У вас также, россияне ?

Без заголовка

Я пишу эти строки в час тяжелейших испытаний для украинского народа,когда решается судьба вашей многострадальной страны.

Блюда в мультиварке (50 рецептов) - 2012

 «Блюда в мультиварке (50 рецептов) - 2012»

LADA на Яндекс.Фотках

Диета Дюкана – самая популярная диета в мире.

Диета Дюкана – самая популярная диета в мире.
Французский врач-диетолог Пьер Дюкан разработал протеиновую диету, которая помогла похудеть 15 миллионам женщин. Кейт Миддлтон перед свадьбой с принцем Уильямом обратилась именно к Дюкану. Среди его клиентов такие звёзды, как Пенелопа Круз, Дженнифер Лопес и многие другие. В Украине диета Дюкана пользуется популярностью, как у женщин, так и мужчин.
В студии «Говорить Україна» выяснят, диета Дюкана – открытие века или просто удачный пиар? Также станут известны результаты эксперимента, участниками которого стали известные радиоведущие Сергей Галибин и Анна Свиридова. Они получили советы Пьера Дюкана по скайпу. На протяжении всей диеты Алёна и Сергей вели видеодневники.

Читать далее...

Как навести идеальную чистоту на кухне без труда и затрат и поддерживать её.

Совет 1: Очищаем Кухонную мебель от жира и грязи

Для того, чтобы удалить с кухонной мебели налёт жира с грязью не обязательно покупать дорогостоящие моющие и чистящие средства. Достаточно будет смешать простую пищевую соду с небольшим количеством растительного масла, вооружиться щеткой и хорошенько «пройтись» ей по всем поверхностям.

Результат работы заметен сразу: сравните дверцу кухонного шкафчика, которую мы обрабатываем смесью и дверцу слева.

Далее

История Киевской Руси

Ярослав ДАШКЕВИЧ, доктор історичних наук ЯК МОСКОВІЯ ПРИВЛАСНИЛА ІСТОРІЮ КИЇВСЬКОЇ РУСІ*
jurko | 11.03.2012 00:30


* Вперше надруковано у збірці Ярослава Дашкевича "Учи неложними устами сказати правду" (К.: Темпора, 2011. – 828 с.).

Створюючи свою ук-ра-їнську державу, українці повинні переглянути й уточнити свою історію, базую-чись на правді, достовірних фактах і історичних подіях. Пере-бу-ва-ючи упродовж століть під владою завойовників, українці фак--тично були позбавлені можливості впливу на формування національної свідомості і розвиток своєї історії, в результаті чого історія України написана переважно на догоду цим завойовникам. Особливо не виясненим є питання про претензії і домагання Московїї, а в подальшому Росії, на історичну спадщину Київської Русі.

В романі-дослідженні В. Білінського (Країна Моксель або Московія // Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008, 2009, в трьох книгах) повідомляються факти, взяті з історичних джерел (переважно російських), що свідчать про докорінне перекручення історії Російської імперії, направлене на створення історичної міфології про те, що Московія і Київська Русь мають спільні історичні корені, що Московія має "спадкові права" на Київську Русь.

Звичайне шахрайство московитів, що привласнили собі минуле Великого Київського князівства і його народу, нанесло страшний удар по українському етносу. Тепер задача полягає в тому, щоби, на основі правдивих фактів, розкрити брехливість і аморальність московської міфології.

Розглянемо основні питання цієї проблеми.

Московські, а пізніше російські царі розуміли, що без великого минулого неможливо створити велику націю, велику імперію. Для цього потрібно було прикрасити своє історичне минуле і навіть привласнити чуже. Тому московські царі, починаючи з Івана IV (Грозного) (1533-1584), поставили завдання привласнити історію Київської Русі, її славне минуле і створити офіційну міфологію Російської імперії.

На це можна було б не звертати уваги, якщо б ця міфологія не зачіпала корінних інтересів України, не була направлена на повне знищення України – її історії, мови, культури. Час показав, що російські імпершовіністи робили і роблять все можливе для реалізації цієї задачі.

Протягом століть, особливо з початком XVI ст. в голови людей втовкмачували і втовкмачують, що Російська держава і російський народ беруть початок від великого князівства Київського; що Київська Русь – колиска трьох братніх народів – російського, українського та білоруського; що росіяни за законом "старшебратства" мають право на спадщину Київської Русі. Цією жалюгідною брехнею дотепер користується російська історіографія і державні діячі Росії, а також "п'ята колона" в Україні, в яку входять комуністи і майже всі регіонали у Верховній Раді. Відомо що:

- В час існування держави Київської Русі про Московську державу не було ні згадки. Відомо, що Московське князівство, як улус Золотої Орди, засноване ханом Менгу-Тімуром тільки в 1277 році. До цього часу Київська Русь уже існувала більше 300 років;

- Немає ніяких фактів про зв'язок Київської Русі з фінським етносом землі "Моксель" і пізніше Московським князівством з князівствами земель Київської Русі до XVI ст. В той час, як у 988 році відбулося хрещення держави Київської Русі, фінські племена землі "Моксель" перебували в напівдикому стані.

Як можна говорити про якогось "старшого брата", коли цей "старший брат" появився на світ декілька століть пізніше ніж русичі-українці. Він не має жодного морального права називати себе "старшим братом", диктувати людству правила існування, насаджувати свою культуру, мову, світосприймання. Відомо, що до кінця XV ст. не існувало російської держави, не було старшого брата "великороса" і російського народу, а була Суздальська земля – земля Моксель, а пізніше Московське князівство, що входило в склад Золотої Орди – держави Чинґізидів. З кінця XIII до початку XVIII ст. народ цієї землі називали московитами. Московські історики замовчують питання про своє національне походження.

