В колонках играет - День Триффидов/Чёрный флаг
Ребятёнок поделился ссылкой на интервью со львовским историком Ярославом Грицаком (не путать с другим Грицаком, получившим кличку "придурок" от Недимона Медведева: может же, когда не спит! 8-) под заголовком "Майдан не должен был победить". Почитал с интересом от корки до корки, но особо глаз зацепился за следующее:
"«Євромайдан став єдиною революцією креативного класу, яка перемогла»
Євромайдан – це революція прекаріату. Я не кажу, що лише їх, але саме ця група надала Євромайдану інших якостей. У цьому сенсі Євромайдан був ближчим до руху Occupy чи протестів на площі Таксим в Стамбулі – там також бунтували молоді, заможні люди середнього класу. Так само, як і на площі Болотній у Москві, де бунтував креативний клас. Єдина відмінність Євромайдану від всіх інших революцій креативного класу, що це була єдина переможна революція. Тому що прекаріат не здатен перемагати, він здатен красиво бунтувати. Це красивий хепенінг, в якому дуже важливе красиве самовираження. На це приємно дивитися, але хепенінги не перемагають.
Ми маємо знову парадокс на парадоксі. Є революція, яка мала програти, а вона виграла."

Тут, конечно, можно было бы припомнить роль внешних сил в лице иноземных послов (не поведись на их посулы Янукович, всё могло бы повернуться иначе) в победе Майдана-2, но в данном случае дело в попытке выставить т.н. "креативный класс" движущей силой революции с одновременным признанием того печального факта, что т.н. "креативный класс", которому ничего не светит уже по той причине, что слишком много развелось желающих улучшить своё положение, а пряников сладких всегда не хватает на всех, практически не способен к самостоятельному творчеству и нуждается в подбрасывании этому классу идей извне: "І ще важливе – вам треба давати ідеї, вам треба допомагати шукати ідеї. Ви чітко знаєте, чого ви не хочете, але не знаєте, чого хочете. Це наслідок нашого часу."

А вот и привет из Матрицы: "Вас називають поколінням великого пальця – ви є дигіталізоване (від «digital») покоління. Серед вас, може, ще є однокласники, які не поступили до вузу, але, думаю, немає жодного, хто не мав би вдома комп'ютера чи екаунту десь в твітері. Це означає, що ваше життя переважно триває в мережі. А воно там переважно є егалітарним, рівним. Там не можна бути вищим чи нижчим – там усі рівні. Тим більше, що дуже часто ця рівність забезпечутся анонімністю."

IMHO самое занятное в этом всём -- то, что т.н. "креативный класс", как выясняется даже с точки зрения промайданно настроенного человека, не способен самостоятельно созидать даже идеи, тем более -- что-либо материальное, а посему во главу угла этот класс будет ставить дематериализацию окружающего мира. Разумеется, из самых благих побуждений.