Оригінальний варіант:

Ой верше мій верше
Мій дзелений верше
Уж мі так не буде (2) |
Як мі было перше | (2)

Бо перше мі было
Барз мі добри было
Од свойой мамичкы (2) |
Не ходити было | (2)

Не ходити было
Горами лісами
Не любити было (2) |
З чорними очами | (2)

Не ходити было
Кадим я ходила
Не любити было (2) |
Кого я любила | (2)

Бо когом любыла
І рада виділа
Уж я того рочку (2) |
Забытим мусіла | (2)

Не рубати было
Зеленого дуба
Не брати ня было (2) |
Колим ти не люба | (2)

Не рубати было
Зеленого ліщыну
Не брати ня было (2) |
Молоду дівчыну | (2)


Перший варіант:
Ой верше, мій верше,
Мій зелений верше.
Уж мі так не буде, |
Уж мі так не буде, | (2)
Як... як било перше. |

Бо перше мі било,
Барз мі добре било.
Од своєй мамички, |
Од своєй мамички, | (2)
Не ходити било. |

Не ходити било,
Куди я ходила.
Не любити било, |
Не любити било, | (2)
Кого я любила. |

Не ходити било
Горами, стежками.
Не любити хлопця |
Не любити хлопця | (2)
З чорними бровами. |

Верше... Мій верше...

Другий варіант:

Ой Верше Мій Верше
Мій Зелений Верше
Юж мі так не буде |(2) |
Як мі было перше |(2)

Бо перше мі было
Барз добрі мі было
Од свойой Мамички |(2) |
Не ходити было |(2)

Не ходити было
Горами Стежками
Не любити Хлопців |(2) |
З Чорними Очами |(2)

Не ходити было
Кади я ходила
Не любити было |(2) |
Кого я любила |(2)
____________________________
Відміна:

Тогди Мій Миленький
Тогди буду твоя
Як на нашім Столі |(2) |
Виросне Тополя |(2)

Тополя виросне
Маєран заквитне
Тогди Моє Серце |(2) |
До твого прилипне |(2)

Третій варіант:
Ой верше мій, верше,
Мій зелений верше,
Юж мі так не буде,
Як мі било перше.

Бо перше мі било
Барз мі добрі било,
Од свойой мамички
Не ходити било.

Не ходити било,
Кади я ходила,
Не любити било,
Кого я любила.

Яничку, златовлас,
Чом не ходиш до нас?
Ци ся мами боїш,
Ци о мя не стоїш?

Мами ся не бою
І о тебе стою.
Лем ся преокрутні
Злих язиків бою.

Бо тоти язики
Гірше ніж од меча,–
Порубат, посіче,
Лем кров не потече.

Цвітуть осінні тихі небеса,
Де ти стоїш, блакитна, як роса.
В очах засмуток темний, мов ожина.
Моя кохана, мріялось - дружина.
Лиш сон далекий видивом майне,
Хоч не забудь, а згадуй ти мене.

Я під вікно прилину повесні,
Щоб ти знялася пташкою вві сні.
Де обнімала кучері-волосся,
Де приготала те, що не збулося,
Що не воскресло в літечко сяйне.
Хоч не забудь, а згадуй ти мене.

У тебе смуток - в мене ревний жаль,
У тебе вечір - в мене ніч і даль.
Я під вікном постою із журбою,
Куди ж мені подітися з тобою?
Хай серце серцю звісткою війне,
Хоч не забудь, а згадуй ти мене...

Маестро
(Ти той, котрий руками ловить дощ...)

Слова: Наталя Криничанка
Музика: Наталя Криничанка

Виконання: Наталя Криничанка

Ти той котрий руками ловить дощ
Ніким ніде не визнаний маестро
І диригуєш на бруківці площ
Ніким ніде не баченим оркестром

Краплиною впаду у спокій твій
І розійдеться колами неспокій
Розлютиться шалений вітровій
Вартуючи мої підступні кроки

Ми заціловані дощем
Банально так і неповторно
Сердець замолюємо щем
Мінорно ти і я мінорно

Ти той котрий руками ловить дощ
Ніким ніде не визнаний маестро
І диригуєш на бруківці площ
Ніким ніде не баченим оркестром

353 слушали 0 копий [+ в свой плеер]

Я іду багряним садом.
Туман ляга на лист опалий.
Тут колись ходили рядом,
А навкруги весна буяла.

Ой ви, очі волошкові,
Мов троянди, пелюстки-вуста,
Стан твій ніжний смерековий,
Ти – веснянко моя чарівна.

Не забудь мені ті ночі,
Цілунок губ твоїх медових.
І тепер так серце хоче
Твої вуста відчути знову.

Ой ви, очі волошкові,
Мов троянди, пелюстки-вуста,
Стан твій ніжний смерековий,
Ти – веснянко моя чарівна.

Дні ідуть, літа минають.
Душа зове: “Прийди кохана!”
Ти повернешся, я знаю,
Моя любов, моя жадана!

Степом, степом йшли у бій солдати.
Степом, степом - обрій затягло.
Мати, мати стала коло хати,
А навкруг в диму село.

Степом, степом розгулись гармати,
Степом, степом - клекiт нароста...
Степом, степом падають солдати,
А навкруг шумлять жита.

Степом, степом поросли берізки,
Степом, степом сонце розлилось...
Степом, степом - встали обеліски,
А навкруг розлив колось.

Степом, степом - людям жито жати,
Степом, степом даль махне крилом...
Мати, мати жде свого солдата,
А солдат спить вічним сном!

Лелеча доля
Слова: Василь Цілий Музика: Ірина Кириліна
Говорила мати у літа далекі,
Що мене до хати принесли лелеки.
Не сказала сину в золотий свят-вечір,
Що вони лишили й доленьку лелечу.

А як чула клекіт, завмирала в полі:
Принесіть, лелеки, нелелечу долю,
Принесіть, лелеки, нелелечу долю.

Плинуть хмари сині, сині хмари й сірі,
Жаль мені, що нині я в лелек не вірю.
А як заклекочуть - лину в небо чисте,
Полетіти хочу у своє дитинство.

Поклонитись полю на чотири боки
За лелечу долю й пережиті роки,
За лелечу долю й пережиті роки.