Московити, великороси – хто вони?

Московити. У IX-XII ст. великий край від Тули, Рязані й теперішньої Московської області, меря, весь, мокша, чудь, мордва, марі та інші – все це народ "моксель". Ці племена стали згодом основою народу, що прозвав себе "великоросами".

У 1137 р. на ці землі прийшов молодший син київського князя Мономаха – Юрій Довгорукий, який залишився без княжого стола у Київському князівстві. Юрій Довгорукий започаткував князювання Рюриковичів на землях "Моксель", очоливши Суздальське князівство. В нього від жінки місцевого племені народився син Андрій, якого назвали "Боголюбським". Народжений і вихований в лісовій глухомані в середовищі напівдиких фінських племен, князь Андрій розірвав усі зв'язки з батьківською дружиною і зі старими київськими звичаями.

У 1169 р. Андрій Боголюбський захопив і зруйнував Київ: прийшов варвар, що не відчував ніякого родинного зв'язку з слов'янською святинею – Києвом

За короткий час (50-80 років) на кожне фінське поселення був посаджений князь із Рюриковичів, уроженець від мами мерянки, муромчанки, мокшанки... Так з'явилися на землі "Моксель" князівства: Володимирське, Рязанське, Тверське та інші. В цей час на землі "Моксель" починають проникати окремі місіонери з розповсюдження християнства. Про масове "перетікання" слов'ян із Придніпров'я на землі "Моксель", як це стверджують московські історики, не може йти ніякої мови. Для чого слов'янам із плодючих земель Придніпров'я іти через непроходимі хащі і болота тисячі кілометрів в невідому напівдику глуш?

На базі християнства на землі "Моксель" починає формуватися мова, яка з часом стала російською. До XII ст. на землях "Моксель" проживали тільки фінські племена. Це підтверджують археологічні розкопки О. С. Уварова (Меряни та їхній побут за курганними розкопками 1872 р. – 215 с.). Із 7729 розкопаних курганів не виявлено жодного слов'янського поховання.

Антропологічні дослідження А. П. Богданова і Ф. К. Вовка, що проводили вивчення людських черепів, підтверджують відмінні особливості фінського і слов'янського етносів.

У 1237 р. на Суздальську землю прийшли татаро-монголи. Всі, хто схиляв голову, цілував чобіт хана і приймав його підданство, залишались живими і неушкодженими, хто не хотів покоритися – знищувались. Володимирські князі Юрій і Ярослав Всеволодовичі покорилися хану Батию. Таким чином, земля "Моксель" ввійшла в склад Золотої Орди імперії Чинґізидів і її воєнна сила влилась у військові сили імперії. Очолював військову дружину землі "Моксель" в складі війська хана Батия володимирський князь Юрій Всеволодович. Факт формування в 1238 р. воєнної дружини із фінських племен, які використовувалися Батиєм у завойовницьких походах на Європу в 1240-1242 рр., є прямим доказом встановлення влади хана в Ростово-Суздальській землі.

На період воєнного походу Юрія Всеволодовича на Володимирське князівство був посаджений молодший брат Юрія – Ярослав Всеволодович, який віддав хану Батию свого восьмирічного сина Олександра Ярославовича в аманати (тобто заложники). Пробувши в Орді у Батия з 1238 по 1252 р. Олександр, названий і прославлений російськими істориками як Невський, засвоїв увесь устрій і звичаї Золотої Орди, став андом (кровним братом) сина Батия Сартака, одружився на дочці хана Батия і згодом став вірним слугою Золотої Орди, очоливши Володимирсысе князівство (1252-1263). Він не брав участі в жодній серйозній битві, всі перемоги Олександра Невського – жалюгідна брехня. Князь Олександр просто не міг брати участі в зіткненнях на Неві в 1240 р. і на Чудському озері в 1242 р. будучи іце дитиною.

Слід відзначити, що управлінська влада Ростово-Суздальських князів була мінімальною. Ханом Батиєм для керівництва князівством (улусом) назначався намісник – великий баскак, а на місцях – удільні баскаки. Це були повновладні правителі Золотої Орди, які керувалися законами Яси Чинґізидів. Брехнею російських істориків є те, що суздальські, а пізніше і московські князі були незалежні від Золотої Орди. Першим правителем князівства (улуса) у ханській грамоті названий баскак або даруга, а князі рахувалися на другому, а то і на третьому місці.

Брехнею є те, що Москва заснована Юрієм Довгоруким у 1147 р. Це міф, який не має доказового підтвердження. Москва як поселення була заснована 1272 року. Цього ж року був проведений третій перепис населення Золотої Орди. При першому переписі (1237-1238 pp.) і другому (1254-1259 pp.) поселення – Москва не згадується.

Московія, як князівство, виникло в 1277 р. за наказом татаро-монгольського хана Менгу-Тімура і було звичайним улусом Золотої Орди. Першим Московським князем став Даниїл (1277-1303) (молодший син Олександра т. з. Невського). Від нього бере початок династія московських князів Рюриковичів. У 1319 р. хан Узбек (про це мовиться у вищеназваному романі-дослідженні В. Білінського) призначив свого брата Кулхана уділь-ним московським князем, а з 1328 р. – Великим Московським князем. У російській історичній літературі названий як Калита, Хан Узбек, прийнявши іслам, знищив майже всіх князів Рюриковичів. У 1319-1328 pp. пройшла зміна династії Рюриковичів на династію Чинґізидів в Московському улусі Золотої Орди. А 1598 року в Московїї перервалася династія роду Чинґізхана, яка почалася від князя Івана Калити (Кулхана). Тобто звиш 270 років Москвою правили чисті Чинґізиди.

