oleg_leusenko
15 травня 2016, 18:06
143 года со дня рождения Павла Скоропадского
15 мая родился Павло Петрович Скоропадский (1873-1945), украинский государственный и политический деятель, военачальник, гетман Украинского Государства (1918).



Происходил из козацко-шляхетского рода. Основателем его был выходец из Умани Федор Скоропадский, который воевал в войске Богдана Хмельницкого и погиб под Желтыми Водами. Внук Федора Иван Скоропадский в 1708-1722 гг. был гетманом Украины. Павел Скоропадский родился в немецком Висбадене в семье уездного предводителя дворянства. Воспитывался в уважении к украинской старине и культуре. Окончил Пажеский корпус - привилегированное учебное заведение при царском дворе. Летом 1917 года он украинизировал 34-й армейский корпус на Юго-Западном фронте (40 тыс. солдат и офицеров). На съезде в Чигирине, где было задекларировано восстановление положения украинских козаков, Скоропадского избрали почетным отаманом свободного козачества.
Collapse

Под давлением Симона Петлюры Скоропадский вынужден был оставить службу в войсках, и сблизился с партией украинских хлеборобов-демократов. Близкие ему люди с I Украинского (бывшего 34-го) корпуса и свободного козачества образовали так называемую «Украинскую народную общину». Эта организация лоббистского типа начала проталкивать мнение о том, что только сильная диктаторская власть способна вывести страну из беспорядка и анархии. Целесообразной, на их взгляд, формой власти было гетманство, а лучшей кандидатурой на гетмана - Павел Скоропадский.

29 апреля 1918 года власть Центральной Рады была свергнута, а Скоропадский был провозглашен гетманом. Много сделал гетман для Украины - вводил украинские государственные, культурные и научные учреждения, вводил украинскую атрибутику. Однако ему не удалось сделать главного - преодолеть большевистскую агитацию и оппозиционные настроения в обществе, обусловленные автократичными методами правления гетманской власти и нерешенностью аграрного вопроса.

При гетманстве Скоропадского было открыто около 150 новых украиноязычных гимназий, в Киеве и Каменец-Подольском созданы два новых университета, основан Национальный архив и Национальная библиотека, открыта Украинская академия наук. Впрочем, 14 ноября 1918 года, пытаясь сохранить власть, гетман провозгласил федерацию Украинского государства с будущей небольшевистской Россией, что стало поводом к антигетманскому восстанию 13 декабря 1918 года.

Как известно, власть захватила тогда Директория. Гетману пришлось эмигрировать в Германию. В эмиграции в письме к бывшему петербургскому профессору Могилянскому от 25 января 1921 года Скоропадский писал: «Возможно, я ошибаюсь, но я решительно того мнения, что русских людей, которые допускают честно не только федеративную Украину, но и Украину хотя бы с некоторой культурной автономией, почти нет... Так или нет? Если нет, то назовите мне хотя бы несколько человек, меня это очень интересует, я, признаюсь, таких людей искал, но не находил; вера моя ранее, что такие российские люди существуют, была, между прочим, одной из причин моего провала в восемнадцатом году в Украине...».

16 апреля 1945 года во время бомбардировки станции Платлинг близ Мюнхена Павел Скоропадский был смертельно ранен и 26 апреля умер в госпитале монастыря Меттен. Похоронен в г. Оберсдорф в семейном склепе Скоропадских.

Originally posted by velykiukrainci at Павло Скоропадський
"Записывая мои впечатления, я не особенно считался с тем, как будут судить меня мои современники, и делаю это не для того, чтобы входить с ними в полемику. Я нахожу необходимым правдиво записать все, что касается моей деятельности за период с конца 1917 года по январь 1919 года..."
Павел Скоропадский: "Воспоминания"

Гетьман Павло Скоропадський правив Україною сім з половиною місяців
90 років тому в Києві стався державний переворот


У квітні 1918-го генерал Павло Скоропадський жив у Києві на Хрещатику, 25 — у Пасажі. Стрункий, по-античному виліплена голова — він здавався молодшим за свої 45 років. Гуляв Хрещатиком у сірому цивільному костюмі, не ховав військової виправки. Та військових у центрі Києва тоді було повно: січові стрільці, німці, вільні козаки, царські офіцери, які ”потеряли великую Россию”. Тож на завтрашнього правителя України ніхто особливої уваги не звертав.

