Не буде речі жодної, що з неї
Не стала б хмара. Катедральний храм
З широких брил, біблійність шиб і рам -
Усе зрівняє час. І "Одіссея"

Мінлива, наче море. Щось нове
У ній щоразу бачимо. Незнане
Чиєсь лице на тебе з люстра гляне,
Й непевним лабіринтом день пливе.

Ми ті, що проминаємо. Безкрая
На обрії мов хмара розтає -
Оце наш образ. Іншою стає
Й сама себе троянда не впізнає.

Ти - це хмарина, море, забуття
І те, що загубив без вороття...

Х. Л. Борхес

пер. І. Качуровського