Нова династія Романових (Кобилиних) у 1613 р. зобов'язалася свято зберігати давні традиції і принесла клятву на вірність старій династії Чинґізидів.

Московська православна церква в 1613 р. стала стабілізуючою силою, яка забезпечувала зберігання татаро-монгольської державності в Московїї.

Із наведених даних видно, що Московія є прямою спадкоємницею Золотої Орди держави Чинґізидів, тобто, насправді татаро-монголи були "хрещеними батьками" московської державності. Московське князівство (а з 1547 р. царство) не мало жодних зв'язків до XVI ст. з князівствами земель Київської Русі.

Великороси. Плем'я великоросів, або російський народ, як він сьогодні зветься, з'явилося близько XV-XVII ст. серед фінських племен: мурома, мері, весі та ін. Тоді зароджується його історія. Немає історії великоросів на землі Київській! Історія великоросів починається із "Залещанської землі", з Московїї, які ніколи не були Руссю. Татаро-монголи, що прийшли на ці землі, внесли значний вклад у формування "великоросів". На психологію великороса наклали відбиток запозичення татаро-монгольського інстинкту завойовника, деспота, в якого основна мета – світове панування. Так до XVI ст. сформувався тип людини-завойовника, страшного у своєму неуцтві, люті й жорстокості. Цим людям не були потрібні європейська культура Й писемність, їм чужі такі категорії як мораль, чесність, сором, правдивість, людська гідність, історична пам'ять тощо. Значна частина татаро-монголів у XIII-XVI ст. влилася до складу великоросів, з них починають свій родовід понад 25 % російської шляхти. Ось деякі прізвища татар, які принесли славу імперії: Аракчеєв, Бунін, Грибоєдов, Державін, Достоєвський, Купрін, Плеханов, Салтиков- Щедрін, Тургенєв, Шереметьєв, Чаадаєв та багато інших.

Щоб привласнити історію Київської землі і увічнити цю крадіжку, великоросам треба було придушити український народ, загнати його в рабство, позбавити власного імені, виморити голодом тощо.

Українців, які проявилися як нація в XI-XII ст., а можливо, й раніше, оголосили "малоросами" й узялися втовкмачувати цю версію всьому світові. За найменший відступ від цієї версії людей страчували, знищували, засилали в ГУЛАГи. Радянський період був особливо жорстоким. За той час Україна втратила понад 25 мільйонів своїх синів і дочок, які загинули у війнах за інтереси Росії, під час колективізації, на висилках і в катівнях.

Так "старший брат", "великорос" змушував жити "молодшого брата", "малороса" у жорстоких "обіймах любові".

СТВОРЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ МІФОЛОГІЇ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Ще за часів князювання Василя III (1505-1533) в Московії зародилася ідея величі, яку висловив представник Московського православ'я монах Філофей: "Два Рима впали, а третій стоїть, а четвертому не бути". Відтоді у московитів зароджується думка всемогутності й "богообраності", що "Москва – третій і останній Рим". Ці думки поширювались і утверджувались в Московії. Скільки крові було пролито московськими князями, а пізніше – царями заради цієї ідеї-маячні.

За царювання Івана IV (Грозного) домагання Московії на спадщину не тільки Київської Русі, а і Візантійської імперії поси-люються. Так, за переказами, шапка Мономаха буцімто подарована київському князю Володимиру Мономаху його дідом – базилевсом Константином IX, вважалися символом передачі влади Візантією Київській Русі. Враховуючи те, що першим Суздальським князем був шостий син князя Володимира Мономаха Юрій Довгорукий, то наявність у Московії цієї шапки є "доказом" спадкових прав московських правителів не тільки на Київський великокняжий престол, а і на спадщину колишньої Візантійської імперії. Далі був складений облудний заповіт Володимира Мономаха про передачу "спадкоємних прав" синові Мономаха Юрію Довгорукому, підкорювачу так званої "Залещанської" землі. Все це було видумкою. Насправді, шапка Мономаха була золотою бухарською тюбетейкою, яку Хан Узбек подарував Івану Калиті (1319-1340), який приспособив цю тюбетейку-шапку для свого звеличення. (Логвин Ю. Кобила, Калита і тюбетейка "Мономаха" // Час. – Київ, 1997, 27 березня).

Іван IV (Грозний) уперше 1547 року вінчався в церкві з титулом Московського царя, як "наслідувач" грецьких і римських імператорів. Із 37 підписів, що скріпили грамоту, прислану з Константинополя в Москву, 35 виявилися підробленими. Так Іван Грозний став "спадкоємцем візантійських імператорів". Так узаконилась брехня.

Масовану державну фальсифікацію історії свого народу почав Петро І. Він уперше в 1701 р. видав указ про вилучення в покорених народів усіх письмових національних пам'яток: літописів, хронографів, хронік, давніх історичних записів, церковних документів, архівів тощо. Особливо це стосувалась України-Русі.

У 1716 р. Петро І "знімає копію" з так званого Кенігсберзького літопису, де було показано "об'єднання" давнього літописання Київського і Московського князівств і обґрунтовувалась єдність слов'янських і фінських земель. Однак доступ до "копії"-фальшивки, як і до самого оригіналу, був закритий.

Ця Петрова фальсифікація стала основою для подальших фальсифікацій – написання т. зв. "загальноруських літописних зводів", в яких обґрунтовувалось право Московії на спадковість Київської Русі. На основі цих фальсифікацій 22 жовтня 1721 р. Московія оголосила себе Російською імперією, а московитів – росіянами. Так була вкрадена у законних спадкоємців Київської Русі – українців історична назва Русь.

