Без заголовка |

|
Метки: любов вірші мрії дівчина |
Без заголовка |

- Ні, внученько. Кохання - це коли пам"ятаєш в чому він був одягнутий на побаченнях. А якщо пам"ятаєщ себе - то це закоханість. Склади іграшки в коробку, дитинко.
_______________________________________________________________
- Бабусю скажи мені, коли наступає час прощатися? Може краще розійтися після першої ж ночі, поки немає неоправданих надій, не чекати сварок і непотрібних пояснень, просто піти залишивши на пам"ять просто збентежений приємний спогад. Або після багатьох-багатьох ночей, коли все само по собі невідомо куди і невідомо чому зникне, таке собі спокійне розстанвання без болю, надривів, крику.
- Тут все дуже просто внученько. Вирушати треба не після якоїсь визначеної кількості ночей, а першого ж ранку, коли тобі не захочеться встати раніше і приготувати йому сніданок. Напої його тоді чаєм, поцілуй на прощання і закрий двері.
_______________________________________________________________
- Бабусю він мені і досі сниться....
- Пам"ятаєш торішній сніг...?
- До чого тут торішній сніг. Я ж поради хотіла у тебе спитати, а не про погоду говорити...
- А я тобі внучко її вже і дала. Коли ще болить, коли не до кінця забулося, якщо всередині ще щось здригається, то скажи мовчки про себе :"Торішній сніг." І спробуй віднестися до всього, що у Вас було так само. Неможливо зберегти сніжинку вліку, - приходить і її час розтанути. І хоч тобі важко зараз в це повірити, пам"ятай, обов"язково випаде новий сніг. Просто довірся часу і діждися його, нового, чистого, першого снігопаду. Але якщо ти і досі сумуєш за тим, що було - просто повторюй про себе :"торішній сніг, торішній сніг, торішній сніг"
______________________________________________________________
- Бабусю, я буду боротись за своє кохання.... Я не віддам його просто так... не опущу руки, не здамся без бою....
- Внученько - пам"яаєш таку улюблену гру школярів, коли треба бігати навколо стільців, яких менше ніж гравців. А коли закінчується музика треба зайняти стілець першим... Внученько ти ж граєш в ту саму гру, коли намагаєшся боротися... Навіщо бігати удвох, а то і утрьох довкола одного стільця, намагаючись перехитрити суперниць і зайняти стілець першим, смішити оточуючих, злитись і нервуватись...
Озирнись довкола, біля стінки стільки вільних стільців... ти вже доросла внученько, пора перестати грати в дитячі іграшки...
____________________________________________________________________
-Бабусю, чому мені так боляче? Я ревную його навіть до жіночих імен, які він називає.... Коли він не піднімає слухавку - я тут же уявляю, що він з іншою.... Коли він розповідає про якусь жінку, я одразу починаю думати чи "було" у них... Я ревную його до колишніх, до друзів, до колег на роботі, до випадкових знайомих... Як перстати себе мучити бабусю?
- Внученько, ревнощі - це брехливе відчуття. Ти не ревнуєш, ти боїшся втратити. Але ти не бійся, бо це пустий страх. Адже якщо приводу немає, то ревнувати безглуздо, а якщо він є, то ревнувати вже пізно.
_________________________________________________________________
- Всі чоловіки однакові. Варто йому лише сказати мені "привіт", як я вже знаю, як він поводитиметься далі, які анегдоти розповідатиме, як буде посміхатися, як торкатиметься, як буде сваритися і йти геть...
- Ти не права внученько. Всі чоловіки різні. Просто нам подобаються схожі чоловіки. Тобі подобаються скромні, домашні? Тоді чому ти нарікаєш, що знову попався зануда, який нікуди не хоче виходити з будинку? Якщо ти вибираєш чоловіка "душу компанії", тоді не дивуйся , що частенько доведеться його ділити з друзями, а часто і з "подругами жіночої статі"... Якщо любиш романтиків, то будь готова не лише до свічок, віршів і шампанського, а і до періодичних депрессій і зникнень, які він буде поснювати "творчими кризами". Вибираєш чоловіка за яким можеш бути "як за кам"яною стіною", то потім не дивуйся, що в цих стінах не можна знайти дверей на волю... Жінки вибирають схожих чоловіків, а потім дивуються, чого вони всі однакові...
__________________________________________________________________
- Бабусю - я не знаю як сказати йому, щоб не зробити боляче.... Він не заслужив на банальне "давай залишимося друзями"...Він хороший, а мені доведеться поступити з ним жорстоко... Що мені робити бабусю? Як мені дати зрозуміти йому, що між нами все закінчено?
