чудесне:



звідси

автор – Eric Yahnker

результати того, шо відбувалося минулої п'ятниці - поки шо зовсім не оброблені.



ше...

як виявилося, досвід епатажного відкушування голів кажанчикам у світову культуру прийшов не з оззі осборном (ну, ви знаєте цю історію). у "таємному житті сальвадора далі, розказаному ним самим", яке я зараз читаю (і за яким писатиму - принаймні спробую - есе на аксіологію), є прекрасний пасаж, який доводить, шо в цьому світі ніщо не нове - навіть якшо оззі поняття не мав про цей даліанський сюжет.

как оказалось, опыт эпатажного откусывания голов летучим мышкам в мировую культуру пришел не с оззи осборном (ну, вы знаете эту историю). в "тайной жизни сальвадора дали, расказанной им самим", которую я сейчас читаю (и по которой буду - или хотя бы попробую - писать эссе на аксиологию), есть прекрасный пассаж, доказывающий, что ничто не ново под луной - даже если оззи понятия не имел об этом далианском сюжете.

Моя красавица с вуалью хочет взять меня за руку. Но я не даю руки. Я хочу идти один. Когда мы подходим к дому, нас встречает мой двадцатилетний кузен. На плече у него карабин, а в поднятой руке что-то непонятное, что он хочет показать нам. Подходим поближе и различаем: это маленькая летучая мышь, кузен ранил ее в крыло. Входим в дом. Кузен кладет животное в металлическое ведерце и отдает его мне. Я так счастлив! Бегу в купальню – одно из любимейших моих мест в доме. Там в перевернутом стакане у меня уже есть божьи коровки, металлически мерцающие на листочках мяты. Туда же сую светляка и кладу стакан в ведерце, где съежилась летучая мышь. Час перед ужином проходит в каком-то бреду. Я вовсю трезвоню о летучей мыши, о том, как горячо ее люблю. То и дело ласкаю и целую ее шерстистую головку. На следующее утро страшный спектакль продолжается. Стакан перевернут, божьи коровки получили вольную, светляк исчез, а летучая мышь, кишащая муравьями, хрипит раскрытой пастью, обнажая мелкие стариковские зубки. В этот то момент перед решетчатой дверью и появляется дама с вуалью. Я хватаю камень, запускаю в нее – и промахиваюсь. Она смотрит на меня с удивлением и нежным любопытством. Я весь дрожу, мне невыносимо стыдно. И вдруг я делаю нечто ужасное, от чего дама испуганно кричит. Хватаю летучую мышь, как бы желая пожалеть ее, приласкать, а на самом деле – причинить боль, и кусаю животное, с такой силой лязгнув зубами, что его голова, как мне показалось, чуть ли не распалась надвое. Содрогнувшись, я бросаю летучую мышь в бассейн и бегу прочь. Овальное зеркало бассейна и без того усеяно черными гниющими фигами, падающими с нависающей ветви большого дерева. Когда через несколько метров я оглядываюсь, то сквозь слезы на глазах различаю среди плавающих фиг лишь расчлененное тельце бедняжки летучей мыши.

jan oliehoek vs caravaggio



придивитися...

спочатку роботи кріса беренса мене налякали. є в них шось таке моторошне-моторошне, від чого мурашки під колінами й увесь набір необхідних атрибутів. але водночас глибина його картин притягує - таке враження, наче дивишся на них крізь товщу води, наче от-от - і не витримаєш, зануришся, незважаючи на ймовірність уже не випірнути. втім, це теж сприяє тому, шоб його лякатися.
відразу було очевидно, шо в ньому більше, ніж на поверхні. і знати, шо це відчуття не обмануло, дуже приємно. мабуть, інтертекстів більше - одна з картин ну дуже нагадує даму з горностаєм, наприклад. але наразі ті, в яких я певна, - з бугеро.



ще...

у принципі, могла й здогадатися. назва картини магріта прямо відсилає до давида і його полотна. але здогадуватися не було причин - з мене взагалі мистецтвознавець суто на рівні "ой, як кльово". тому побачила й офігіла.

давид (Jacques-Louis David), 1800, портрет мадам рекам'є:


магріт (Rene Magritte), 1950, перспектива мадам рекам'є:


ше дві радісні штуки
упдате: винятково для цікавості подивилася статистику. а в статистиці написано, шо на лі.ру слово "інтертекст" є в тегах п'яти постів (і всі мої), а слово "интертекст" - в тегах одного посту. хи-хи. мало того, в повідомленнях слово "интертекст" пошуковик по лі.ру знаходить аж 21 раз, та й ета, я в кілька повідомлень залізла й обімліла від контексту.
коротше, ейсід у вас займається абсолютно ексклюзивною діяльністю...

ну так, воно гламурно. ну так, подекуди воно перебільшено. але сама спроба - це майже подвиг. а майже вдала спроба - це дуже добре.

moises gonzalez vs gustav klimt



багато красивого

ви знаєте марка райдена. а тепер ви знатимете ше пако перегріна.

paco peregrin vs mark ryden


тут ше одне цікаве

tim walker vs rene magritte


може, я знайшла не зовсім ту картину - але як усе-таки влучно мені трапилася ця фотосесія :)
шо далі, то більше люблю тіма вокера.