Петро І завіз з Європи велику кількість спеціалістів, у тому числі і професіоналів-істориків, яких залучив до написання і фальсифікації історії Російської держави.

Для цього кожний іноземець, що поступив на державну службу, давав присягу про нерозголошення державної тайни і зобов'язувався ніколи не покидати Московську державу. Виникає питання, які можуть бути державні таємниці при "обробці російської історії" давніх часів? У будь-якій цивілізованій європейській країні після 30-50 років розсекречуються всі архіви. Російська імперія дуже боїться правди про своє минуле. Смертельно боїться!

Після Петра І, який перетворив Московію на Російську державу, еліта Московії почала замислюватися над необхідністю створення цілісної історії власної держави. За цю справу ретельно взялася імператриця Катерина II (1762-1796), яка не допускала думки про те, що в царському роду вона може бути серед рядової татаро-монгольської знаті. Катерина II, по-європейськи освічена людина, ознайомившись з архівними першоджерелами, звернула увагу, що вся історія держави тримається на словесній билинній міфології і не має доказової бази.

Тож, Катерина II своїм указом від 4 грудня 1783 р. створює "Комісію для складання записок про древню історію переважно Росії" під керівництвом і доглядом графа А. П. Шувалова, в складі 10 видатних істориків. Основна задача, що була поставлена перед комісією, полягала в тому, щоби за рахунок переробок літописів, написання нових літописних зводів та інших фальсифікацій обґрунтувати "законність" привласнення Московією історичної спадщини Київської Русі і створення історичної міфології держави Російської. Комісія працювала 10 років. У 1792 р. "Катерининська історія" побачила світ. Робота комісії проводилась в наступних напрямах:

- збір усіх письмових документів (літописів, архівів тощо). Ця робота вже частково була зроблена Петром І. Збирання матеріалів проводилось не тільки зі своєї країни, а також з інших країн – Польщі, Туреччини та ін.;

- вивчення, фальсифікація, переписування або знищення історичних матеріалів. Так були переписані літописи: "Слово о полку Ігоревім", "Повість минулих літ", "Лаврентіївський літопис" та багато інших. Деякі літописи переписувалися по декілька разів, а оригінали знищувались або засекречувалися. Так, були засекречені "Скіфська історія" А. І. Лизлова, що була видана в 1776 і 1787 pp., "Історія Російська із найдавніших часів" В. М. Татіщева, видана 1747 р. В "Скіфській історії" А. І. Лизлова вказується, що жителі Московїі – це окремий відособлений самобутній народ, який нічого спільного не має з Руссю (Києвом), Литвою, поляками тощо;

- написання нових "загальноруських зводів", які писалися у XVIII ст., а подавалися, що вони XI, XIII, XIV ст. Всі ці зводи проповідували "загальноруську ідею". Це в той час, коли на київській землі жили слов'янські племена (поляни, деревляни, сіверяни та ін.), які вже були християнами, в "Залещанській" землі жили фінські племена (мурома, меря, весь, мокша та ін.), які перебували у напівдикому стані, і ці племена не мали в історії нічого спільного аж до XVI ст.;

- для обґрунтування єдності Київської Русі і фінських племен були написані тисячі різних зводів. Усі ці зводи і літописи, як вказується в романі-дослідженні В. Білінського є тільки у переписаному вигляді, жодного оригінала. Жод-ного! Все це вказує на неймовірну за масштабами безсоромності й нахабства, фальсифікацію при створенні історії Держави Російської.

Не можна вічно жити в брехні!

Настав час, щоби українські історики написали правдиву історію України, яка ґрунтувалась би не на фальсифікованих Катериною II літописах і заново написаних у XVIII столітті "загальноруських літописних зводах", а на історичних фактах, зафіксованих у документах, зокрема таких країн, як Польща, Туреччина, Греція, Іран та ін. Люди мають знати правду.

История...Украины...

