Я сьогодні пішла на рекорд. Більше 20 км по сусідніх селах. І що цікаво - майже не втомилась.

Хмари сьогодні дивовижні. Мовби художник-невдаха розмазав пензлем білу фарбу по небу.

Не я одна осідлала залізного коня.

В честь місцевої птахофабрики - символ писанка. І ще щось сюрреалістичне.

Климове озеро. Сюди треба окремо приїхати, роздивитись.

Тиха дорога через поля. Вдалині село - Лехнівка.

Дивно, але я тут ніколи не була. Село дуже маленьке.

Зустрічаю дівчину, яка йде на головну дорогу. Вітається.Ось воно українське село - діти вітаються з усіма зустрічними дорослими. Трохи дивно, але приємно.

Навіть мале замурзане біжить назустріч і кричить "Драсьте!"






Різдво-Іоано-Предтеченська церква ,1877 р

У дворі тихо, зелено і пахне жасмин.

Риси сучасності.

Звернула з асфальту на грунтовку.

Зараз скрізь купи троянд.

Виглядають з-за заборів. 

На узбіччі - волошкове царство.