ше раз іра шувалова, яка точно знає шось, про шо я боюся.

привітай мене з міста якого на мапі нема
привітай мене з міста далекого в нас тут зима
наші дні закороткі а відстані завеликі
а у тебе блаженна відсутність координат
просторових і часових. твоє місто сад
де із квітів тече нескінченний тягучий липень

просотай мені нитку із літа у сіре ніде
ти читав про героїв — і ось твій герой він іде
на двобій із потворою у лабіринтах провулків
в нескінченних порожніх кімнатах прийдешнього дня
будь змією змією мій янголе шкіру міняй
будь містичною мушлею плоть запроторюй за стулки

я твій лицар гавейн ланселот дон кіхот паладин
час хитає бичачими рогами. як я один
цього монстра звоюю пройду через тернії пішки?
будь мені аріадною янголе будь мені а
там побачимо. нас розривають зірки і слова
нам розлючені фурії фатуму ставлять підніжки

я твій лицар я твій менестрель ланселот містер ікс
проведи і лиши мене янголе. лета не стікс:
забувай — це вродливим і пещеним хлопчикам личить
наші завтрашні дні в нас за спинами гострять ножі
якщо літо скінчиться мій янголе просто біжи
через мохом порослі мости в авалони суничні

тільки знову і знову пиши мені звідти. на склі
на піску на камінні на вітрі на тілі на тлі
потемнілого листя на мокрому небі нічному
натомившися нищити монстрів в священній землі
я до тебе прийду —
і це буде дорога додому