Для тих, хто до цієї пори вважає Путлєрівську!!! Росію братом... Читайте. Няких описів чи роздумів - голі історичні факти!
1686 р. — Ліквідація автономії української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархатуі встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою.
1687 р. — Вимоги Москви до гетьмана України сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами
(«Коломацькі статті»).
1689 р. — Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.
1690р. — «Анафема» Московського собору на «киевские новые книги» — книжки П. Могили, К. Ставровецького, І. Галятовського, Я. Барановича, А. Радивиловського, І. Славинецького та інших, писані тодішньою українською
літературною мовою.
1693 р. — Заборона Московського патріарха привозити до Москви українські книжки.
1708р., листопад — Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців — 6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).
1709 р. — Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.
1720р. — Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими, «дабы... особливого наречия в оных не было».
1721 р. — Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.
1729р. — Указ царя Петра II (внука Петра І), який зобов'язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.
1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. — Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
1764 р. — Інструкція Катерини II князю О. В'яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
1764 р., 10 листопада — Указ Катерини II про ліквідацію в Україні гетьманського правління.
1769 р. — Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
1775р., 3 серпня — Маніфест Катерини II «Об уничтожении Запорожской Сечи и причисления оной к Малороссийской губернии» та про закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1783 р., 3 травня — Указ Катерини II про закріпачення селян у Лівобережній Україні.
1784 р. — Русифікація початкової освіти в Україні.
1786р. — Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість«чистого российского языка» в Київській академії.
1800 р. — Наказ Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького бароко.
1817 р. — Закриття Києво-Могилянської академії.
1831 p. —Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в Україні).
1834 р. — Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації «Юго-Западного края».
1847р., березень—квітень — Розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» у Києві, арешт його учасників і покарання ув'язненням та засланням у віддалені губернії Росії. Посилення переслідувань української мови, літератури та культури.
1847 р., 5 квітня — Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовимсолдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І «під найсуворіший нагляд, із забороною писати й малювати», що було рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).
1862 р. — Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.
1863р., 18 липня — Циркуляр міністра внутрішніх справ Роси П. Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії («Валуєвський циркуляр»).
1869, 1886 рр. — Укази царської адміністрації про доплати чиновникам «в десяти Юго-Западных губерниях лицам русского происхождения, исключая, однако, местных уроженцев», за успіхи в русифікації України.
1876 р., 18 травня — Таємний Емський указ Олександра II про заборону ввезення з-за кордону до імперії будь-яких українських книг і брошур, заборону українського театру й друкування українською мовою оригінальних творів художньої літератури, текстів українських пісень під нотами.
1881 р. — Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення Емського указу всім губернаторам Росії.
1881 р. — Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.
1883р. — Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.).
1888 р. — Указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей
українськими іменами.
1895 р. — Заборона українських книжок для дітей.
1899,1903 рр. — Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві та на відкритті пам'ятника І.Котляревському в Полтаві.
1907 р. — Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905—1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.
1908 р. — Указ сенату Російської імперії про «шкідливість» культурної та освітньої діяльності в Україні, «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности».
1910р. — Циркуляр П. Столипіна про заборону створення «инородческих товариществ, в том числе украинских и еврейских, независимо от преследуемых ими целей».
1914 р., березень — Заборона царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.
1914p. — Указ Миколи II про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою.
Розгром товариства «Просвіта», зруйнування бібліотеки Наукового товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців
до Сибіру.
1918 р., 29 січня — Битва під Крутами між 4-тисячною більшовицькою армією М. Муравйова та 300 національно свідомими
київськими студентами (всі юнаки загинули в нерівній борні).
1918 р., початок грудня — Другий наступ більшовицьких військ на Україну.
1921р., 22 листопада — Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНРпід проводом Ю. Тютюнника під м. Базар на Житомирщинні.
1921—1923 рр. — Голод у степових районах України, спричинений політикою «воєнного комунізму» та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинулодо 1,5 млн. селян.
1929 р., вересень — Арешт визначних діячів української науки, культури й УАПЦ за «належність» до вигаданих ОДПУ
Спілки Визволення України (СВУ) та Спілки Української Молоді (СУМ).
1929—1930рр. — Перша фаза колективізації й «розкуркулення» в Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід.
1930 р., 28—29 січня — Надзвичайний Церковний Собор у Києві ліквідував УАПЦ і Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР). Арешт митрополитаМ. Борецького та інших церковних діячів.
1930 р., 9 березня—19 квітня — Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки, літератури, культури, УАПЦ за належність до так званої «Спілки Визволення України» (СВУ).
1930 р., вересень—листопад — «Пацифікація» (жорстокі репресивні акції за наказом Ю. Пілсудського
проти українського населення та провідних діячів українського політичного і культурного життя) в Галичині. Нищення українських культурних установ, кооперативів, масові арешти.
1931 р., лютий — Арешти колишніх діячів УНР (В. Голубович, П. Христюк, М. Шраг та ін.).
1931 р., лютий Депортація М. Грушевського до Москви.
1932 р., 23 квітня — Постанова ЦК ВКП(б) про ліквідацію літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників СРСР.
1933 р., 13 травня — Самогубство М. Хвильового як протест проти погрому більшовицьким керівництвом української культури.
1933 р., 7 липня — Самогубство М. Скрипника, доведеного до відчаю більшовицькою владою.
Кінець 1932 — весна 1933 року — Організація більшовицьким режимом штучного голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн. українських селян.Масове переселення росіян у вимерлі українські села.
1933 р. —Погром українців на Кубані.
1933 р., 22 листопада — Постанова ЦК КП(б)У про припинення українізації.
1934—1941 рр. — Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції.
1936 р., жовтень — 1938 р., листопад — Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні (так звана «єжовщина»).
1937 р., 30 серпня - Самогубство голови уряду УРСР П. Любченка.
1937 р., друга половина — Ліквідація майже всього складу уряду УРСР і всього ЦК КП(б)У.
1937р., листопад — Масовий розстріл ув'язнених на Соловках українських письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя жовтневого перевороту).
1938 р. — Сталінська постанова «Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР».
