В колонках играет - Кооператив Ништяк/Врил
Общеизвестно, что великие укры, ведущие своё происхождение от шумеров, сами в свою очередь являются протошумерами, как и прочими протонародами. Понять это невозможно, это следует запомнить раз и навсегда любому желающему нутрить двоемыслие и укрнац.

Это я, собственно, к чему? Да к тому, что только исходя из подобного укрнац-двоемыслия и может настоящий свидомит рассуждать о т.н. "рашизме" и "русском фашизме" как о чём-то плохом, не имеющем отношения к Вільної Україні, каковая (снова включаем двоемыслие) никогда не была запачкана фашизмом. Полагаю, что подлинным открытием для такого свидомита окажется занятная апологетическая статейка одного из столпов троицы теоретиков политического украинства (Сциборского, Михновского и Донцова) -- г-на Сциборского под названием "Фашизм" (раздел IV из книги "Націократія"). Если кто-то думает, что в этой статейке пан Мыкола осуждает фашизм, тот ошибётся, ибо сказано:
"Фашизм наново відкриває забутий світ ідей, він апелює до духовости й змагає до морального переродження нації, в ім'я її зросту, блага й сили. На місці скептичного релятивізму демократії — він ставить віру й абсолютний світогляд; компромісовості — непримиримість у захисті своїх постулатів; безвідповідальному, претензійному в домаганнях прав і скупому у виконанню обов'язків, лібералізмові — він протиставить повинність дисциплінованого чину; космополітизмові й інтернаціоналізмові — ідеал власної нації; суспільній та ідейній анархії — внутрішній лад і мир."

По-моему, это просто песнь торжествующего фашизма, особенно с учётом следующего признания необходимости диктатуры идеологически верного пассионарного меньшинства над не способными к творчеству широкими народными массами:
"Фашизм скептично задивляється на творчі спроможності народних мас. Останні не є діяльним чинником поступу. Творчість нації визначає й реалізує меншість; що її він називає аристократією духа. Ця провідна меншість своїм ідейним багатством, активністю, пристрасною волею та здібностями творить життя, досягає здобутків, то ними користується цілий нарід. Цій меншості і належить керма в державі. Свою владу вона дістає не на підставі виборчої більшості демократії. Бо більшість — каже фашизм — це насамперед юрба, механічна збіранина одиниць, що сама не знає власних хотінь і користей. Не питати в неї рівень, лише вести за собою для її ж власного добра — повинна провідна меншість. Логічним висновком цих поглядів фашизму на творчу ролю маси був встановлений ним державно-політичний режим диктатури."

Ну, и просто прекрасное, по-моему:
"Фашизм виявив чесність із собою, коли на місце їхнїх підступних, брехливих фраз, що присипляють чуйність слабших, поставив на порядок дня нашої епохи всю неприховану правду життєвої концепції, що відвічно спирається на чинну мораль, на закони противенств і на право сили.

В цьому збудженню первородного інстинкту нації, в напруженні її ідей і зактивізуванні її творчих потенцій лежить заслуга фашизму-націоналізму не лише перед власною батьківщиною, але й перед іншими — насамперед поневоленими — народами. Для цих останніх свідоцтво творчого духового напруження фашизму й його змагань за життєві ідеали нації, повинно бути незабутнім "мементо" і дороговказом їх власних почувань і чину. Бо ті з них, що перелякано відвертаються від імперативних заповітів фашизму в силу своєї сліпої, безкритичної прив'язаності до наркозу демо-соціялістичних забобонів про "мир, згоду, благоденствіє" та інтернаціонали — ті з них ніколи не матимуть діючого миру (і свободи). Призначення таких народів — бути погноєм для інших!"

Подозреваю, что перед г-ном Сциборским никогда не вставал вопрос о том, не является ни перегноем для прочих Велика Українська Naziя и не заключена ли вся неприкрытая правда жизненной концепции в том, что право силы в 100500-вековом противостоянии великих протошумеров с москалями принадлежит москалям. Наверное, с его точки зрения величие укронации заключается в способности убедить/заставить очередной Евросоюз победить клятых москалей и дать протошумерам возможность наконец-то пануваты. Не эти ли практически слова слышны сегодня из уст укропропагандистов и официальных лиц, пока что стыдливо заменяющих слово "фашизм" словосочетанием "европейская демократия"?
"Диктатура фашизму базується на здорових основах суспільної культури й моралі; вона виростає з тисячолітніх творчих традицій старого Риму, та, навіть при деяких своїх внутрішніх дефектах, лишається чинником будуючим. Диктатура комунізму заперечує й культуру, і мораль; її зродила стихія варварського московського нігілізму, що робить її фактором руїни."

А вот в качестве классического эталона идеального (читай: фашистского) общества пан Мыкола видит Италию времён Муссолини:
"В ідеї, фашистівський парламент має реалізувати участь об'єднаного в корпораціях населення в державному управлінню. Фактично він лише реєструє й формально ухвалює рішення Великої Фашистівської Ради. В ближчому часі можна чекати ліквідації цього парламенту, а на його місці, очевидно, стане Національна Рада Корпорацій.

Цілою політикою держави кермує Велика Фашистівська Рада; до неї входять провідники фашистівської партії та представники уряду. Таким чином, єдина й легальна в країні партія (всі інші партії — заборонені) ототожнюється з державною владою й вона купчить у своїх руках все управління. Широко розгалужена партійна організація охоплює не лише нейтральний державний апарат, але й владу на місцях, в провінціях. Управління визначається стислим урядовим централізмом, на тлі усунення громадської самодіяльности; фашизм скасував і органи місцевої самоуправи, настановляючи замість представників самоврядування — державних урядників.

На чолі держави стоїть король. Фактично він виконує лише репрезентативні функції суверенітету, в той час, як вся повнота державної влади перебуває в руках "дуче" — Мусоліні. Це є вождь, що його ніхто не обирав, він самий взяв до рук владу. Диктаторів не вибирають — каже фашизм — вони самі приходять."

Это так, к вопросу о пресловутой "демократии", которой великим свидомым украм не хватало в Российской империи и СССР. Дело в том, что прирождённый раб мечтает не столько о свободе, сколько о собственных рабах, и ничего не имеет против очередного самостоятельно приходящего диктатора, если этот диктатор в состоянии построить общество и поставить его раком. Справжний пан -- суворий пан!

Так что там насчёт фашизма? Если фашизм -- это плохо, то что делать с г-ном Сциборским? Тварь он дрожащая или совесть NaziЇ, ибо право имеет? Аналогичные вопросы можно было бы задать и о Донцове с Михновским, а также о троице практиков политического украинства -- Мазепе, Петлюре и Бандере: если герои они, то и все дела их героичны, включая еврейские погромы и Волынскую резню. А если нет, то что останется от наследия апостолов NaziЇ (читай: Ahnenerbe), возводимых ныне на пьедестал? Но самое страшное даже не это, а слова о праве силы, однозначно намекающие на то, что Naziя, страдающая и угнетаемая 100500 тысяч лет то одними, то другими, то третьими, банально не имеет никаких прав ни на что, кроме как служить перегноем для более сильных наций. Так что лично я не понимаю, на что обижаются свидомиты и присвидомленные, бо так казав Заратуштра Сциборський. А также мне, наверное, никогда не понять, с какого бодуна одна сильная нация должна воевать с другой сильной нацией за потенциальное панувание холопов и терпил по натуре, способных лишь на резню безоружных и работу охранниками в концлагере своей мечты (см. слова "Травники", "Терезин" и "Таллергоф").