Володимир Свідзинський

***
Ні, сонце, більше не приходь.
Блукай собі лелекою по затоках світла,
Колисайся на вусах ячменю,
Оставайся на руках яблунь,
Але до мене не приходь,
Уже-бо й радість томить мене, як печаль.

Або навітай мене в чужій постаті,
Щоб не міг я тебе пізнати.
Залети красоцвітом та й вилети,
Завій пахощами та й розвійся,
Увійди лісовою дівчинкою,
Що приносить полуниці в горняті,
Постій коло порога та й вийди.

Та, як стане тихо і пусто
І смуток приляже всі речі,
Я догадаюся і скажу:
"То приходило сонце".