1938 р., 24 квітня — Впровадження російської мови як обов'язкової в усіх школах України.
1938 р. — Посилення русифікації України у зв'язку з рішеннями XIV з'їзду КП(б)У 13—18 червня.
1939—1941рр. — Широкомасштабні репресії органів ДКВС проти українців західних областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони СРСР.
1941 р., кінець липня — серпень — Знищення більшовиками під час відступу радянських військ до 15 тис. українських політичних в'язнів, що перебували у в'язницях Львова, Золочева, Дубна, Рівного, Луцька, Києва, Харкова та інших міст. Розстріл у Києві агентами НКВД групи видатних діячів української культури, серед яких — українська
письменниця й громадська діячка Л. Старицька-Черняхівська, оперний співак М. Донець та ін. Депортація відомих українських діячів у віддалені райони СРСР, під час якої багато з них загинуло або були знищені НКВД (В. Свідзінський, І. Юхименко, А. Кримський, К. Студинський, П. Франко та ін.).
1944—1955 рр. — Каральні акції органів НКВД СРСР проти українських сил опору, в процесі яких було вбито понад 150 тис. бійців УПА та ОУН, заарештовано понад 100 тис. і депортовано до Сибіру понад 200 тис. осіб із західних областей України.
1945 р., Ув'язнення українських греко-католицьких владик з митрополитом Й. Сліпим.
1946 р., 8—10 березня — Ліквідація греко-католицької церкви і підпорядкування її Російській православній церкві.
1946 р., березень — Закритий судовий процес у Києві над греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом Й. Сліпим.
1946р., 24 серпня — Постанова пленуму ЦК КП(б)У «Про перекручення і помилкиу висвітленні історії української літератури у «Нарисі історії української літератури», різка критика часописів «Вітчизна» і «Перець» (ця постанова була згодом підтверджена XVI з'їздом КП(б)У 25—26 січня 1949 р.).
1946—1949 рр. — Ліквідація російськими шовіністами українських культурних здобутків під час Другої світової війни
(«ждановщина»).
1947 р., З березня — Призначення Л. Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова «чистка» серед українських культурних кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі».
1947 р., квітень—травень — Депортація лемків та українців з Холмщини до північної та західної Польщі (операція «Вісла»).
1949р. — Чергова «чистка» в КП(б)У у зв'язку з рішеннями її XVI з'їзду
25—28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949
р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22 175 її членів).
1949 р., 28 серпня — Скасування уніатської греко-католицької церкви на Закарпатті на релігійному з'їзді в Мукачеві.
1950 р.,. 5 березня — У сутичці із загонами МВД біля м. Львова загинув головний командир УПА Т. Чупринка (Р. Шухевич).
1951р., 2 липня — Погромні статті в московській газеті «Правда» проти «націоналістичних ухилів в українськійлітературі» (різка критика вірша В. Сосюри «Любіть Україну» та лібрето опери «Богдан Хмельницький» О.
Корнійчука і В. Василевської).
1954 р., 23—26 березня — XVIII з'їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Сибір і до Казахстану для
освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952—1956 рр. туди виїхало приблизно 100 тис. осіб).
1954 р., 7 липня — Таємна постанова ЦК КПРС про посилення антирелігійної пропаганди.
1957—1961рр. — Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно половини церковно-релігійних установ (парафій, монастирів, семінарій).
1958р., 12 листопада — Постанова Пленуму ЦК КПРС «Про зміцнення зв'язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти», на основі якої Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., спрямований на посилену русифікацію України (зокрема, про необов'язкове, а «за бажанням батьків» вивчення української мови в російських школах України).
1959 р., 15 жовтня – Вбивство агентом КДБ Б. Сташинським Степана Бандери.
1961р., січень — Закритий суд у Львові над членами Української
Робітничо-Селянської Спілки (Л. Лук'яненко, І. Кандиба, С. Вірун та ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу СРСР. Засудження Л. Лук'яненка до смертної кари, яку пізніше замінили на 15 років ув’язнення.
1961 р., жовтень — Прийняття нової програми КПРС її XXIIз'їздом, яка проголошувала політику «злиття націй» і подальшу русифікацію союзних республік
1962 р. — Судовий процес над 20 членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з якихбуло засуджено до розстрілу.
1963 р. — Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СРСР.
1964р., 24 травня — Умисний підпал Державної Публічної Бібліотеки АН УРСР у
Києві; протест громадськості (самвидавний матеріал «З приводу процесу над Погружальським»).
1965 р., серпень—вересень — Перша велика хвиля арештів українських діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П. Заливаха, С. Караванський,В. Мороз, М. Осадчий, А. Шевчук та ін.).
1967 р., З серпня — Арешт В: Чорновола (був засуджений на 3 роки ув'язнення в таборах суворого режиму).
1968 р., 26 листопада, 14 грудня — Зумисні підпали у Видубицькому монастирі в Києві.
1969р., червень — Лист українських політичних в'язнів (М. Гориня, І. Кандиби, Л. Лук'яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про отруювання політв'язнів.
1970 р., січень — Судовий процес проти І. Сокульського, М. Кульчицького В. Савченка — ініціаторів «Листа творчої
молоді Дніпропетровська» проти русифікації.
1971 р., 22 травня — Виступ А. Лупиноса біля пам'ятника Т. Шевченкові в Києві і його арешт.
1971 р., 17 червня — Помер у таборі Дубровлагу український політичний в'язень М. Сорока.
1971 р., літо — Нищення могил Українських січових стрільців на Янівському цвинтарі у Львові.
1972р., січень—травень — Друга велика хвиля арештів в Україні [В. Чорновіл,Є. Сверстюк, І. Світличний, І. Дзюба, М. Осадчий, В. Стус, І. Калинець,І. Стасів-Калинець, о. В. Романюк (згодом — патріарх Володимир УПЦ КП),
Н. Світлична, Ю. Шухевич та ін.].
1972 р., травень — Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста за український націоналізм; чистка керівних кадрів КПУ.1977 р., 5 лютого — Арешт членів Української Гельсінської групи (УГГ) М. Руденка й О. Тихого; суд над ними 23 червня —1 липня і вирок М. Руденкові 7 років ув'язнення та 5 років заслання й О. Тихому відповідно 10 та 5 років.
1977 р., 12 грудня — Другий арешт Л. Лук'яненка в Чернігові (був засуджений у липні 1978 р. на 10 років ув'язнення і 5 років заслання).
1978 р., 11 листопада — Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки» (посилення русифікації).
1979 р., березень—жовтень — Нові арешти українських діячів в Україні: О. Бердника (6 березня), Ю. Бадзя (23 квітня), Ю. Литвина (6 серпня), М. Горбаля (23 жовтня) та ін. (усі вони були засуджені до максимальних строків ув'язнення в таборах суворого режиму йзаслання у віддалені райони Росії).
1979 р., 18 травня — Загадкове вбивство композитора В. Івасюка біля Львова.
1979 р., 29 травня — Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів СРСР.
1980 р., червень — Арешт засновника УГГ Оксани Мешко.
1981 р. — Арешт українських політичних діячів С. Набоки, Л. Мілявського, Л. Лохвицької.
1983р. — Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах івиплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури («Андроповський указ») та директива колегії Міністерства освіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення русифікації.
1985 р., 4 вересня — У концтаборі помер поет В. Стус.
1986 р., 26 квітня — Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції (побудованій за рішенням Москви всупереч протестам українських учених і широкої громадськості), яка призвела до тяжких наслідків, рівнозначних геноциду.
1989 р. — Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову [російську] в СРСР.
1990 р., квітень — Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.

