зогляду на погоду, це мабуть було б цікаво для оточуючих, але не досить зручно для тих, хто носив би ці вітання.
Це дуже весело, але я - пас. Бо по дорозі на роботу (де цього точно ніхто не зрозуміє) потрібно ще зайти в дитсадок та пару державних установ. А мені так не хочеться, що прямо на робоче місце службовим транспортом до мене привезли психіатра.
Крапля, це ти мене віднесла до категорії серйозних поважних людей?! щиро тобі дякую, звісно, але так мене ще ніхто не називав :).
Віриш, просто відчогось не можу цього зробити так, як зробила б років -ять тому. Тобто я можу зробити багато речей які б посоромилась робити тоді, і мені зазвичай однаково що подумяють про мене сторонні люди... а тут якось не виходить.