Рід Скоропадських бере початок із XVII ст. Пращур Федір служив Богданові Хмельницькому. Його брат Іван був гетьманом України 1708–1722 років. Прапрадід і дід Павла Скоропадського служили у війську. Батько Петро — офіцер російської армії, учасник кавказьких походів. Мати Марія Миклашевська — із давнього українського роду, що походив від київського князя Мстислава і великого литовського князя Гедиміна.

Павло Скоропадський також став військовим. Брав участь у російсько-японській війні. 1905 року цар Микола ІІ призначив його, уже полковника, своїм флігель-ад’ютантом. У Першій світовій війні нагороджений Георгіївським хрестом. Після Лютневої революції в Росії генерал-лейтенант Скоропадський одним із перших українізував свій 34-й корпус, який перетворився на 1-й Український.

В Україні розгорнувся рух Вільного козацтва. У жовтні 1917 року Павла Скоропадського — доброго офіцера й нащадка славного роду — обрали отаманом 60 тис. козаків п’яти українських губерній і Кубані.

У січні 1918-го більшовики взяли Київ. Центральна Рада, що доти не дбала про власні збройні сили, звернулася по допомогу до Німеччини й Австро-Угорщини. Німецький кайзер вислав до Києва армійський корпус. За його підтримки Рада повернулася до столиці. Узяла курс на соціалізацію та боротьбу з великими землевласниками — майже те саме, що робили більшовики. Скоропадський пішов в опозицію. 29 квітня на Всеукраїнському з’їзді хліборобів його проголосили гетьманом Української Держави. Центральну Раду німці розігнали. В Україні відбувся державний переворот.

”Перед тим як брати владу до своїх рук, я не мав людей, з якими б порозумівся, які б поділяли мої переконання, які б довіряли мені, а я цілком їм”, — зізнавався він згодом. За сім із половиною місяців це згубило режим Скоропадського. Уже в липні 1918-го гетьман у розпачі запитував: ”Ну, де є ті українці? Ну дайте їх мені! Таких, як мені треба, з якими я міг би говорити й працювати! Де вони є?”.

Він був типовим українофілом, вихований імперською культурою. Справді стояв за міцну Україну. ”Це була доба організації Української Держави не кустарним способом, як було доти, а методами чисто державними”, — писав історик Дмитро Дорошенко, що був міністром закордонник справ за правління Скоропадського. Гетьман вважав, що селяни мусять отримати землю, але не грабунком, а через земельну реформу. Коли відкрили Український державний театр, записав: ”К моему великому удивлению, ни в хороших артистах, ни в хороших постановках недостатка не было!”. Доти він наївно вважав, що до нього українського театру не було.
Коли влітку 1918-го поблизу гетьманського палацу терористи вбили німецького фельдмаршала Айхгорна, Скоропадський вийшов із резиденції і пішов туди пішки. Це справило неабияке враження і на своїх, і на німців. Але самої лише відваги в політиці замало. Союзникам-німцям Україна бачилася ”як королівство, але не більше, ніж Баварія”. Але й цих союзників Скоропадський втрачав — у Німеччині назрівала своя революція. У жовтні дев’ять (проти шести) гетьманських міністрів заявили, що вони хочуть об’єднатися з ”новою Росією”, яка постане після перемоги над більшовиками.

Володимир Вернадський — перший президент заснованої Скоропадським Української академії наук — записав розмову міністра освіти Василенка з гетьманом. Той спитав, чи вірить Василенко в повну самостійність України. Міністр відповів, що ні. Скоропадський сказав: ”Але ви мусите діяти так, ніби Україна є самостійною державою!”. Слова солдата: не віриш, але мусиш діяти. Діяли не всі. Трохи згодом академік Вернадський занотував: ”Удивительно, как люди, особенно урядовцы-украинцы, балакают и ничего не делают! Они сами, кажется, не уверены в своем положении!”.

У середині листопада 1918 року гетьман міг покластися лише на 15 тис. російських офіцерів-утікачів. Нібито на догоду їм він видав грамоту про федерацію з Росією. Це лише прискорило повстання. 14 грудня 1918-го війська Симона Петлюри увійшли до Києва. Гетьман якийсь час переховувався, потім емігрував. Скоропадські оселяються під Берліном.