Куриная печень по царски! Потрясающее блюдо из простых доступных продуктов!!!!

Действительно прямо удивительно и по-царски вкусное и интересное блюдо приготовленное из простых и вполне доступных ингредиентов, да и в приготовлении совсем простенькое. Ну а помимо этого стоит также вспомнить, что печень, в особенности куриная, является полезным и диетическим продуктом.

А для того, чтобы приготовить куриную печенку "по-царски" вам потребуются такие составляющие: половина килограмма куриной печени, примерно пол стакана манной крупы, 500 граммов моркови, 500 граммов репчатого лука, пол стакана молока (можно также использовать кефир), соль и черный молотый перец, майонез, немного панировочных сухарей и растительное масло для жарки и смазывания формы.

Читать далее...

Тибетская мантра для похудения

 Избавиться от лишнего веса может помочь тибетская мантра для похудения. 

Вот эта мантра:

Читать далее...

Безденежные дни в 2014 году

Безденежные дни в 2014 году В каждом году есть дни, которые не благоприятны для денежных операций. Пометьте их в Вашем календаре и учитывайте в деятельности как неблагоприятные, особенно, если Вы занимаетесь бизнесом и часто подписываете "денежные" контракты. В эти дни не заключайте финансовые соглашения, не посылайте деньги, не вкладывайте деньги в банк, не начинайте коммерческой деятельности, не расширяйте бизнес, не делайте инвестиций. В-общем, избегайте любых вложений денег.
26, 28 марта
25, 27 мая
24, 26 июля
22, 24 сентября
21, 23 ноября
Обратите внимание, что в 2014 году безденежные дни больше не дни Джи на Чоу и Дин на Хай! Начался новый период Дзя Цзы и безденежные дни поменялись. Безденежные дни в 2014 году

Снежинки-прихватки из старых футболок своими руками. Изготовление футболок с логотипом

Футболка - скромный и чаще неброский предмет одежды, без которого не обходится ни один гардероб. Футболка давно расширила свое присутствие далеко за пределы спортивного стиля.

Читать далее...

Сила ПРОЩЕНИЯ !

Техники работы с подсознанием, меняющие жизнь

Техники работы с подсознанием, меняющие жизнь

 

Холодные блюда и закуски. Подборка

Нажми на картинку

Подборка рецептов начинок для лаваша.	Несколько идеи для подачи овощей и фруктов	Закуска из лосося и сыра
Фуршетный стол - 1 как подать цитрусовые ФРУКТОВО-ОВОЩНАЯ НАРЕЗКА ОФОРМЛЕНИЕ БЛЮД МЯСНЫЕ ЗАКУСКИ Кучерявые бутерброды ФУРШЕТНЫЕ БЛЮДА. ФАРШИРОВАННЫЕ ЯЙЦА. И т.д.	Красивая нарезка для новогоднего стола!	Праздничная нарезка
Подборка заливных блюд для новогоднего стола !!!	Курица в лаваше	ФУРШЕТ несколько рецептов
Украшения блюд. Несколько мастер-классов - шаг за шагом	Фантазийный цветок. МК	Новогодние канапе.10 идей для фуршета! Красиво и вкусно!!!

Холодные блюда и закуски. Подборка 8

http://www.liveinternet.ru/users/miss_sv/post288615986/

Денежное дерево 2014 года

Приближается 2014 год. А, значит, пора посадить новое Денежное дерево, которое будет отвечать за материальное благополучие в наступающем году. Денежное дерево - волшебное дерево, выращенное из моего намерения, расцветшее на моем желании, поможет финансовому благополучию поселиться в вашем доме!

ПРЕДНОВОГОДНЕЕ НАПОМИНАНИЕ

Пять важных дел накануне Нового года 1. ПРОСТИТЬ Простите и отпустите прошлое. Ведь обида как яд, который вы пьете в надежде, что отравятся другие. Прощать — не значит забывать. Прощать — это значит помнить без обиды. 2. ИЗВИНИТЬСЯ Тяжесть вины сравнима с тяжестью обиды. Не наваливайте на себя и этот груз. Умение прощать — проявление мудрости, умение просить прощения — силы. Будьте сильными. 3. ПОБЛАГОДАРИТЬ Благодарить стоит не только за добрый поступок. Благодарность — ваш источник позитивной энергии. Научитесь благодарить Жизнь за все, что у вас есть, и она вам подарит то, чего не хватает! 4. ВСПОМНИТЬ, ЧЕГО ДОСТИГЛИ Прошлое — ваш фундамент для будущего. Проанализируйте, каких успехов вы достигли в уходящем году. С какими трудностями столкнулись и какой урок они преподнесли. Без самоанализа невозможно приступать к пятому, самому важному пункту. 5. ПОСТАВИТЬ ЦЕЛИ Есть две большие жизненные ошибки: делать что-то, не имея цели, и иметь цель, но ничего не делать. Начните со списка, обозначьте примерные сроки. Визуализируйте — создайте свою Карту желаний, в виде фотоколлажа на рабочий стол компьютера. Вдохновите себя! Мечтайте - это полезно, создайте свою Карту Желаний и пусть они все обязательно сбудутся в Новом году. Желаю всем нам крепкого здоровья и Красивой Жизни! Rietta