- Внученько, запам"ятай у останній фразі, яку він буде чути при розставанні, він повинен почути не лише неминучу жорстокість, але і вдячність за все те хороше, що у вас було.... Адже коли він згадуватиме тебе, а він неминуче згадуватиме, то він і згадуватиме і ваше розставання. І якщо ти хочеш, щоб його очі посміхалися, то не з"ясовуй стосунків при прощанні.... Просто скажи : "Мені більше не потрібна твоя присутність, щoб, любити тебе"... І рушай...
__________________________________________________________________
- Бабусю, я не знаю чи варто йому все розповідати?... Начебто і нічого такого і не було, але раптом він дізнається.... І признаватися начебто і немає в чому, але і розповідати не можу.... І як я можу вимагати його бути чесним зі мною, якщо сама починаю щось приховувати і недоговорювати....
- Внученько, запам"ятай три простих правила: 1) ніколи і ні за яких умов не обманюй його.... 2) ніколи і ні за яких умов не зраджуй йому
3) якщо вже обдурила і зрадила, то ніколи не розповідай йому про це.... Але пам"ятай внученько останнє правило слідує лише за першими двома....
______________________________________________________________________
- Бабусю, я не розумію, що відбувається...Він раптом кудись зник... Я його не бачу, телефон не відповідає, дома його немає... Може щось сталося? Може я його чимось образила? Може варто з"ясувати що ж все таки відбувається?
- Внученько, не варто, повір мені... Адже ти і сама знаєш відповідь, просто не хочеш собі зізнатися... Він не телефонує і не бере слухавку - тому що не хоче... Запам"ятай внученько- до тих пір поки чоловік зацікавлений в жінці - він не зникне з її життя. Він обриватиме телефон, влаштовуватиме випадкові побачення через твоїх подруг... І жодні причини - навіть найвагоміші не стануть причиною того, що його не буде поруч, якщо він цього хоче. І якщо ти не хочеш заставляти його брехати у відповідь на твоє питання про те «чому він пропав з твого життя» і почути, що був зайнятий або багато роботи, то краще не запитуй. І якщо не шукаєш зайвого приводу причинити собі біль почувши правду, то теж не запитуй. Адже ти і так знаєш відповідь....
|
|
feeling blue... |
Ось сьогодні приїхав додому.. настрій гарний, бо з дипломом все склалося ліпше, ніж я очікував.
Шлунок незадоволено буркотів, натякаючи, що таця вівсяної каші з подрібненим яблуком та медом і чорний чай вранці це надто мало для повноцінного його, шлунка, щастя..
Зварив собі кави в керамічній джезві, віднайшов шматок холодної відбивної у надрах холодильника і відчув себе ще краще.. ще й ма принесла якогось хорошого морозива зі шматочками манґо.. начебто життя налагоджується....
... і якось зовсім непомітно тоненька та холодна гадючка депресії заповзла в ще тепле серце і любенько собі вмостилася..
Я вважаю себе відносно щасливою людиною.. так, життя не цукор, моє свої трабли.. але багатьом ще гірше ніж мені, правда? Я намагаюсь цінувати те, що в мене є і вважаю себе оптимістом.. але в мене є "скелет у шафі".. чи фантом.. чи як це ще назвати... певний набір думок та розмірковувань, від яких я ніяк не можу здихатись...
уявіть собі, що у вас є стара валіза з непотрібним мотлохом.. і ви хочете її викинуть... і от.. ви йдете на сміттярку... жбурляєте цю валізу якнайдалі і спокійно повертаєтесь додому.. пару днів минають цілком позитивно.. аж одного ранку ви прокидаєтесь і бачите цю валізу поряд зі своїм ліжком.. цілу і неушкодженну.. ви спалюєте її у лісі.. а надвечір вона стоїть акурат біля шафи.. ви викидаєте її з мосту в Дніпро.. а через три тижні знов знаходите її поряд...
Ото так в мене з моїми думками.. я їх перемагаю.. забуваю... але все одно вони повертаються кидаються мені у мозок.. підкатують комком до горла... тиснуть у грудях... це трапляється рідко.. інколи раз на тиждень.. інколи раз на місяць.. але це _трапляється_
сподіваюсь я колись змінюсь і все буде по-інакшому...))
Чи боїшся, друже, смерті?
Чи вона тебе лякає?
Знай - померти завше легко
Лиш життя лякати має.
Чи хотів ти, друже, вмерти?
До життя ти мав відразу?
Весь свій біль, страждання стерти
І звільнитися одразу...
Чи ти знав колись напевне,
Що майбутнього немає?
Що тебе ніхто не прагне,
Не кохав й не покохає..
|
|
I miss you... |
|
|
Без заголовка |
|
|
ще один вірш... |

|
|
Без заголовка |

| |
|
|
Без заголовка |
|
|
Результат теста "Раскрой свою вторую половину. ЕСТЬ ЛИ У ТЕБЯ ДАР?" |
|
|
Без заголовка |
| Знакомства на Mail.ru | Возбуждаю ли я женщин? Твой результат: 109% возбуждения. Бог секса и любви! Твоё мастерство безупречно... Нам, женщинам, о таком парне остается только мечтать.А кого возбуждаешь ты? |
|
|
Без заголовка |
|
|
вот такой вот несерьезный стих))) |

|
|
Результат теста "Какая ты страна мира" |
|
|
Что в имени тебе моем.. |

|
|
Без заголовка |
|
|
Без заголовка |



|
|