В еміграції екс-гетьман і теоретик ”українського абсолютизму” В’ячеслав Липинський утворили Український союз хліборобів-державників. 1925-го за ініціативи Павла Скоропадського при Берлінському університеті відкрився Український науковий інститут. 16 квітня 1945 року, під час бомбардування Мюнхена союзницькою авіацією, гетьмана смертельно поранено.

Українську історію Павло Скоропадський вивчав за книжками свого політичного супротивника Михайла Грушевського. Йому казали: ”Але ж Грушевський писав ці книжки, коли ще був москвофілом!”. А гетьман сміявся, бо не вбачав у москвофільстві гріха. Останній запис із його ”Спогадів”: ”Я все ще сподіваюсь, що Велика Росія відновиться на федеративних засадах”.
_________________________
Ванзеє, Альзенштрасе, 19 — тут, у західному передмісті Берліна, в домі на 15 кімнат, Скоропадські мешкали в 1921–1945 роках. Їх фінансував німецький уряд. Коштів не вистачало, бо в домі завжди жили соратники, земляки, знайомі. Тож іще тримали господарство — курник, сад, город, де поралися самі пан гетьман з пані гетьмановою. Прибився до них і старий німецький солдат Вільгельм, що за правління Скоропадського служив в Україні. Потім спився, втратив роботу й сам знайшов ”герра гетьмана”. Вільгельм допомагав по господарству. Гетьман його любив. Часом вони сідали в саду на лаві, пили шнапс, заїдали цибулею й згадували про Україну. Пані гетьманова їм того не забороняла. Вона сама мала українські сентименти й шкодувала, що так і не навчилася нашої мови. Гетьман також переходив на російську — коли хвилювався чи сердився.

По війні дім знесли, поставили тенісні корти. Удова гетьмана померла 1951 року. А доньки Марія, в заміжжі графиня Монтрезор, — 1959-го; Єлизавета, у заміжжі Кужін, — 1976-го. Сина Петра не стало 1956 року, Данила — 1957-го. Донька Олена Отт-Скоропадська є громадянкою Швейцарії.

Гетьманський рух в еміграції мав осередки в Європі, Америці, Китаї. 1939 року, перед війною, гетьман вислав до Англії сина Данила. Щоб той продовжив гетьманську справу, якщо у війні переможуть союзники. Це не означало, що гетьманич Данило мав перейняти булаву батька. Закон про спадкоємність, підписаний Скоропадським, передбачав вибори нового гетьмана в разі смерті попереднього.

1873, 16 травня — Павло Скоропадський народився у німецькому місті Вісбадені. Дитинство провів у родовому маєтку в Тростянці на Полтавщині (тепер — Сумська область)
1886 — вступає до Петербурзького Пажеського корпусу; закінчив за сім років у чині корнета
1897 — служить у Кавалергардському корпусі, дістає чин поручика
1898 — одружується з генеральською донькою Олександрою Дурново. Мали шестеро дітей: Петра (1900), Данила (1904), Павла (1916), Марію (1898), Єлизавету (1899), Олену (1919)
1917, 22 січня — командувач 34-го армійського, згодом 1-го Українського, корпусу
1918, 29 квітня — проголошений гетьманом Української Держави, що після державного перевороту постала замість Української Народної Республіки
1918, 14 грудня — влада переходить до Директорії відновленої УНР
1919 — емігрує на Захід
1945, 26 квітня — смертельно поранений при бомбардуванні Мюнхена, помирає в шпиталі монастиря Меттен. Похований в Оберстдорфі

Віктор Гриневич
Джерело: "Газета по-українськи"

Велет не для своєї епохи - книги, статті та публікації Павла Скоропадського, біографічні довідки, спогади сучасників та багато іншого - у joanerges.livejournal
Фотографії Павла Скоропадського
Біографія - Вікіпедія
Біографія - 100 видатних імен України
Біографія - Енциклопедія Київ
Хто такий Павло Скоропадський
Феномен малоросійства: Павло Скоропадський
Скоропадський уже в Україні. Назавжди
Последний гетман
Железный генерал


Tags Великі Українці, биография, гетьмани, козацтво, постаті в історії, українці