<center><table style="border:0px none #000000" background="//s54.radikal.ru/i146/0909/92/480ac5e4e9a0.gif" cellspacing="0" cellpadding="0"><tr><td style="padding:5px"><table style="border:2px outset #000000" background="//img1.liveinternet.ru/images/attach/c/9/108/372/108372131_0_84379_88dc839e_S.jpg" cellspacing="0" cellpadding="0"><tr><td style="padding:20px"><table style="border:2px outset #000000" background="//s54.radikal.ru/i146/0909/92/480ac5e4e9a0.gif" cellspacing="0" cellpadding="0"><tr><td style="padding:5px"><table style="border:0px none #000000;background-color:#000000" cellspacing="0" cellpadding="0"><tr><td style="padding:6px"><table style="border:0px none #000000" background="//s54.radikal.ru/i146/0909/92/480ac5e4e9a0.gif" cellspacing="0" cellpadding="0"><tr><td style="padding:5px"><table style="border:0px none #000000" background="//img0.liveinternet.ru/images/attach/c/9/108/372/108372162_0_a3057_87d86ad5_XS.jpg" cellspacing="0" cellpadding="0"><tr><td style="padding:15px"><table style="border:0px none #000000" background="//s54.radikal.ru/i146/0909/92/480ac5e4e9a0.gif" cellspacing="0" cellpadding="0"><tr><td style="padding:5px"><table width="450" height="200" style="border:0px none #000000;background-color:#000000" cellspacing="0" cellpadding="0"><tr><td style="padding:1px" zzz="zzz" align="center"><span style="color:#FFFF99;font-size:20px"><img src="//img0.liveinternet.ru/images/attach/c/4/81/7/81007400_0_7cc58_681bbb11_XL.gif" width="560" height="490" alt="0_7cc58_681bbb11_XL (560x560, 313Kb)" /><br /> ВАШ ТЕКСТ<br /> <img src="//img1.liveinternet.ru/images/attach/c/9/108/372/108372793_0_5f318_5493335c_orig.gif" width="116" height="139" alt="0_5f318_5493335c_orig (116x139, 32Kb)" /></span></td></tr><tr><td style="padding:0px" height="1%" align="center"><span style="color:#ffcc33;font-size:20px"><i><a target="_blank" href="//www.liveinternet.ru/journal_proc.php?action=redirect&url=http://www.liveinternet.ru/users/3869041/"><span style="font-family:Georgia;color:#FFFF99;font-size:15px">Rietta</span></a></i></span></td></tr></table></td></tr></table></td></tr></table></td></tr></table></td></tr></table></td></tr></table></td></tr></table></td></tr></table></center>

Символы удачи. Разместите у себя на стене, и удача обязательно придет к вам :)

1. Символ двойной удачи. Этот символ очень эффективен для активизации романтической удачи.
2. Иероглиф «Богатство и Деньги» — символ, способствующий достижению финансовых успехов.

Читать далее...

Удивительный огород Игоря Лядова

Марфа Путятишна

По просьбе многих моих друзей расскажу вам, как я выращиваю овощи. Таким способом уже садят многие дачники. Постараюсь вам объяснить. Я работаю, поэтому на дачный участок могу выезжать только на выходных. При этом надо отдохнуть после трудовой недели, покушать шашлык, попариться в бане, ну и маленько потрудиться на земле.В настоящее время в садоводстве существует несколько проблем: Плодородие почвы падает. Земля становится плотной, истощенной и имеет серый цвет. Падение плодородия влечет за собой уменьшение собираемых урожаев.

Секреты высокой урожайности малины


КАК Я ВЫРАЩИВАЮ МАЛИНУ

Опыт выращивания малины приходит не сразу! "Наломав немало дров" начинаешь воспринимать малину как живое существо, со своими капризами и желаниями. Учишься понимать её особенности, применяешь правила агротехники - стараешься получить хорошую отдачу даже с небольшого участка земли. Когда опытные садоводы говорят, что у них нет ни каких особых секретов в выращивании малины - не верьте!))) Секреты есть, и будут! Высокая конкуренция всегда присутствовала среди любителей ягодников. "Быть лучшим, среди лучших" - вот их девиз, который помогает им в работе!
Хочу сегодня вас познакомить с опытным садоводом, у которого за плечами большой стаж работы на малиннике. Он с удовольствием нам расскажет, как он выращивает малину, поделится с нами не секретами, а своим опытом!

Секретов особых нет, кроме пожалуй одного: ни на йоту не отступаю от той агротехники, к которой пришел в результате более чем 25-летнего опыта выращивания малины. Если за время, начиная от всходов побегов и кончая их плодоношением, не выполнить одного-двух мероприятий, то жди снижения урожая, потому что здесь важно все: как ты куст сформировал, как удобряешь, как, наконец, его посадил. Я сажаю малину не ближе чем на метр один куст от другого и между рядами соблюдаю расстояние в два метра. Помещаю растения на «гряду», огороженную шиферной стенкой высотой 20—30 см.Читать далее...

Красивые календари на 2014 год

Красивые календарики
на 2014 год
Копируйте код и вставляйте в
графу Эпиграф в настройках дневника
Беря код не забывайте пожалуйста
ПРОЦИТИРОВАТЬ
С Благодарностью:megarut


<a href="//www.liveinternet.ru/journal_proc.php?action=redirect&url=http:// beautiflash.ru /" target="_blank"><img src="//img0.liveinternet.ru/images/attach/c/9/107/846/107846376_koni_III.jpg" width="700" height="495" title="блог megarut" alt="" border="0" /></a>