Не знаю, що зі мною... Може старію? Не спиться... Потягло на романтику. І згадую я рядки, з вірша Максима Рильського,: Яблука достигли, яблука червоні... Раніше часу не вистачало на поезію, тільки в школі і то примусово. Оце б, опинитись десь на зібранні літераторів, а краще тільки поетів-романтиків, у-у-у-у-у-у! Відвела б душу! Ні, краще б потрапити на концерт українського хору, де співають про любов, про материнство. Так хочеться щоб душа розвернулась і... .
Щось я замріялась, піду розвішу останні перепрані речі і спати.
Але спочатку прочитаю парочку красивих віршів про любов і поділюся з вами:

Дзвенить у зорях небо чисте,
Палає синім льодом шлях.
Неначе дерево безлисте,
Стоїть моя душа в полях.
Як надійшла щаслива доля,
Збудила весняну снагу,
Моя душа, немов тополя,
Зазеленіла на снігу.
Як надійшла любов справдешня,
Хлюпнула пригорщу тепла,
Моя душа, немов черешня,
Понад снігами зацвіла.
Як надійшла і засіяла
Та дружба, що живе в літах,
Моя душа над снігом стала,
Неначе яблуня в плодах.
Дмитро Павличко

Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду — і, може, більше не прийду.
Вже-я любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні уста,—
А тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.
Гей, поля жовтіють, і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить-
Поцілуй востаннє, обніми востаннє;
Вміє розставатись той, хто вмів любить.
Максим Рильський
Гарна дівчино, ти, цвіте розвитий,
Глянуть на тебе – значить полюбити,
Глянуть в ті очі, як море без дна,
Вчути той голос, дзвінкий, як струна,
Вчути той тихий сміх,
Сумом повитий, -
Як же тебе би міг
Хто не любити?
Гарна дівчино, блідавая зірко,
Думать про тебе і сумно, і гірко.
Іван Франко

Серия сообщений "Поезія":
Часть 1 - Олег Герман "Що таке вірш?"
Часть 2 - Без заголовка
Часть 3 - Красиві вірші українських поетів про любов!
Часть 4 - Доля Ліна Костенко
...
Часть 16 - А я сиджу на березі. Михайло Карасьов.
Часть 17 - На зустріч випускників. Михайло Карасьов.
Часть 18 - Про рукописи і вогонь. Михайло Карасьов.