом на колумбарії протягом восьми днів після укладеного договору-замовлення у порядку, визначеному главою 2 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19 листопада 2003 року № 193, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 вересня 2004 року за № 1113/9712, до повного заповнення відповідної секції або стіни колумбарію з реєстрацією у Книзі реєстрації поховань та перепоховань померлих громадян за формою, наведеною у додатку 1 до зазначеного Порядку. 3.12. У колумбарії крематорію на могилі встановлюється пам’ятна плита єдиного зразка розміром 0,25 м х 0,25 м, на якій здійснюється напис прізвища, ім’я, по батькові та дати народження і смерті. Можливе підпоховання урн в одну колумбарну нішу, якщо це дозволяє її конструкція. 3.13. Через 8 діб після поховання урни з прахом на колумбарії виконавцеві волевиявлення померлого при пред’явленні договору-замовлення на поховання і документа, що посвідчує особу, ритуальною службою колумбарію видається свідоцтво про поховання, у якому вказуються номер ділянки, секції, ніші поховання урни. 3.14. Урна з прахом після її поховання може бути видана виконавцю волевиявлення померлого за наявності свідоцтва про поховання, обґрунтованої письмової заяви і документа, що посвідчує особу. Роботи по розмуровці або викопуванню урни виконуються за рахунок виконавця волевиявлення померлого. На звільнене місце в колумбарії може встановлюватись інша урна. 3.15. Незатребуваний прах зберігається у крематорії протягом одного року, після чого підлягає похованню у спільній могилі. Вилучення урни із спільної могили не дозволяється. Намогильні споруди на спільних могилах не встановлюються. 3.16. Забороняється самовільно (без узгодження з ритуальною службою крематорію) переобладнувати колумбарні стінки та ніші для урн на колумбаріях. 3.17. Ритуальна служба крематорію відповідає за охорону колумбаріїв, розміщених на території крематорію, відповідно до чинного законодавства. 3.18. Вінки до і після проведення громадянської панахиди можуть прийматися ритуальною службою крематорію на зберігання строком до трьох діб. Після сплину трьох діб ритуальна символіка прибирається ритуальною службою крематорію. Ритуальна символіка не встановлюється біля місця поховання урни. За бажанням виконавця волевиявлення померлого вінки можуть встановлюватись на спеціальне місце. 3.19. Ліквідація колумбаріїв здійснюється у встановленому Законом України «Про поховання та похоронну справу» порядку. 3.20. При оформленні документів на кремацію виконавець волевиявлення померлого має ознайомитися з переліком і вартістю ритуальних послуг, які надає крематорій. 3.21. На території крематорію забороняється: порушувати тишу і порядок роботи крематорію; палити у не відведених для цього місцях; їздити на транспорті, крім службового, по території у не відведених для цього місцях; перебувати на території крематорію після його закриття; заходити стороннім особам у виробничі приміщення.

http://apx.org.ua/legislation/8964-pravila-koristuvannya-krematoryami.html