В колонках играет - Thin Lizzy - Still In Love With You
нарешті перестала боліти голова.
сидимо, слухаємо Thin Lizzy (невже я знайшла те, шо мені хотітиметься чути в найближчі дні?) і прагнемо спокою абсолютного. аби ніхто і нічого. але ж так не буває... от, знову починає нити ліва скроня, і масове пиття чаю не допомагає, як і аспіринки...
сидимо і дивимося картини хідеакі кавашіми, колись чесно спіонерені з ажу. а ви хочете цього дивного спокою? можете заходити. в коментах багато...

шкода, шо я зараз не можу писати.
а може, й на краще - інакше б вийшли страшні банальності про те, як його (тебе?) раптом почало бракувати, хоча ми й прикидалися дорослою дівчинкою і не скучали зовсім-зовсім... з вигляду, принаймні.

цвєтаєва.

***
Чтоб высказать тебе... — Да нет, в ряды
И рифмы сдавленные... Сердце — шире!
Боюсь, что мало для такой беды
Всего Расина и всего Шекспира!

«Все плакали, и если кровь болит...
Все плакали, и если в розах змеи...»
Но был один у Федры — Ипполит!
Плач Ариадны — об одном Тезее!

Терзание! Ни берегов, ни вех!
Да, ибо утверждаю, в счете сбившись,
Что я в тебе утрачиваю всех
Когда-либо и где-либо небывших!

Какие чаянья, когда насквозь
Тобой пропитанный — весь воздух свыкся!
Раз Наксосом мне — собственная кость,
Раз собственная кровь под кожей — Стиксом!

Тщета! Во мне она, везде, закрыв
Глаза — без дна она, без дня, и дата
Лжей календарная... Как ты — Разрыв,
Не Ариадна я и не... — Утрата!

О, по каким морям и городам
Тебя искать: незримого — незрячей!
Я проводы вверяю проводам
И в телеграфный столб упершись, плачу.

великий і теплий БГ...

Мне не нужно касанья твоей руки
И свободы твоей реки.
Мне не нужно, чтоб ты была рядом со мной,
Мы и так не так далеки.
И я знаю, что это чужая игра,
И не я расставляю сеть,
Но если бы ты могла меня слышать,
Мне было бы легче петь.

Это новые листья меняют свой цвет,
Это в новых стаканах вино.
Только время уже не властно над нами,
Мы движемся, будто в кино.
И когда бы я мог изменить расклад,
Я оставил бы все, как есть,
Но если бы ты могла меня слышать,
Мне было бы легче петь.

По досчатым полам твоего Эдема
Мне не бродить наяву.
Но когда твои руки в крови от роз,
Я режу свои о траву.
И ни там, ни здесь не осталось скрипок,
Не переплавленных в медь.
Но если бы ты могла меня слышать,
Мне было бы легче петь.

Так прости за то, что, любя тебя,
Я остался таким же, как был.
Но я до сих пор не обучен прощаться
С теми, кого я любил.
И хотя я благословляю того,
Кто позволил тебе взлететь,
Если бы ты могла меня слышать,
Мне было бы легче петь.

К стеклу прильнув лицом как скорбный страж
А подо мной внизу ночное небо
А на мою ладонь легли равнины
В недвижности двойного горизонта
К стеклу прильнув лицом как скорбный страж
Ищу тебя за гранью ожиданья
За гранью самого себя
Я так тебя люблю что я уже не знаю
Кого из нас двоих здесь нет

/элюар/

скуууучила...

на честь усього, шо має честь відбутися - вірші сашка ірванця.
про ніч. про україну. про те, шо іноді все ж буває самотньо. про гарний альбом ді апокіліптішен райтерів :)

EINE KLEINE NACHTMUSIK

Від Дону до Сяну
Лежиш, осіянна.
Від Тігра з Ефратом лежиш аж до Осло й Баранович.
Вже сонце низенько,
Вже вечір близенько,
І я тобі, ненько, кажу по-синівськи “Добраніч…”
Та перше, ніж ти свої очі, мов брами, до завтра причиниш,
Давай спом’янемо усіх,
Що не сплять ції ночі, з причини, або без причини:
Твої космонавти
На станції “Тризуб” так само летять по орбіті;
Твої костоправи
Так само стуляють щелепи, коліна і лікті побиті;
Твої педерасти
Так само приймають (або не приймають) закони,
Або закидають за комин, або закладають за комір;
Твої мільйонери
Так само рахують так само набуті мільйони;
Твої офіцери
Вчать мову й муштрують іще не готові Десну перейти батальйони;
Твої Роксоляни
Попід “Брістолями”
Йдуть заміж по п’ять разів за ніч.
Гірка і пречиста, свята й ненависна,
Добраніч, вітчизно, добраніч, вітчизно, добраніч…
Все інше заснуло. В лісах твоїх сплять, обійнявшись, звірята.
Поклався осел з бараном, а тигр, наче з братом, з ефратом.
На водах морів твоїх сплять кораблі:

криголами, сейнери, траулери, китобої, канонерки, джонки, чайки
катамарани, есмінці, авіаносці, крейсери, катери, тримарани, байдарки,
каное, галери, моторки, галеони, яхти, барки, баржі, рудовози, танкери,
міноносці, кліпери, -

а окремо від них – каравели й гондоли.

Сплять люди в будинках, і навіть поети –

оті джони донни твої, дон жуани, гандони, -

Й вони навіть сплять у якихось альковах, і наче в оковах –
В обіймах своїх маргарит, припадочних і припадкових.
Поетів ти завтра у шати вбереш і у рами обрамиш,
Лиш встанеш раненько і з шатів тих соплі і кров відпереш.
Тож добраніч, вітчизно, добраніч…
Вже й я відпливаю, але відчуваю, як десь, у містах їхніх рідних
До сну вже схиляє і двох побратимів моїх богорівних.
І ми вже лягаєм, набік відкладаєм болючі свої 3 (три) пера,
І вже засинаєм, і вже не встигаєм

востаннє тобі побажати добра…

Ніч.