Амарант – рослина, яка нагодує все людство
Ця рослина шанована українськими господинями як декоративна. Найрізноманітніші за формою та забарвленням красені ростуть на клумбах, грядках, біля парканів.
Новизна рослини відносна, адже амарант – не що інше, як щириця. Ото дивина для селянина! Того «добра» на городі вдосталь, щоб корову чи свиню годувати. Кладуть щирицю і в засолку, щоб огірки були хрумкі, а помідорчики смачніші. Саме щириця разом з лободою допомагали людям виживати у голодні часи. І народна медицина до щириці звертається.
Та сьогодні поговоримо не про надокучливий бур’ян, а про культурний різновид – амарант. Окрім знайомої декоративної рослини існують також овочеві, зернові та кормові сорти. Поля амаранту засівають майже в усіх куточках світу, в Україні це поки що окремі господарства.
Хоч активне просування відбувається останні десятиліття, насправді амарант – одна з перших сільськогосподарських рослин, що вирощується людиною. Для корінного населення Центральної та Південної Америки, звідки походить рослина, амарант здавна був головним продуктом харчування. Як зернову культуру індіянці знають амарант вісім тисяч років. Цінують і як лікарську рослину. Особливе місце займав амарант в культових обрядах інків і ацтеків. Через це іспанські завойовники наклали заборону на вирощування амаранту, і рослина на довгий час була забута.
В Європу амарант завезли ті ж іспанці – як декоративну рослину. Потім, з XVIII століття, почали застосовувати як круп’яну і кормову культуру. Рослина неодноразово привертала увагу науковців. Відомий ботанік, академік М. Вавілов казав, що амарант в майбутньому зможе нагодувати все людство.
Нині біологи всього світу називають амарант культурою сьогодення і майбутнього. У ряді країн працюють національні програми щодо впровадження продуктів з амаранту в медицину і харчову промисловість. Цей продукт там входить в десятки найменувань овочевих, кондитерських та хлібних виробів. З нього виготовляють дитяче та дієтичне харчування. Навіть м'ясо тварин, годованих амарантом, коштує дорожче, ніж звичайне.
Таке важливе значення у харчуванні амарант має завдяки значному вмісту збалансованого білка, цінної олії, харчових волокон, підвищеному складу вітамінів та мінеральних солей, якими багаті і вегетативні органи рослини (листя і стебло), і насіння. Насіння амаранту містить в середньому 15-17% білку та 3,7-5,7% клітковини, перевищуючи за цими показниками більшість зернових культур.
Олія з насіння амаранту є дуже цінним продуктом.
Окрім корисних поліненасичених кислот, що є в більшості рослинних олій, амарантова містить два унікальні компоненти. Перший – вітамін Е у доволі рідкісній та особливо активній формі токотриєну, яка вважається могутнім антиоксидантом, другий – до 10 % сквалену, вміст якого в оліях традиційних рослинних культур не перевищує відсотка.
Сквален сприяє нормалізації процесів тканинного дихання і обміну речовин в організмі, має протипухлинний вплив, підвищує стійкість організму до різних вірусів, бактеріальних і грибкових інфекцій, радіаційного опромінення.
Завдяки такому унікальному біохімічному складу олія амаранту має яскраві профілактичні та лікувальні властивості: протипухлинні, протизапальні, антибактеріальні, кровоспинні та сечогінні. Олія значно підвищує ефект терапії онкологічних, інфекційних та інших захворювань, відновлює роботу клітин, зокрема епітелію, залоз внутрішньої секреції, кровоносної системи, попереджує розвиток ерозійних процесів.
Регулярне вживання олії та насіння амаранту служить профілактикою захворювань на рак, склероз, інсульт, інфаркт, попереджає раннє старіння організму людини. Лікувальний курс потребує до літра чистої амарантової олії на рік.
Досить унікальним є і білок амаранту. За амінокислотним складом він близький до ідеалу – повноцінного білка. Клітковина рослини позитивно впливає на мікрофлору та перистальтику кишківника.
Про амарант у нас багато писали років зо двадцять тому. Власне з того часу і оселився він у квітниках. Зараз почали придивлятися до його харчової цінності. Рослину залюбки вирощують ентузіасти-аматори та нечисленні поки господарства.
На перший погляд здається непосильним завданням власноруч виростити і зібрати те цінне зерня, бо ж насіння у амаранту дуже маленьке – як піщинка. Але його неймовірно багато – з однієї рослини можна обрушити до півмільйона насінин, вага їх може скласти кілограм і більше. Зберігається насіння до п’яти років і використовується як крупи для каш, додаток до звичайного борошна. Вироби з такого борошна виходять пишнішими, приємно пахнуть і довго не черствіють.
Молоде листя і пагони рослини використовують в їжу свіжими і вареними. Готують супи, рагу, салати, омлети тощо (як із шпинату). На зиму сушать, морозять, квасять як капусту.
Варто лишень пам’ятати, що зелень амаранту потрібно вживати молодою, до цвітіння рослини. Так ми робимо зі щавлем, ревенем та іншими овочами, які містять щавлеву кислоту і при старінні накопичують її у шкідливих кількостях. Через щавлеву кислоту зелень амаранту слід обмежити людям із захворюваннями нирок, порушенням сольового обміну та подагрою. Помірне вживання продуктів з культурних видів амаранту у більшості випадків буде лише корисним.
