єдина розрада від того, шо минулорічний концерт еліса купера скасували, - тепер ейсід знає, хто такий стівен вілсон.
якби ейсід не була з цього приводу страшенно ображена на весь світ, не купила собі їжака, якого назвала елісом, і не пожалілася про все це своєму науковому керівникові, він не мав би можливості запитати, чи не фан, бува, ейсід гурту porcupine tree. (ага, в ейсід безцінний науковий керівник).
і тоді есід ше довго би не дізналася, як це abso-fucking-lutely чудесно слухати стівена вілсона в усіх проявах його багатогранного таланту - від ніжних балад porcupine tree і blackfield'у до шаленського incredible expanding mindfuck, назва якого відповідає суті.
але тільки вчора ейсід заслухала вілсонові сольні cover versions, і це чиста краса. від другої (тої, котра номер два) просто сиділа і плакала, слухала і плакала.






cover version II - це абба, "the day before you came", cover version VI - донован, "lord of the reedy river". (це про всяк випадок, якшо комусь стане цікаво, бо от ейсід довелося кілька хвилин погуглити).
вони зворушливі.
(а ше в мене колись був мальчик, схожий на стівена вілсона, але не такий красивий. а ше стівен вілсон виступає тільки босий, і це теж зворушливо. а ше ця рання осінь досконало пасує до porcupine tree, як листопад пасуватиме до леонарда коена).